22 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/32487/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛМАРКЕТ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛМАРКЕТ" (далі - ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ", товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000602/1 від 21 вересня 2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006611 від 21 вересня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2022 року між ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ" (покупець) та компанією UAB “Rimartas” (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №RG/30-22 за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар за умовами даного договору згідно інвойсів (фактур). Відповідно до пункту 1.2 контракту купівлі-продажу №RG/30-22 найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються у фактурі.
На виконання вказаного пункту контракту сторонами погоджено рахунок-фактуру (інвойс) №001334 від 18 вересня 2023 року, згідно з яким узгоджено вартість товару - сідельний тягач марки DAF модель ХF 105.460 FT, номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення - 7000,00 Євро.
Здійснюючи митне оформлення в режимі імпорту, ввезеного на митну територію України товару - сідельного тягача марки DAF модель ХF 105.460 FT, номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення, товариство подало митну декларацію №23UA205140076947U8 від 21 вересня 2023 року, де в графі 42 вказано вартість транспортного засобу у розмірі 7000,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, що становить 273975,80 грн (еквівалентно 7000,00 Євро (графа 45 МД). Однак відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 21 вересня 2023 року видав картку відмови №UA205140/2023/006611 в прийнятті митної декларації та прийняв рішення №UA205140/2023/000602/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 10200,00 Євро.
Позивач вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000602/1 від 21 вересня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, №UA205140/2023/006611 неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.
Зазначив, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA205140076947U8 від 21 вересня 2023 року митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Вважає безпідставним посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в рахунку-фактурі (інвойсі) №001334 від 18 вересня 2023 року продавцем (власником) транспортного засобу є UAB “Rimartas”, однак, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 березня 2023 року зазначений інший власник транспортного засобу SIDORUK PIOTR, оскільки дана обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару, а продавець та власник товару згідно технічного паспорта не обов'язково повинен бути однією і тією ж особою, оскільки в країнах ЄС відсутній обов'язок змінювати технічний паспорт транспортного засобу внаслідок продажу автомобіля. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.
Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року передбачена 100% передоплата за товар та надано банківський платіжний документ №345 від 09 серпня 2023 року, що стосується інвойсу 2023/08-2 від 04 серпня 2023 року, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001334 від 18 вересня 2023 року зазначає, що у вказаному платіжному дорученні в графі “Призначення платежу” була допущена описка щодо посилання на інвойс.
При цьому звертає увагу, що інші реквізити, зокрема контракт №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року, найменування марки транспортного засобу - DAF, а також останні цифрові значення номера кузова - 0193, цілком кореспондуються із іншими поданими до митного оформлення документами. Відтак, вказаний платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості транспортного засобу, а твердження відповідача про те, що останні цифри кузова не дозволяють належним чином ідентифікувати дане платіжне доручення із транспортним засобом є безпідставними.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн та витрати на переклад документів у розмірі 2500,00 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У поданому до суду 14 листопада 2023 року відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №23UA205140076947U8 від 21 вересня 2023 року, встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів.
Так, відповідно до поданого інвойсу №001334 від 18 вересня 2023 року продавцем товару (власником) є UAB "Rimartas". Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 березня 2023 року в графі C.1.1 зазначений інший власник SIDORUK PIOTR. Документів про перехід права власності від власника SIDORUK PIOTR до UAB "Rimartas", а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано.
Зауважує, що така невідповідність між інформацією, вказаною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та рахунку-фактурі (інвойсі) щодо власника та продавця автомобіля є суттєвою, адже поданий до митного контролю рахунок-фактура №001334 від 18 вересня 2023 року підтверджує лише дані щодо якісних та модельних характеристик згаданого т/з, проте не свідчить про наявність у юридичної особи, а саме UAB "Rimartas", будь-яких майнових прав щодо згаданого об'єкту.
Крім того, згідно п. 3.2 контракту №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №345 від 09 серпня 2023 року, що стосується інвойсу 2023/08-2 від 04 серпня 2023 року, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001334 від 18 вересня 2023 року. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.
З огляду на вказане, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
Декларант надав декларацію відправлення країни Польща 23PL341000E640907996 від 18 вересня 2023 року, однак згідно товаросупровідних документів та CMR №б/н від 18 вересня 2023 року країною відправлення є Литва. Декларація країни відправлення Литва не подана до митного оформлення.
Листом 21 вересня 2023 року №21/09/2023 декларант повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч. 3 ст. 55 МК України.
У зв'язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000602/1 від 21 вересня 2023 року, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної у митного органу щодо вартості товарів, митне оформлення яких здійснено на рівні 10 200,00 Євро за МД №UA204130/2023/004455 від 04 серпня 2023 року, МД №UA204020/2023/036141 від 06 вересня 2023 року.
Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA205140077251U0 від 21 вересня 2023 року із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.
З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000602/1 від 21 вересня 2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації №UA205140/2023/006611 є правомірними, обґрунтованими та винесеними відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Окрім того, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн та витрат на переклад документів у розмірі 2500,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.
Щодо стягнення витрат на переклад у розмірі 2500,00 грн зазначає, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано рахунок-фактуру від 10 жовтня 2023 року №135/2023/1 та акт прийняття-передачі наданих послуг від 10 жовтня 2023 року №135/2023/1. Проте, а ні в рахунку-фактурі, а ні в акті не зазначено, які саме документи підлягали перекладу. Окрім того, приватним нотаріусом Пастуховою Н.В. було засвідчено справжність підпису ОСОБА_1 , а згідно акту прийняття-передачі наданих послуг №135/2023/2 від 10 жовтня 2023 року виконавцем є ФОП ОСОБА_2 , що не дає можливості встановити хто насправді здійснював переклад даних документів.
У відповіді на відзив від 24 листопада 2023 року позивач вказав, що заперечуючи проти позову, відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (основним методом) при тому, що подані декларантом документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
30 вересня 2022 року між компанією UAB “Rimartas” A. Jucio. skg. 1-13, LT-90150 Plunge. Lietuv (продавець) та ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ" (покупець) укладено контракт купівлі-продажу №RG/30-22 (а.с.16-18), за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар за умовами даного договору згідно інвойсів (фактур). Відповідно до пункту 1.2 контракту найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюються в фактурі.
Відповідно до п. 2.1., 2.3. контракту поставка товару здійснюється узгодженими з покупцем партіями автотранспортом на умовах DAP - Луцьк, Рівне, Дубно, Ковель, Володимир-Волинський, Сарни, Старовойтове на протязі 30 днів з моменту оплати згідно правил Iнкотермс-2010. Продавець зобов'язується надати наступні супроводжуючі документи: рахунок-фактуру.
Відповідно до п. 3.1.-3.2. контракту покупець має оплатити поставлений товар в Євро, в терміни визначені продавцем, в безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Покупець оплачує товар шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок продавця.
21 вересня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту товару за описом “сідельний тягач марки DAF модель ХF 105.460 FT, номер кузова НОМЕР_1 , календарний та модельний рік виготовлення 2012 рік, бувший у використанні, вид палива - дизель, робочий об'єм циліндрів - 12902 см. куб, потужність двигуна - 340 kW, колісна формула - 4x2, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, маса в разі максимального завантаження - 19700 кг, вантажопідйомність - 11455 кг, призначений для перевезення напівпричепів дорогами загального користування. Виробник “DAF, NL, декларантом подано до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140076947U8 від 21 вересня 2023 року, де в графі 42 МД вказано ціну транспортного засобу у розмірі 7000,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару в сумі 273975,80 грн (еквівалентну 7000,00 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту (а.с.85).
До митної декларації додавалися такі документи: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року; рахунок-фактура (інвойс) №001334 від 18 вересня 2023 року; автотранспортна накладна від 18 вересня 2023 року б/н; сертифікат з перевезення (походження) товару від 18 вересня 2023 року PL/MH/AV 0007989; платіжне доручення від 09 серпня 2023 року №345; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 березня 2023 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (експертна довідка) від 20 вересня 2023 року №9065/23; інший некласифікований документ від 20 вересня 2023 року №200923079 (а.с.20-25,26-34,38-41).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні 21 вересня 2023 року декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; банківські (платіжні) документи, що стосуються оцінюваного товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; декларацію країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
Декларант надав декларацію країни відправлення 23PL341000E640907996 від 18 вересня 2023 року. Листом 21 вересня 2023 року №21/09/2023 декларант повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених ч. 3 ст. 55 МК України (а.с.42-43).
21 вересня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000602/1 (а.с.44-45).
Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, оскільки при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення товару документи містять розбіжності, а саме:
- відповідно до поданого інвойсу №001334 від 18 вересня 2023 року продавцем товару (власником) є UAB "Rimartas". Однак, в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 березня 2023 року в графі C.1.1 зазначений інший власник SIDORUK PIOTR. Документів про перехід права власності від власника SIDORUK PIOTR до UAB "Rimartas", а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано;
- згідно п. 3.2 контракту №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року передбачена 100% передоплата за товар. Надано банківський платіжний документ №345 від 09 серпня 2023 року, що стосується інвойсу 2023/08-2, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001334 від 18 вересня 2023 року. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні 10200,00 Євро за МД №UA204130/2023/004455 від 04 серпня 2023 року, МД №UA204020/2023/036141 від 06 вересня 2023 року.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006611 від 21 вересня 2023 року (а.с.46-47).
Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA205140077251U0 від 21 вересня 2023 року із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.26-27).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - сідельного тягача - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №001334 від 18 вересня 2023 року визначає вартість товару 7000,00 Євро. Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті від 09 серпня 2023 року №345 на суму 7000,00 Євро, за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року, автомобіль (номер кузова vin. НОМЕР_3 ) та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою (інвойсом) №001334 від 18 вересня 2023 року (а.с.20-25,41).
Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205140076947U8 від 21 вересня 2023 року митна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №001334 від 18 вересня 2023 року та становить 7000,00 Євро.
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.
Рахунком-фактурою (інвойсом) №001334 від 18 вересня 2023 року, як це і було передбачено пунктом 2.1 контракту, визначені умови поставку товару: товар поставляється на умовах DAP-Луцьк.
Згідно умов поставки DAP Інкотермс - 2010 продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Однак зі змісту контракту купівлі-продажу №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року, а також з інвойсу не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов'язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв'язку із поставкою йому товару компанією UAB “Rimartas”.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
На думку суду, відповідач у повідомленні декларанту необґрунтовано вказав про необхідність подання додаткових документів з тих підстав, що в рахунку-фактурі (інвойсі) №001334 від 18 вересня 2023 року продавцем (власником) транспортного засобу є UAB “Rimartas”, однак, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08 березня 2023 року зазначений інший власник транспортного засобу SIDORUK PIOTR (що на думку митного органу свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу), оскільки дана обставина жодним чином не впливає на митну вартість товару, а продавець та власник товару згідно технічного паспорта не обов'язково повинен бути однією і тією ж особою.
При цьому в країнах Європейського Союзу продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Також чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Таким чином, Волинською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного транспортного засобу. А свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість транспортного засобу.
Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що згідно п.3.2 контракту №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року передбачена 100% передоплата за товар та надано банківський платіжний документ №345 від 09 серпня 2023 року, що стосується інвойсу 2023/08-2 від 04 серпня 2023 року, тоді як до митного оформлення надано інвойс №001334 від 18 вересня 2023 року суд зазначає, що інші реквізити банківського платіжного документу, зокрема контракт №RG/30-22 від 30 вересня 2022 року, найменування марки транспортного засобу - DAF, а також останні цифрові значення номер кузова vin - 0193 кореспондуються із іншими поданими до митного оформлення документами та підтверджують оплату за транспортний засіб, що був наданий до митного оформлення за МД №23UA205140076947U8 від 21 вересня 2023 року - сідельний тягач марки DAF модель ХF 105.460 FT, номер кузова НОМЕР_1 . Крім того, позивач зазначив, що у вказаному платіжному дорученні в графі “Призначення платежу” була допущена описка щодо посилання на інвойс.
Відтак, вказаний платіжний документ є належним підтвердженням оплати вартості транспортного засобу, а твердження відповідача про те, що останні цифри кузова не дозволяють належним чином ідентифікувати дане платіжне доручення із транспортним засобом с безпідставними.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд зазначає, що вимога митного органу про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2023/000602/1 від 21 вересня 2023 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
З огляду на те, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006611 від 21 вересня 2023 року є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів, яке визнається протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасуванню.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 жовтня 2023 року №2382 (а.с.19).
Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача необхідно присудити судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5368,02 грн.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн та витрат на переклад у розмірі 2500,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 13 січня 2022 року №13-01/22, укладеного між адвокатським об'єднанням “Дженерал Лігал Груп” та ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ", додаткової угоди від 09 жовтня 2023 року №02/10 до договору про надання правничої допомоги №13-01/22 від 13 січня 2022 року, акта приймання-передачі виконаних робіт №02/10 від 09 жовтня 2023 року, рахунку №17 від 09 жовтня 2023 року, платіжної інструкції від 09 жовтня 2023 року №2367.
Договором про надання правової допомоги від 13 січня 2022 року №13-01/22 визначено, що адвокатське об'єднання приймає на себе доручення клієнта ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ" з надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв'язку з виконанням цього договору.
Відповідно до додаткової угоди від 09 жовтня 2023 року №02/10 адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000602/1 від 21 вересня 2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006611.
Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) адвокатського об'єднання становить 8000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди).
Як вбачається з акта приймання-передачі виконаних робіт №02/10 від 09 жовтня 2023 року, адвокатським об'єднанням надано для ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ" послуги з надання правової допомоги на суму 8000,00 грн, яка складається із: юридичної консультації (1 год) - 500,00 грн; складання позовної заяви (12 год) - 6000,00 грн; складання інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході розгляду справи - 1500,00 грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову, а також з огляду на надання правничої допомоги Адвокатським об'єднанням в подібних справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, в окремих із них митне оформлення здійснювалось за тим самим контрактом, що спрощувало роботу адвоката.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята (як наслідок) картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають; справа належить до категорії справ незначної складності та адвокатське об'єднання “Дженерал Лігал Груп” неодноразово надавало правничу допомогу ТОВ "ГЛОБАЛМАРКЕТ" з приводу оскарження рішень митного органу в інших справах. Тому суд погоджується з відповідачем, що визначені 12 годин на складання позовної заяви та вартість цієї послуги є завищеною. Також акт виконаних робіт повинен містити перелік уже наданих на дату його підписання послуг зі складання процесуальних документів, а не тих, які можливо у майбутньому виникне потреба підготувати. У цій справі процесуальні документи (крім позовної заяви) складалися у зв'язку із поданням відповіді на відзив. Тому обсяг наданих послуг та витраченого часу є вочевидь завищеним.
Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою (письмових доказів у справі), суд керується приписами частин п'ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
До позовної заяви долучено перекладені на українську мову рахунок-фактуру, міжнародну товарно-транспортну накладну, тимчасовий дозвіл, сертифікат на перевезення товару.
На підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано рахунок-фактуру від 10 жовтня 2023 року №135/2023/1, акт прийняття-передачі наданих послуг від 10 жовтня 2023 року №135/2023/1 та платіжну інструкцію від 10 жовтня 2023 року №2371 про сплату на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за послуги перекладу 2500,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов заперечив про стягнення зазначених витрат, покликаючись на те, що переклад здійснений позивачем з власної ініціативи, розмір наданих послуг - 2500,00 грн за 5 сторінок є явно завищеним, а також надані документи - рахунок-фактура, акт прийняття-передачі наданих послуг не дають можливості зрозуміти, хто здійснював переклад документів (приватним нотаріусом було засвідчено справжність підпису ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а виконавцем робіт є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ).
До відповіді на відзив позивач додатково надав довідку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 20 листопада 2023 року №135, якою підтверджено, що переклад документів здійснювали перекладачі ОСОБА_1 (найманий працівник) та ОСОБА_3 (співпрацює за цивільно-правовим договором), справжність підписів яких на перекладі засвідчено нотаріально.
Зважаючи на обсяг послуг, складність роботи (обсяг тексту на сторінці), суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу у повному обсязі витрат на залучення перекладача (для перекладу документів у справі) відсутні. Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 500,00 грн.
Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5368,00 грн; 500,00 грн - витрати на залучення перекладача; 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛМАРКЕТ" до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000602/1 від 21 вересня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006611 від 21 вересня 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛМАРКЕТ" судовий збір в сумі 5368,00 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок), витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) та витрати на залучення перекладача у розмірі 500,00 грн (п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛМАРКЕТ" (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22а, код ЄДРПОУ 43521405).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Т.М. Димарчук