м. Вінниця
23 січня 2024 р. Справа № 120/6908/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( далі- відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами (мати особа з інвалідністю II групи).
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (мати особа з інвалідністю II групи).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.02.2023 року ним через Генеральний штаб Збройних Сил України подано до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами (мати інвалід II групи).
Вказав, що рапорт подано через Генеральний штаб Збройних Сил України разом з заявою та проханням перенаправити його на розгляд до військової частини НОМЕР_1 , оскільки на період дії воєнного стану адреси та контакти всіх військових формувань засекречено, а безпосередній командир неодноразово відмовлявся від отримання рапорту. Вказав, що зазначений рапорт вручено 08.02.2023 року засобами поштового зв'язку. При цьому зазначив, що командуванням військової частини НОМЕР_1 не розглянуто рапорт про звільнення з військової служби та відповіді не надано, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою від 26.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подачу відзиву та витребувано додаткові докази.
Ухвалою від 05.09.2023 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби із відміткою про прийняття та результат його розгляду.
Ухвалою від 30.11.2023 витребувано у Генерального штабу Збройних Сил України відомості про перенаправлення рапорту Кеби В.О. від 04.02.2023 до Військової частини НОМЕР_1 з доказами такого перенаправлення; належним чином завірену копію рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби із відміткою про прийняття та результат його розгляду.
15.12.2023 від Генерального штабу Збройних Сил України надійшов лист, в якому останній вказує, що відповідальним структурним підрозділом Генерального штабу Збройних Сил України за належністю встановленим порядком було направлено заяву про направлення за належністю рапорту та сам рапорт від 04.02.2023 з додатками для розгляду на адресу командування Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно доручення начальника адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 09.02.2023 №К-5670 у відповідності до Закону України “Про звернення громадян”.
Ухвалою від 20.12.2023 витребувано у Командування Сухопутних військ Збройних Сил України відомості про перенаправлення рапорту Кеби В.О. від 04.02.2023 до Військової частини НОМЕР_1 з доказами такого перенаправлення; належним чином завірену копію рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби із відміткою про прийняття та результат його розгляду.
Ухвала від 20.12.2023 вручена Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України 12.01.2024. У встановлений судом строк витребувані докази не надано.
18.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця за контрактом, такого, що прибув з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 було зараховано з 22.08.2023 року до списків особового складу та на всі види забезпечення та прийнято на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 (яка в свою чергу, є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 ), що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.08.2023 року №234.
Вказав, що командування військової частини НОМЕР_1 зазначений рапорт ОСОБА_1 від 04.02.2023 не отримувало. При цьому вказав, що позивач звернувся повторно з рапортом про звільнення з військової служби від 08.10.2023 року. Командуванням військової частини НОМЕР_2 було зареєстровано даний рапорт (вх. № 5653/44 від 08.10.2023 року), а командуванням військової частини НОМЕР_1 розглянуто за належністю та надано вмотивовану відмову. На підтвердження даного факту надали завірені копії рапорту та відповіді командира військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.10.2023 року. У зв'язку з вищевикладеним просив відмовити в задоволені позову.
Судом враховано, що відповідно до частини 5 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Разом з тим, з урахуванням обставин справи, суд вважає за можливе врахувати поданий представником відзив.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Як зазначає позивач, останній проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
04.02.2023 ОСОБА_1 направив поштою до Генерального штабу Збройних Силу України заяву про направлення за належністю рапорту, до якої долучив рапорт про звільнення з військової служби відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ( матір - особа з інвалідністю ІІ групи). До даного рапорту долучив копію довідки до акта огляду МСЕК серії М2-18 АВ № 067115 про встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності від 14.06.2002 та копію свідоцтва про народження.
На підтвердження факту направлення рапорту надає роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження відправлення за № 1800109378208 та фіскальний чек.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення, звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із частинами 1, 2статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно із частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення).
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд відмічає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Суд зазначає, що, згідно з пунктом 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
З системного аналізу вказаних норм права слідує, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
При цьому в умовах дії воєнного стану немає заборон на розгляд рапорту про звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 7 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.
Пунктом 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.
Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення (п. 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно з п.119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).
Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля) (п.111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до п. 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Згідно з п. 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки. Командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.
З матеріалів справи слідує, та як самостійно вказує позивач, що його рапорт від 04.02.2023 направлений до Генерального штабу Збройних Сил України, а не до Військової частини НОМЕР_1 , тобто рапорт від 04.02.2023 подано з порушенням п. 233 Положення №1153/2008 від 10.12.2008, а саме подано не «по команді».
Суд критично ставиться до доводів позивача, про те що безпосередній командир неодноразово відмовлявся від отримання його рапорту, що і зумовило подання рапорту через Генеральний штаб Збройних Сил України, оскільки позивач не був позбавлений права письмово через засоби поштового зв'язку направити рапорт до безпосереднього командира на адресу військової частини.
Суд звертає увагу, що позов не містить доказів неможливості звернення військовослужбовця до безпосереднього начальника для вирішення питання щодо звільнення з військової служби на підставі рапорту від 04.02.2023.
Більше того, як встановлено судом, 08.10.2023 ОСОБА_1 звернувся з рапортом про звільнення його з військової служби. Як слідує рапорт від 08.10.2023 адресований командиру 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 ( в/ч НОМЕР_2 є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_1 ), який зареєстрований 08.10.2023 вх. №5653/44.
Тобто, при подачі рапорту від 08.10.2023 позивач вже не звертався до відповідача через Генеральний штаб Збройних Сил України, а подав такий командиру 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 .
Щодо рапорту позивача від 08.10.2023, то суд зазначає, що останній не предметом розгляду в межах даної адміністративної справи, оскільки з даним адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 22.05.2023, тобто до подачі рапорту від 08.10.2023.
Як слідує із матеріалів позовної заяви та чим позивач обґрунтовує свій позов, предметом розгляду даної справи є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення саме від 04.02.2023.
Суд зазначає, що відповідачем не порушено вимог законодавства, у зв'язку із не розглядом рапорту позивача від 04.02.2023, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надходження вказаного рапорту «по команді» до безпосереднього командира відповідача, чим порушено порядок звернення з рапортом до Військової частини, а відповідно у відповідача не виникає обов'язку щодо його розгляду.
Суд звертає увагу позивача, що хоча на відповідача і покладається обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не виконання ним такого обов'язку не звільняє позивача від обов'язку доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, у зв'язку із викладеним, суд констатує про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, внаслідок порушення порядку їх подання та, як наслідок, відсутність підстав для зобов'язання відповідача розглянути такий рапорт.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 / АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ 26613875)
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: