22 січня 2024 рокуСправа № 160/34082/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
26.12.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/34082/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 10.01.2024 позовну заяву було залишено без руху і встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду до суду доказів звернення до суду в межах строків звернення, встановлених Податковим кодексом України, або подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
16.01.2024 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач зазначає, що відповідно до пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу. Постановою Кабміну від 27 червня 2023 р. № 651 було постановлено: «Відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Зупинення строку на підставі ковіду законодавець пов'язав з двома юридичними фактами: фактом настання та завершенням події. Тобто зупинення строків має безумовний характер в період зазначений у нормі, а отже не потребує додаткового пояснення з боку контролюючого органу. Позивач указує, що відповідно до Інформаційної довідки про час виникнення податкової заборгованості та Інтегрованої картки платника (що були додані до позовної заяви) податків :сума грошового зобов'язання нарахована ППР №77417-13 від 20.06.2017 у розмірі 4 186,61 грн набула статусу податкового боргу 23.12.2017; сума грошового зобов'язання нарахована ППР №10267-1303 від 11.05.2017 у розмірі 4 385,72 грн набула статусу податкового боргу 19.11.2017; сума грошового зобов'язання нарахована ППР №389828-1314-0403 від 15.03.2018
у розмірі 33 638,94 грн набула статусу податкового боргу 05.10.2018. Розрахунок перебігу строку по податковому боргу від 19.11.2017 з 19.11.2017 по 17.03.2020 = 849 днів; з 18.03.2020 по 30.06.2023 = 0 днів (строки зупинено COVID-19); з 01.07.2023 по 26.12.2023 = 189 днів. В загальній кількості та без застосування інших законодавчих підстав зупинення строків ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду на 1 038 день строку, а отже не було порушено присічного 1095 денного строку. Також ГУ ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що присічний строк не характеризується ознакою непереривності або безупинності, а отже присічний строк може бути зупинено через внесення змін до законодавчих актів та до моменту прямої вказівки у відповідному положені або до виключення відповідного положення. Посилається позивач і на постанову Верховного Суду у справі №140/12235/21, в якій колегія суддів вважає, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, який за встановленими судами обставинами виник 20 жовтня 2017 року (за податковим повідомленням-рішенням №0115101307) та 17 листопада 2017 року (за податковим повідомленням-рішенням №0167751307). Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що звернення контролюючого органу до суду з цим позовом відбулось поза межами строку, встановленого ПК України, а відтак, дійшли помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Крім цього, позивач указує, що 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих Закон № 2120-IX), пунктом 2 розділу ІІ якого дію підпункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану. Водночас Законом №2120-IX статтю 102 Кодексу доповнено пунктом 102.9, яким на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Крім того, 07.03.2022 набрав чинності Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 розділу ХХ Кодексу було доповнено пунктом 69. Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, строк давності зупинявся в такі періоди: з 18.03.2020 по 17.03.2022 - відповідно до пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для всіх платників податків; з 07.03.2022 по 24.11.2022 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для всіх платників податків; у періоді з 07.03.2022 по 17.03.2022 - одночасно діяли пункт 52 і підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для всіх платників податків; з 17.03.2022 по 01.08.2023 - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу (з 17.03.2022 по 27.05.2022 норма діяла без виключень, а з 27.05.2022 по 01.08.2023 - з виключеннями щодо випадків, передбачених Кодексом); у періоді з 17.03.2022 по 24.11.2022 - одночасно діяли підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу і пункт 102.9 статті 102 Кодексу; з 24.11.2022 по 01.08.2023 - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 Кодексу; у періоді з 27.05.2022 по 01.08.2023 - пункт 102.9 статті 102 Кодексу діяв із виключеннями, передбаченими підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу; з 01.08.2023 - для груп платників з податковим боргом, який виник до 24.02.2022 згідно з підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали позовної заяви суд зазначає, що частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
У постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21 Верховний Суд зазначив, що у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.
Крім цього, у постанові від 23.12.2022 у справі №140/12235/21 Верховний Суд зазначив, що Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 - 52-5. Згідно з нововведеним пунктом 52-2 законодавець установив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
Цим же пунктом встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу (станом на час розгляду справи - абзац десятий пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)», а в абзаці восьмому - також замінено слова та цифри «до 30 березня 2020 року» - словами та цифрами «протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Отже, ПК України встановлював зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Поряд з цим, постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З матеріалів позовної заяви видно, що:
податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 №77417-13 було направлено на адресу відповідача, але поштове відправлення повернуто на адресу позивача;
податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 №10267-1303 було направлено на адресу відповідача, але поштове відправлення повернуто на адресу позивача 18.06.2017;
податкове повідомлення-рішення від 15.03.2018 №389828-1314-0403 було направлено на адресу відповідача, але поштове відправлення повернуто на адресу позивача.
Таким чином, право на вчинення позивачем дій щодо стягнення з платника податків податкового боргу виникло у 2017 та 2018 роках.
До того ж, суд зазначає, що про наявність податкових повідомлень-рішень податковий орган був обізнаний, з моменту їх подання та складання, вів облік податкового боргу, отже мав можливість дізнатися про порушення права та не сплату відповідачем податкового боргу.
Водночас, з цією позовною заявою Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду лише 26.12.2023, тобто з порушенням строку, визначеного пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.
Також суд зазначає, що Законом України № 3219-IX від 30.06.2023 було виключено пункт 102.9 статті 102 Податкового кодексу України, яким було передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на викладене, суд відхиляє відповідні доводи позивача про те, що на період дії воєнного стану зупиняється перебіг строків, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також суд відхиляє доводи позивача про те, що строк давності зупинявся в такі періоди з 01.08.2023 - для груп платників з податковим боргом, який виник до 24.02.2022 згідно з підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, оскільки підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу визначено, що тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року щодо платників податків - суб'єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України; податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є території, на яких ведуться активні бойові дії та щодо платників податків - фізичних осіб, місцем проживання яких є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій. Проте, до матеріалів позовної заяви не надано доказів того, що місцем проживання позивача є тимчасово окуповані російською федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій
Крім того, позивач не вказав, яким чином наявність факту запровадження дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та воєнного стану завадило контролюючому органу звернутись до суду з цим позовом, оскільки борг існував ще у 2019-2020 роках, при цьому, суд акцентує, що позивач не надав доказів безперервності існування вказаного податкового боргу.
Суд зазначає, що строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №2а-2487/08/0970.
У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 міститься аналогічний правовий висновок, який стосується застосування норм ПК України. Зазначена позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, й у постановах від 12.10.2021 у справі №819/1399/17 та від 18.05.2022 у справі №640/26239/20, від 01.03.2023 у справі №440/2624/19.
Крім того, суд відхиляє доводи позивача з посиланням на постанову Верховного Суду від 23.12.2022 у справі №140/12235/21, оскільки у цій справі досліджувалися обставини строку звернення контролюючого органу до суду в межах періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Поряд з цим, у справі №160/30482/23 позивач звернувся до суду після відміни з 30 червня 2023 року зазначеного вище карантину, тому висновки Верховного Суду у справі №140/12235/21 не є релевантними до обставин цієї справи.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Таких обставин позивач у клопотанні не зазначив.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення позивачу позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 11.05.2017 №77417-13, від 11.05.2017 №10267-1303, від 15.03.2018 №389828-1314-0403.
Також суд зауважує, що через недостатність фінансування судової гілки влади відправка поштової кореспонденції в суді припинена, про що зазначено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки https://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/pres-centr/general/1274949/, тому процесуальні документи у справі надсилаються учасникам судового процесу за допомогою зазначеної у позовній заяві електронної пошти або повідомляються з використанням вказаних учасниками судового процесу засобів телефонного зв'язку.
Керуючись статтями 14, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у поновленні строку звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 11.05.2017 №77417-13, від 11.05.2017 №10267-1303, від 15.03.2018 №389828-1314-0403.
Повернути позивачу позовну заяву в наведеній частині позовних вимог.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Кучугурна