08 січня 2024 рокуСправа №160/28769/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які виразились у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 , пенсії на пільгових умовах, як водію міського пасажирського транспорту;
скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.07.2023 № 045750023592;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з моменту звернення з заявою від 04.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нею до Пенсійного фонду була подана за ява і документи про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , натомість Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсійним фондом не правильно розглянуті документи не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 має право на пільгову пенсію відповідно до п. «з» ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/28769/23. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний суд» 26.12.2023 зазначає, що при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсії застосовується принцип екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута і рішення по суті прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, а отже Головне управління України в Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі.
Відповідач -1 звертає увагу суду на те, що в заяві про призначення пенсії позивач просила призначити пенсію за віком і не зазначала, що це має бути пенсія саме на пільгових умовах, не надала документів в підтвердження пільгового характеру роботи.
Позивачем було надано відповідь на відзив відповідача-1, в якій вона не погоджується з доводами відповідача і вважає, що вони не підлягають врахуванню, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем1 подано з порушенням встановленого в ухвалі суду 15 денного строку з дня отримання ухвали, а віповідачем-2 на час подання відповіді на відзив (24.12.2023) взагалі не подано відзиву на позовну заяву.
05.01.2024 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач-2 зазначає, що відповідно до поданої заяви у графі «вид пенсії» позивач зазначила «за віком».
Жодних документів, які б підтверджували б факт роботи на пільгових умовах ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії за віком не надавала, відтак відсутні усі підстави для задоволення позовних вимог щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачами пропущений строк для подання відзиву, а тому вони не підлягають врахуванню виходячи з наступного.
За правилами ч. 5, 6 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до довідок Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, адміністративний позов був доставлений до електронних кабінетів відповідачів 03.11.2023, ухвала суду про відкриття провадження від 08.11.2023 до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області -16.11.2023, до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області -16.11.2023.
Отже відповідачами порушений строк подання відзиву на позовну заяву, не подано до суду заяв про продовження або поновлення процесуальних строків відповідно до ст. 121 КАС України.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась 04.07.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності 12.07.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуто заяву позивача і прийнято рішення №045750023592 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за нормами якої пенсійний вік встановлений 60 років.
Вік заявника 54 роки 4 місяці 0 днів.
Необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 35 років.
Страховий стаж особи становить 29 років 0 місяців 18 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 21.07.1986 по 04.08.1987, оскільки наявні виправлення в номері наказу на звільнення.
Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 35 років.
Позивач вважає дії Пенсійного фонду протиправними та такими, що порушують законне право особи на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим просить скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком (п.1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058).
За п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу:
для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.
Пунктом «3» ч. 1 ст. 13 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
В подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «3» був викладений в наступній редакції:
водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої цієї статті.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.
23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.»
Згідно статей 151-2, 152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Оскільки позивач звернулася із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV .
Відповідачем при прийнятті спірного рішення застосування норм п «з» Закону № 1788-ХІІ (в редакції від 09.12.2012 ) з урахуванням Рішення № 1-р/2020 взагалі не розглядалось.
За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IVвстановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
До трудової книжки вносяться, зокрема:
відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Дослідивши записи копії трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 25.07.1986 судом встановлено, що позивач працювала на роботах віднесених до пільгового стажу відповідно до п. «з» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ:
25.10.1989 переведена на курси учнем водія трамвая на підприємстві Дніпропетровське трамвайно-тролейбусне управління відповідно до наказу №94-к від 25.10.1989 (запис №8);
02.04.1990 переведена водієм трамвая 3 класу на тому самому підприємстві відповідно до наказу №30 від 02.04.1990 (запис №9);
16.09.1991 звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №074к від 16.09.1991 (запис 10);
17.09.1991 прийнята водієм трамвая третього класу Депо №3 Дніпропетровського трамвайно-тролейбусного управління відповідно до наказу №0255-к від 17.09.1991 (запис №11);
25.12.1991 присвоєно другий клас водія трамвая відповідно до наказу №22 від 21.01.1992 (запис №12);
07.03.2003 згідно довідника кваліфікаційних характеристик професій присвоєно 4 розряд водія трамвая відповідно до наказу №227 від 28.03.2003 (запис №13);
06.05.2003 звільнена відповідно до ст. 38 КзпП України по догляду за дитиною до 14 років відповідно до наказу №250к від 08.05.2003 (запис №14).
Отже, вказаний період підлягав зарахуванню відповідачем до пільгового стажу позивача.
Суд зазначає постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Таким чином, копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує її роботу у періоди, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу, є належним і допустимим доказом, а тому відповідач не повинен вимагати у позивача уточнюючі довідки на підтвердження роботи позивача за професіями, які надають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач у заяві про призначення пенсії вказала про неможлівість надати довідки на підтвердження стажу.
До того ж. в подальшому на заяву позивача щодо надання архівної довідки про підтвердження стажу роботи у Дніпропетровському трамвайно-тролейбусному управлінні, листом №4/5-1044 від 09.10.2023 Управління архівної справи Дніпровської міської ради повідомило, що документи з кадрових питань (особового складу) вищезазначеного підприємства на зберігання до нього не надходили.
У зв'язку з наведеним суд відхиляє посилання відповідачів на те, що позивачем не надавалось жодних документів на підтвердження факту роботи на пільгових умовах.
Щодо не зарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 21.07.1986 по 04.08.1987, оскільки в номері наказу на звільнення є виправлення, суд зазначає, що відповідно до п. 10 постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 09.07.1958 №602 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, було встановлено, що відповідальність за організацію правильного ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи або організації.
Безпосередньо відповідає за своєчасне та правильне заповнення, зберігання, облік та видачу працівникам трудових книжок начальник відділу кадрів або спеціальна особа, яка призначається наказом керівника підприємства, установи чи організації.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що права позивача були порушені саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а не його діями, відповідачем протиправно не зараховані до пільгового стажу позивача вищевказані судом періоди його роботи і до трудового стажу період роботи з 21.07.1986 по 04.08.1987 , суд вважає за необхідне відмовити в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Суд зазначає, що зобов'язавши Пенсійний фонд врахувати періоди роботи позивача до страхового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд також виходить з наступного.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07.07.2014) (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 № 33-1, далі - Порядок № 22-1.
Відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено:
-рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи;
-рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати (п. 4.7 Порядку №22-1).
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З урахуванням наведеного, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, то і обов'язок зарахувати до пільгового стажу спірний період позивача покладається на відповідача-2.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог викладених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки відповідачем-1 не вчинялось будь-яких дій і не приймалось рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, відповідачем-1 було лише направлено на адресу особи оспорюване рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому суд приходить до висновку, що права позивача Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області не були порушені.
Враховуючи наведене, а також дискреції Пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі не надали.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0037510003 від 02.11.2023.
Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст.139,242-246,255,262,295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро 49094, код ЄДРПОУ 21910427), 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.07.2023 № 045750023592 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 21.07.1986 по 04.08.1987 та до пільгового стажу відповідно до п «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 25.10.1989 по 06.05.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 04.07.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя О.В. Врона