22 січня 2024 рокуСправа №160/30165/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/30165/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправними та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії № 047150024171 від 18.10.2023 р., прийняте Відповідачем 2 - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області;
- зобов'язати відповідачів зарахувати до мого стажу роботи:
- період роботи в колгоспі - з 07.09.1993 р. по 16.04.1997 р. згідно відомостей моєї трудової книжки;
- періоди моєї роботи за Списком № 2 - з 20.05.2005 р. по 31.07.2007 р. та з 20.03.2005 р. по 10.05.2005 р., а також за Списком № 1 -- з 14.01.2011 р. по 28.02.2023 р. згідно відомостей моєї трудової книжки та довідки Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 25.09.2023 р. № 1451-1567 про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів у ній;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 11.10.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (74б/15) з дати звернення за призначенням пенсії - з 11 жовтня 2023 року.
Позовна заява посиланнями на протиправність рішення відповідача-2 від 18.10.2023 року №047150024171 позивачу відмовлено у призначення пенсії з посиланням на недосягнення необхідного пенсійного віку та відсутність необхідного стажу. Позивач вважає вказане рішення таким, що суперечить рішенню Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15), яке є релевантним до обставин цієї справи виходячи з правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.04.2021 року по справі №360/3611/20. Так, вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) та відновлено дію цією статті в редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Водночас, стаття 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачає умови виходу на пенсію, що є тотожними статті 13 Закону №1788-XII в редакції до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15). За такої невідповідності діючих норм законодавства необхідним є застосування тих правових положень, що є більш сприятливими для особи, тобто - ст. 13 Закону №1058-IV в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018(746/15), згідно з яким вихід на пенсію для категорії працівників, до якої належить позивач, допускається з 50 років (на противагу 55 років у ст. 114 Закону №1788-XII). Щодо незарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи зазначає, що таке незарахування здійснено з формальних підстав.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/30165/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/30165/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
14 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, відмовив позивачу у призначенні пенсії, оскільки вона не досягла пенсійного віку, а окремі періоди роботи не зараховано до пільгового стажу через неналежним чином оформлені документи.
04 січня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Повторює доводи відповідача-2.
04 січня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повторює доводи позовної заяви.
12 січня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано матеріали пенсійної справи позивача, які надійшли від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд».
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
11 жовтня 2023 року позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії. Відповідно до принципу екстериторіальності, передбаченого Порядком №22-1, заява позивача розглянута відповідачем-2, який рішенням від 18.10.2023 року №047150024171 відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах.
У вказаному рішенні відповідач-2 констатує, що вік позивача складає 50 років, страховий стаж - 30 років 7 місяців 17 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 2 роки 1 місяць 15 днів, за Списком №2 - 13 років 6 місяців 14 днів.
Також у вказаному рішенні зазначено:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі згідно архівної довідки від 18.07.2023 року №31/03-19 з 07.09.1993 року по 16.04.1997 року, оскільки в документі міститься скорочення імені та по-батькові заявниці;
- до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до уточнюючої довідки від 25.09.2023 року №1451-1567 з 20.05.2005 року по 31.07.2007 року, оскільки згідно довідки від 21.05.2010 року №246-10/2684-5 прослідковується факт роботи в іншій установі по сумісництву, разом з тим відсутня інформація, що заявниця працювала у вільний від основної роботи час. Крім того, період з 20.03.2005 року по 10.05.2007 року не зараховано, оскільки не долучено витяг з наказу від 18.04.2005 року №300 за посадою машиніст крану (кранівником), зайнятий на шихтовому дворі, тому визначити чи підтверджено за результатами атестації право працівників за посадою, за якою працював заявник, на призначення пенсії за Списком №2 не можливо;
- до стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди роботи згідно уточнюючої довідки від 21.05.2010 року №246-10/2684-5, оскільки довідка не містить підпис директора, головного бухгалтера та відділу кадрів підприємства, крім того відсутня печатка та посилання на п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо періоду роботи з 07.09.1993 року по 16.04.1997 року.
Відповідач-2 відмовив у зарахуванні цього періоду з посиланням на використання скорочень у архівній довідці.
Позивач зазначав, що це зауваження є формальним, оскільки відповідні записи містяться в його трудовій книжці.
Згідно трудової книжки колгоспника позивача від 20.09.1993 року НОМЕР_2 позивача:
- 07.09.1993 року прийнято в члени колгоспу ім. Кірова Апостолівського району секретарем машиністом;
- 16.04.1997 року звільнено за переводом в КГГМК «Криворіжсталь» за п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
На сторінці 19 вказаної трудової книжки міститься інформація про виконання нормативу трудоднів.
Згідно архівної довідки від 19.07.2023 року № 31/03-109 в архівному фонді колгоспу ім. Кірова в особових рахунках працівників зазначена « ОСОБА_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 ».
Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу від 25.07.1992 року позивач 25.07.1992 року уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (російською мовою).
Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу від 27.04.1999 року шлюб позивача розірвано 27.04.1999 року, після розірвання шлюбу прізвище позивача - ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 181 Кодексу законів про працю України час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.
Статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, зокрема, роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, Радою Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки, зазначено пунктом 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників.
Відповідач-2 відмовив у зарахуванні стажу позивача згідно довідки від 19.07.2023 року №31/03-19, оскільки в ній в наявності скорочення.
Передусім суд зазначає, що виявлені розбіжності не можуть мати своїм наслідком відмову у призначенні пенсії позивача з урахуванням заробітної плати на підставі вказаної довідки, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №607/14668/16-а.
Окрім цього, зміст вказаної довідки дозволяє однозначно її ідентифікувати саме з позивачем за збігом прізвища та ініціалів (а в інших випадках - збігу прізвища, ім'я та ініціалу або частини по-батькові) та збігом місця і періоду роботи. Жодних доказів на підтвердження обґрунтованості сумнівів у належності вказаної довідки саме позивачу (наприклад, самостійно витребувані відповідачем-2 з архіву відомості про працевлаштування осіб з такими ж анкетними даними у цей же період часу) відповідачами не надано.
Отже, довідка від 19.07.2023 року не зарахована безпідставно.
Оскільки в трудовій книжці позивача в наявності визначені нормативи трудоднів, які позивачем виконано, період роботи в колгоспі підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Судом враховано правозастосування, яке здійснено Касаційним адміністративним судом у постанові від 21.11.2019 року у справі №513/1169/16-а.
Щодо періоду роботи з 20.05.2005 року по 31.07.2007 року та з 20.03.2005 року по 10.05.2007 року.
Відповідач не зарахував ці періоди роботи через відсутність інформації у довідці про зайнятість позивача у вільний від основної роботи час, при цьому висунув додаткове зауваження до підтвердження атестації.
Щодо періоду з 20.05.2005 року по 31.07.2007 року позивач зазначав, що зауваження в цій частині є формальним.
Згідно трудової книжки позивача від 20.09.1993 року НОМЕР_2 її на підприємстві Відкрите акціонерне товариство «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь»:
- 25.06.2004 року: переведено в цех виробництва виливниць машиністом крана металургійного виробництва (13 а-5, а - 30,5) по 4 розряду, на період відпустки в зв'язку з народженням дитини;
- 11.05.2007 року: переведено в цеху виробництва виливниць машиністом крана металургійного виробництва по 4 розряду постійно.
- 26.01.2009 року - переведена на іншу посаду.
Згідно пільгової довідки від 25.09.2023 року №1451-1567 позивач працювала повних робочих день в цеху виробництва виливниць, виробництво: оброблення металу, ливарне виробництво:
1) з 25.06.2004 року по 10.05.2007 року - машиністом крана металургійного виробництва, зайнятим на шихтовому дворі (Список №2);
2) з 11.05.2007 року по 25.01.2009 року - машиністом крану металургійного виробництва, зайнятим у формувальних, стрижневих, землепідготовчих, обрубувальних та очисних відділеннях (Список №2).
Згідно довідки від 21.05.2010 року №246-10/2684-5 позивач повних робочих день працювала в цеху виробництва виливниць з 20.04.2005 року по 31.03.2007 року.
Відповідно до форми РС-право позивача період роботи з 20.03.2005 року до 10.05.2007 року не зараховано до пільгового стажу позивача.
Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Щодо співвідношення довідок від 21.05.2010 року та від 25.09.2023 року суд зазначає, що довідка від 21.05.2010 року дійсно не містить найменування підприємства, в якому вона видана. Водночас, за обставин цієї справи вказана довідка не перешкоджає встановленню правових підстав для обчислення відповідного періоду роботи як пільгового, оскільки довідка від 25.09.2023 року належним чином підтверджує зайнятість на пільговій посаді у відповідний період часу. Зміст довідки від 21.05.2010 року не спростовує та не впливає на зміст довідки від 25.09.2023 року.
Отже, пільговий стаж позивача встановлюється судом виходячи зі змісту довідки від 25.09.2023 року.
Щодо посилань відповідача в цій частині доводів на відсутність підтвердження атестації робочого місця суд зазначає, що в наданих відповідачем-1 матеріалах пенсійної справи позивача в наявності витяг від 18.04.2005 року №300 про атестацію посади «машиніст крана металургійного виробництва» - Список №2, розділ ХIV, підрозділ 1а, позиція 14.1а, що відповідає довідці від 25.09.2023 року, в т.ч. в цій довідці згадано цей наказ про атестацію.
Відповідач-2 у спірному рішенні вказав, що відсутній запис про атестацію машиніста крану, зайнятого на шихтовому виробництві.
Згідно п. 2.14. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №57, записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Класифікатор професій ДК 003:2005. Додатки Б "Абетковий покажчик професійних назв робіт" та В "Похідні слова до професій (професійних назв робіт)" затверджено Наказом Державного стандарту України від 26.12.2005 року №375. Згідно примітки №2 до вказаного класифікатора назви професій можуть бути розширені за потребою користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення.
Отже, у наданому відповідачам витягу з наказу про атестацію від 18.04.2005 року №300 не мало бути зазначено повністю тотожне словосполучення щодо найменування зайнятої позивачем професії, оскільки визначальним є атестація посади (певного обсягу функціоналу та повноважень), в цій справі - атестація посади машиніста крана металургійного виробництва згідно Списку №2 - машиністи кранів (кранівники), зайняті у формувальних, стрижневих, землепідготовчих, обрубувальних та очисних відділеннях. В свою чергу частина найменування посади позивача «на шихтовому дворі» стосується уточнення, яке не заперечує належність посади до атестованої.
Отже, посада позивача належним чином атестована в спірний період згідно наказу від 18.04.2005 року №300.
Окрім цього, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
Щодо меж спірного періоду суд зазначає, що рішення відповідача-2 та форма РС-право по-різному визначили такі межі. В цьому аспекті суд вважає визначальним саме рішення відповідача-2, яке є актом правозастосування та створило правові наслідки для позивача.
Водночас, безпідставним є одночасне зарахування до стажу роботи позивача за Списком №2 і періоду з 20.05.2005 року по 31.07.2007 року, і періоду з 20.03.2005 року по 10.05.2007 року, оскільки йдеться про одне місце роботи, при цьому наявний частковий збіг періодів. Відповідно, зарахуванню підлягає період роботи з 20.03.2005 року по 31.07.2007 року.
Щодо періоду згідно довідки від 21.05.2010 року №246-10/2684-5.
Відповідач-2 у спірному рішенні не врахував цю довідку через неналежне оформлення.
Вказана довідка дійсно оформлена всупереч вимогам Порядку №637, а її зміст вказує, що вона є внутрішнім документом підприємства, оскільки складається до конкретної посадової особи.
Щодо періоду роботи з 14.01.2011 року по 28.02.2023 року.
Позивач заявив позовні вимоги в т.ч. щодо цього періоду, зазначивши, що цей період не зараховано до її пільгового стажу за Списком №1.
З урахуванням тексту відповіді на відзив суд зазначає, що позивачем у позовних вимогах допущено описку, адже йдеться про період по 28.02.2013 року, що підтверджується також виокремленням саме такого періоду згідно форми РС-право позивача.
Водночас, у спірному рішенні відповідача не заперечено зарахування цього періоду до пільгового стажу позивача, а у формі РС-право позивача цей період вже обліковується як пільговий стаж за Списком №1.
За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача в цій частині та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. «б» ст.13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом №213-VIII статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років.
Крім того, пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Таким чином, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. «б» ст.13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015 року.
При цьому з 01.01.2004 року набув чинності Закон №1058-IV, який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі - Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.» .
Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.
Відносно обставин справи, що розглядається, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років та загального стажу роботи за п. «б» ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 року №213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідачів, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, визначальним у даному випадку є з'ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, відповідно щодо неї має застосовуватись стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Отже, позивач, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 02 березня 2015 року №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 за наявності віку 50 років, страхового стажу 20 років та пільгового стажу не менше 10 років на зазначених роботах. Ці умови позивачем дотримано, відповідачами ця обставина не оспорювалася.
Зважаючи на те, що позивач на час звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах мала достатній вік, страховий та пільговий стаж відповідно до вимог Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача-1 призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
За обставин цієї справи судом встановлено наявність у позивача права на пільгову пенсію та протиправність рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу. Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки суб'єкта владних повноважень за таких обставин є призначення позивачу пенсії. Оскільки в цій справі відповідач-2 розглядав заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності, а позивач перебуває на обліку у відповідача-1, обов'язок призначення та виплати пенсії позивачу залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації та проживання позивача, в зв'язку з чим ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах. З цих же підстав належним є зобов'язання саме відповідача-1 зарахувати спірний стаж позивача.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2148,20 грн, що підтверджується квитанцією від 13.11.2023 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена в ході судового розгляду цієї справи.
Суд зауважує, що в цій справі позивачем заявлено одну позовну вимогу та декілька похідних, які не є окремим об'єктом справляння судового збору. Відповідно, судовий збір сплачено в більшому розмірі, ніж встановлено законодавством, в зв'язку з чим стягненню на користь позивача підлягає саме належна до сплати сума судового збору (1073,60 грн), в свою чергу сума 1073,60 грн є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу за його клопотанням
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.10.2023 року №047150024171 (22305/03-16), яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07 вересня 1993 року по 16 квітня 1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 період роботи з 20.03.2005 року по 31.07.2007 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 11.10.2023 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко