м. Вінниця
23 січня 2024 р. Справа № 120/15272/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що указом Президента України від 24.09.2016 № 410/216 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ямпільського районного суду Сумської області. Вказує, що при обчисленні та виплаті суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.02.2023 відповідач застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений для визначення базового розміру посадового окладу судді згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" тобто з розміру 2102,00 грн, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року, та який станом на 01 січня 2021 року становить 2270 грн, станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, станом на 01 січня 2023 - 2684,00 грн, внаслідок чого виплатив позивачу належну йому суддівську винагороду в меншому розмірі, ніж це визначено статтею 135 Закону №1402-VІІІ.
На переконання позивача, оскаржувані дії відповідача порушують гарантії незалежності суддів, що встановлені нормами національного законодавства та міжнародного права, а тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою суду від 17.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державну судову адміністрацію України, Державну казначейську службу України. Призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2023. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
31.10.2023 на адресу суду надійшов відзивна позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення вимог ОСОБА_1 . Зокрема зазначив, що оскільки положення статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та "Про Державний бюджет України на 2023 рік" про встановлення у 2021 році, у 2022 році та у 2023 році відповідно прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102 грн не було скасовано або визнано Конституційним Судом України неконституційним, то такі нормативно-правові акти не втратили юридичну силу і є такими, що підлягають застосуванню.
Треті особи своїм правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористались.
Ухвалою від 13.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.11.2023.
27.11.2023 від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТУ ДСА України в Сумській області.
Ухвалою від 27.11.2023 суд запропонував позивачу надати суду пояснення щодо заміни процесуального статусу третьої особи, Державної судової адміністрації України, на співвідповідача та відклав розгляд справи на 07.12.2023.
01.12.2023 представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, уточнивши заявлений склад учасників справи.
Ухвалою від 07.12.2023 суд залучив до участі в адміністративній справі № 120/15272/23 в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України, запропонував учасникам справи подати заяви по суті справи. Призначив підготовче засідання у справі на 05.01.2024.
Ухвалою від 05.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2024.
В судове засідання 23.0.2024 учасники справи не з'явились, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином.
Разом з тим, матеріали справи містять заяву позивача від 13.11.2023 про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Ямпільського районного суду Сумської області указом Президента України від 24.09.2016 № 410/2016. До штату суду зарахований наказом голови Ямпільського районного суду Сумської області від 29.09.2016 № 5-ос.
Відповідно до наказу Голови Ямпільського районного суду Сумської області від 16.12.2016 № 10-ос вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов'язків судді Ямпільського районного суду з 16.12.2016.
Згідно з наказом від 18.10.2018 №6-ос позивач приступив до виконання обов'язків голови Ямпільського районного суду 18.10.2018. Пунктом 2 наказу встановлено позивачу з 18.10.2018 щомісячну доплату в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді.
Відповідно до наказу від 08.11.2018 №7-ос позивачу встановлено з 05.08.2018 по 28.09.2018 щомісячну доплату в розмірі 15 відсотків посадового окладу судді. А з 29.09.2018 позивачу встановлено щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу судді.
У зв'язку з закінченням п'ятирічного строку перебування на посаді судді ОСОБА_1 , останній склав з себе повноваження голови Ямпільського районного суду Сумської області з 24.09.2021.
В позовній заяві позивач повідомив, що йому стало відомо, що з січня 2021 суддівська винагорода відповідачем нараховувалась та виплачувалась йому в розмірі, що не відповідає розміру установленому Законами України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та "Про Державний бюджет України на 2023 рік". Зазначив, що розмір отриманої ним грошової винагороди у спірний період розраховувався відповідачем згідно положень абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на положення абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на положення абз. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік». Наведені обставини в частині розміру отриманої суддею ОСОБА_1 грошової винагороди у спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими листами за 2021, 2022 та 2023 роки підтверджуються
Вважаючи, що розмір суддівської винагороди не відповідає розміру, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів", позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481 гривня, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні; працездатних осіб на 2021-2023 роки, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, становить 2102 грн.
Таким чином, вказаною нормою Закону, разом із встановленням на 01 січня відповідного року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірах 2 270,00 грн, 2 481,00 грн та 2 684,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів», розмір якого становить 2102,00 грн.
Позивач наполягає, що суддівську винагороду у 2021-2023 роках має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2 270,00 грн, 2 481,00 грн та 2 684,00 грн.
Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності 30.09.2016.
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Таким чином, Конституція України, у редакції Закону № 1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Крім того суд зазначає, що такого виду прожиткового мінімуму, як «для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Закріплення статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон № 1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Оскільки Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди в період з 01.01.2021 виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», розмір якого станом на 01 січня 2021 року складає 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн, а, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням цього, а також предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача слід визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА в Сумській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з січня по грудень 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2270,00 грн, з січня по грудень 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2481,00 грн., з січня по жовтень 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00,00 грн.
Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання ДСА України забезпечити ТУ ДСА в Сумській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу з 01.01.2021 по 31.08.2023, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень у 2021 році, у розмірі 2481,00 гривня у 2022 році та у розмірі 2684,00 гривні у 2023 році, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Правомірність обрання такого способу захисту підтверджено Верховним Судом у постановах від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22 та від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.
Крім того, з метою обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до ТУ ДСА в Сумській області, шляхом визнання протиправними дій останнього щодо нарахування та виплати судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривні та зобов'язання ТУ ДСАв Сумській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень у 2021 році, у розмірі 2481,00 гривня у 2022 році та у розмірі 2684,00 гривні у 2023 році, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у точний спосіб про який просить позивач шляхом зобов'язання відповідача провести нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2023 по 31.12.2021 з урахуванням щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу, щомісячних доплат за адміністративну посаду голови суду в розмірі 10% від посадового окладу, а за період з 01.01.2022 по 31.08.2023 лише з урахуванням щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу, адже питання нарахування таких не є спірним у межах цієї справи та виходить за межі предмета заявленого спору. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач на виконання цього рішення обмежить нарахування і виплату таких доплат.
Що ж до необхідності негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи вищевикладене, оскільки в межах даної адміністративної справи питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалось, відсутні підстави для звернення судового рішення до негайного виконання.
Що ж до встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановляння судового рішення.
Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2270,00 грн, з січня по грудень 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2481,00 грн, з січня по серпень 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00,00 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління державної судової адміністрації України в Сумській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2021 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2270,00 грн, з січня по грудень 2022 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2481,00 грн, з січня по 31.08.2023, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00,00 грн.
Визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити судді судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн у 2021 році, у розмірі 2481,00 грн у 2022 році та у розмірі 2684,00 грн у 2023 році, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В задоволені решти вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Перемоги, 4, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 26270240);
Відповідач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795);
Третя особа: Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 23.01.2024.
Суддя Томчук Андрій Валерійович