вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
про повернення заяви про видачу дубліката судового наказу без розгляду
22.01.2024 р. Справа № 917/53/22
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали
за заявою Фізичної особи - підприємця Митька Костянтина Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2
про видачу дубліката судового наказу від 18.01.2022 року по справі № 917/53/22
за заявою Фізичної особи - підприємця Митька Костянтина Миколайовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
до боржника Фізичної особи - підприємця Катрич Марини Євгенівни, АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № 212/11.05.21 від 11.05.2021 року в розмірі 92 895,88 грн., а також 248,10 грн. витрат по сплаті судового збору,
18.01.2022 року господарський суд Полтавської області видав судовий наказ по справі № 917/53/22, яким стягнув з Фізичної особи - підприємця Катрич Марини Євгенівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Митько Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором купівлі-продажу № 212/11.05.21 від 11.05.2021 року в розмірі 92 895,88 грн. та судові витрати в розмірі 248,10 грн.
15.02.2022 року, у зв'язку з ненадходженням до суду заяви боржника про скасування судового наказу, судом був виданий судовий наказ від 18.01.2022 року із зазначенням набрання законної сили останнім - 14.02.2022 року.
02.01.2024 року до суду від Фізичної особи - підприємця Митька Костянтина Миколайовича надійшла заява про видачу дублікату судового наказу від 18.01.2022 року у справі № 917/53/22.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Білоусову С.М.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про повернення заяви без розгляду з наступних підстав.
За загальним правилом скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів поданої заяви, заявником не додано належних доказів надсилання копії заяви про видачу дубліката наказу і доданих до неї документів боржнику - Фізичній особі - підприємцю Катрич Марині Євгенівні за її адресою.
У той же час, суд відзначає, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України останній визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Отже, неотримання відповідачем копії заяви з доданими до неї документами внаслідок недотримання позивачем порядку надіслання цих документів, буде мати наслідком необхідність ознайомлення відповідачем з такими матеріалами з метою реалізації своїх процесуальних прав, що, у свою чергу, призведе до затягування розгляду заяви.
Суд звертає увагу, що абзацом 28 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Так, згідно з статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
У відповідності до пункту 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (пункт 59 Правил).
За змістом пункту 61 Правил надання поштового зв'язку, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20.
Суд відзначає, що належним доказом направлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Проте, як встановлено судом, заявником належних доказів направлення на адресу відповідача копії заяви та доданих до неї документів, як того вимагають положення статті 170 Господарського процесуального кодексу України, не надано.
Натомість, не направлення заявником способом, передбаченим чинним господарським процесуальним законодавством, на адресу відповідача копії заяви та всіх доданих до неї документів порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (частина 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, п. 19.4 Перехідних положень ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, у розумінні вищенаведених норм, виконавчі документи (їх дублікати) надсилаються виключно стягувачу, а за видачу стягувачу такого дубліката справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, звернутися із відповідною заявою про видачу дублікату може як стягувач так і державний або приватний виконавець.
Суд зазначає, що норма п.19.4 Перехідних положень ГПК України не ставить вимогу про сплату судового збору за видачу дубліката виконавчого документа в залежність від того, ким подана відповідна заява про видачу такого дубліката, а лише констатує обов'язок заявника сплатити відповідний судовий збір за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа, оскільки як виконавчий документ так і його дублікат у відповідності до вимог чинного законодавства видається виключно стягувачу.
Таким чином, обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є сплата судового збору у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.
Отже, за видачу судом дубліката судового наказу підлягає сплаті судовий збір у розмірі 80,52 грн. (2 684,00 грн.*0,03).
Проте заявником, всупереч п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, до заяви про видачу дубліката наказу додано докази сплати судового збору лише у розмірі 16,10 грн.
Отже, доказів сплати судового збору у встановленому Законом порядку заявником в повному обсязі не надано.
Враховуючи викладене, заява Фізичної особи - підприємця Митько Костянтина Миколайовича про видачу дубліката судового наказу підлягає поверненню заявнику без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України, статтями 42, 91, 169, 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Повернути Фізичній особі - підприємцю Митько Костянтину Миколайовичу заяву про видачу дубліката судового наказу у справі № 917/53/22 і додані до неї документи.
2. Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 22.01.2024 року.
Суддя Білоусов С. М.