23 січня 2024 рокуСправа №160/27138/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) № 0406033565 від 01.09.2023 року, про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, з 02.03.2023 року (з урахуванням положень ст. 50 ч.3 Закону №2262-XII) виходячи з вислуги років - 26 років 04 місяці 23 дні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що проходила службу в органах Державної кримінально- виконавчої служби України на різних посадах та була звільнена з неї 01.03.2023 року з посади старшого інспектора Синельниківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробацїї» у Дніпропетровській області наказом директора Державної установи «Центр пробації» № 161/к від 20.02.2023 року відповідно до п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України», п.4 ч.І ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно вказаного наказу про звільнення вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 06 місяців 16 днів, у пільговому - 26 років 04 місяці 23 дні. У березні 2023 року звернулась з заявою до Державної установи «Центр пробації» в якій просила про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання та документів що передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. Однак Державною установою «Центр пробації» було відмовлено в підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років посилаючись на те, що не має законних підстав. Відмову Державної установи «Центр пробації» щодо направлення матеріалів до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області для вирішення питання щодо призначення пенсії позивач оскаржила у Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №160/6292/23 вирішено: Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації», що оформлені листом № 115/К-112/10/Ян-23 від 27.03.2023 року, які полягають у відмові в підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007року № 3-1 для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 .
Зобов'язати Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007року № 3-1 для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №160/6292/23 Державною установою «Центр пробації» підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 виходячи з вислуги років 26 років 04 місяці 23 дні. Листом № 0400-010311-8/162435 від 16.10.2023 року позивач отримала рішення № 0406033565 від 01.09.2023 року яким, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «А» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, мотивуючи тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби у період з 01.10.2020 року та після цієї дати і на день звільнення необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше. Позивач вважає що для призначення пенсії на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсійним органом повинно застосовуватись не календарне обчислення стажу, а пільгове, тому вона має необхідний стаж для призначення пенсії. Позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її права, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.10.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування, а також встановлено строк відповідачу для надання належним чином завіреної копії пенсійної справи позивача.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). В то й же час для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою с наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Головним управлінням під час розгляду документів на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 встановлено, що позивача звільнено зі служби 01.03.2023 року. За даними подання про призначення пенсії від 16.08.2023 року № 376/Пн-К вислуга складає 26 років 04 місяці 23 днів, з них у календарному обчислені 20 років 06 місяців 16 днів. Таким чином, позивача не має на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 20 років 06 місяців 16 днів при необхідних 25 календарних років і більше. Крім того, в Законі № 2262-ХІІ не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Законом № 2262-ХІІ чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 25 календарних років і більше, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Таким чином, право на пенсію за вислугу років позивача визначається, виходячи з тривалості вислуги років саме у календарному обчисленні. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області діяло лише в межах норм діючого законодавства.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій наведені аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально- виконавчої служби України на різних посадах та була звільнена з неї 01.03.2023 року з посади старшого інспектора Синельниківського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробацїї» у Дніпропетровській області наказом директора Державної установи «Центр пробації» № 161/к від 20.02.2023 року відповідно до п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України», п.4 ч.І ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно вказаного наказу про звільнення вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 20 років 06 місяців 16 днів, у пільговому - 26 років 04 місяці 23 дні.
У березні 2023 року позивач звернулась із заявою до Державної установи «Центр пробації» в якій просила про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання та документів що передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.
Однак Державною установою «Центр пробації» було відмовлено мені в підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років посилаючись на те, що не має законних підстав.
Відмову Державної установи «Центр пробації» щодо направлення матеріалів до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області для вирішення питання щодо призначення пенсії позивач оскаржив у Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №160/6292/23 вирішено: Визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації», що оформлені листом № 115/К-112/10/Ян-23 від 27.03.2023 року, які полягають у відмові в підготовці та направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007року № 3-1 для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 . Зобов 'язати Державну установу «Центр пробації» підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007року № 3-1 для вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №160/6292/23 Державною установою «Центр пробації» підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 виходячи з вислуги років 26 років 04 місяці 23 дні.
Листом № 0400-010311-8/162435 від 16.10.2023 року позивач отримала рішення № 0406033565 від 01.09.2023 року яким, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, мотивуючи тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби у період з 01.10.2020 року та після цієї дати і на день звільнення необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше.
Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Пунктом «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог ч. 5 ст. 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною 1 статті 17 Закону №2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Положеннями ч.4 ст.17 Закону №2262-ХІІ визначено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведених правових норм, за позицією відповідача, на час звільнення позивача зі служби з органів кримінально-виконавчої системи, діяв Закон №2262-XII в редакції, який не передбачав, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається, в спірному випадку, при наявності вислуги 25 років і більше, та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Однак суд з такою позицією відповідача погодитись не може, адже зміст наведених правових норм визначає загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах, тобто наявність певної вислуги календарних років, що обраховується з урахуванням спеціального законодавства та можливого врахування додаткових окремих періодів, згідно правил, визначених ст.17 даного Закону.
Відповідно до ст.17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постанову Кабінету Міністрів України «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року №393 (далі-Порядок №393).
Відповідно до абзацу 2 підпункту «г» пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Відповідно до п. 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Згідно п. 17 Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Аналіз викладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримавши від відповідного органу заяву про призначення пенсії за вислугу років разом з пакетом документів, що підтверджує відомості про особу та її стаж, орган, що призначає пенсію, зобов'язаний перевірити правильність оформлення та наявність усіх обов'язкових документів, необхідних для призначення пенсії.
Встановивши, що заявником подані усі необхідні документи, що оформлені відповідно до вимог Порядку № 3-1, орган, який призначає пенсію, зобов'язаний розглянути їх по суті та не пізніше десяти днів з дня їх надходження прийняти рішення щодо призначення пенсії за вислугу років або відмову у призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року у справі №160/6292/23 Державною установою «Центр пробації» підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 виходячи з вислуги років 26 років 04 місяці 23 дні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0406033565 від 01.09.2023 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, мотивуючи тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби у період з 01.10.2020 року та після цієї дати і на день звільнення необхідно мати вислугу 25 календарних років і більше, а позивачка на момент звільнення має календарну вислугу років - 20 років 06 місяців 16 днів.
Надаючи правову оцінку твердженням відповідача про відсутність у позивача вислуги років, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262, суд зазначає наступне.
Як було зазначено раніше, відповідно до ч. 1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Так, пунктами «а», «б» абзацу 1 статті 17 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції.
Згідно з витягом із наказу Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України від 20.02.2023 року № 161/к, вислуга років позивачки у календарному обчисленні становить 20 років 06 місяців 16 днів, у пільговому 26 років 04 місяців 23 днів.
Відповідачем у спірному рішенні № 0406033565 від 01.09.2023 року не спростовується факт наявності у позивачки вислуги років служби, обчисленої у пільговому порядку, у зв'язку із чим, посилання на необхідність врахування виключно календарної вислуги років при призначенні пенсії у відповідності до положень п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не ґрунтується на нормах законодавства.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-ХІІ у взаємозв'язку з нормами Порядку № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Суд також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Дана правова позиція також підтримана в постанові Верховного Суду по справі №805/3923/18-а від 03 березня 2021 року.
Отже, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років як особі, яка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція міститься в постанова Верховного Суду по справі №480/4241/18 від 14.04.2021 року, який з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, застосування відповідачем лише положень пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ при обрахунку вислуги років для призначення пенсії позивачу, без врахування положень статті 17-1 Закону №2262-ХІІ є неправомірним та таким, що порушує встановлені гарантії його прав на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1) ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0406033565 від 01.09.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 02.03.2023 року, виходячи з вислуги років 26 років 04 місяці 23 дні, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що права та інтереси позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, з 02.03.2023 року, виходячи з вислуги років 26 років 04 місяці 23 дні.
Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи повне задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 858,88 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.3258472650.1 від 18.10.2023 року, яка міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- задовльнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) № 0406033565 від 01.09.2023 року, про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, з 02.03.2023 року виходячи з вислуги років - 26 років 04 місяці 23 дні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька