про закриття провадження у справі
22 січня 2024 року Справа № 915/1116/23
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Давченко Т.М.,
При секретарі судового засідання Дюльгер І.М.
розглянувши матеріали справи № 915/1116/23
за позовом Миколаївської міської ради,
вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005;
до фізичної особи-підприємця Ганжул Інни Миколаївни,
АДРЕСА_1 ;
про стягнення грошових коштів у сумі 19375,53 грн.
встановив:
Миколаївською міською радою пред?явлено позов про стягнення з фізичної особи-підприємця Ганжул Інни Миколаївни грошових коштів у сумі 19375,53 грн. ? шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності площею 0,0654 га за адресою: пр. Миру, 54-В/1 біля кафе “Підкова” для підприємницької діяльності.
Позов мотивовано тим, що використання зазначеної ділянки для підприємницької діяльності без документів, що посвідчують право користування або оренди є порушенням ст.ст. 125, 126, п. “б” ст. 211 ЗК України, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП.
Ухвалою судді від 19.07.2023 даний позов залишено без руху з підстав невиконання вимог ч. 1 ст. 172 ГПК України.
Ухвалою від 26.02.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2023, встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 10.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 15.11. 2023.
Від позивача надійшла заява від 24.10.2023 (вх.. № 14122/23 25.10.2023) про закриття провадження в даній справі у зв?язку з відсутністю предмета спору.
Судове засідання 15.11.2023 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, у Миколаївській області тривала повітряна тривога. Наступне підготовче засідання призначено на 22.01.2024.
У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи (а.с. 73-75), представників не направили, причин неявки не повідомили.
Зважаючи на обізнаність сторін про час розгляду справи та з урахуванням приписів ст. 202 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників.
Дослідивши матеріали справи щодо зазначених обставин, суд приходить до такого.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача 19375,53 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності.
За твердженнями позивача, до бюджету Миколаївської міської ради надійшли кошти у сумі 19375,53 грн. від Ганжул І.М.
Отже, на даний відшкодована шкода і позивач вважає предмет спору в даній справі відсутнім.
Викладене є підставою для закриття провадження в даній справі у порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
Тому, беручи до уваги наведені норми та обставини, оскільки відповідачем у повному обсязі погашено заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму грошових коштів, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Суд роз?яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Виходячи із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про судовий збір” питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони, яка його сплатила про повернення суми судового збору.
Позивачем відповідного клопотання про повернення судового збору суду не подано.
Отже, питання щодо повернення судового збору станом на дату постановлення даної ухвали не вирішується.
Відповідно до ч. 5 ст. 231 ГПК України, ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Керуючись п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, ст.ст. 231, 234 ГПК України, суд
1. Задовольнити заяву Миколаївської міської ради від 24.10.2023 (вх.. № 14122/23).
2. У зв?язку з відсутністю предмета спору закрити провадження у справі № 915/1116/23 за позовом Миколаївської міської ради до фізичної особи-підприємця Ганжул Інни Миколаївни про стягнення грошових коштів у сумі 19375,53 грн.
3. Роз'яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Ухвалу надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст.253,254-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.
Суддя Т.М. Давченко