ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2024Справа № 910/16273/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
про стягнення 139 000,00 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 139 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати позивачу страхового відшкодування, виплаченого ним власнику автомобіля "Volkswagen Polo", державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з пошкодженням у ДТП, яка сталася 06.05.2023 з вини водія автомобіля "Renault Sandero", державний номерний знак НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №213331365.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем 13.11.2023 до Господарського суду міста Києва подано відзив, в якому зазначено про відсутність порушеного права позивача та передчасність звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки позивачем не направлялась вимога про виплату страхового відшкодування.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» №191001/4100/0000105 від 16.05.2022, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси срахувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Volkswagen Polo» державний номерний знак НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
За участю застрахованого транспортного засобу марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу марки "Renault Sandero", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , 06.05.2023 в м. Кам'янське сталась ДТП.
Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06.06.2023 по справі №208/4233/23.
У зв'язку з пошкодженням у ДТП застрахованого автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Позивач страховим актом №10301089606 від 05.06.2023 визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 139 000,00 грн, виплата якого позивачем підтверджується платіжною інструкцією № 093102 від 06.06.2023.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Renault Sandero", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" згідно полісу № ЕР/213331265.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 139 000,00 грн.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За приписами статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідач у відзиві зазначив про відсутність порушеного права позивача та передчасність звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки позивачем не направлялась вимога про виплату страхового відшкодування.
За приписами пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає.
З аналізу норм спеціального Закону можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Тому саме річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є присічним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Разом з тим, у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому в контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У разі звернення з заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
Водночас, у даному випадку саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика (відповідача) настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 в справі № 465/4287/15.
Відтак, у межах справи, що розглядається, з'ясуванню підлягає питання дотримання позивачем річного строку, який встановлено пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на здійснення на власний розсуд одного з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Як вище встановлено судом, ДТП сталось 06.05.2023, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 19.10.2023, тобто у межах встановленого Законом річного строку.
Відтак, подання позивачем позовної заяви безпосередньо до суду свідчить про волевиявлення відносно способу захисту свого порушеного права без попереднього звернення до страховика винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.
Також суд зазначає, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
У той же час, суд, з урахуванням положень пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", надав відповідачу строк - 90 днів з дня звернення з позовом до суду на виплату страхового відшкодування.
Відповідач своїм правом на виплату страхового відшкодування в межах 90 - денного строку не скористався. Доказів протилежного суду не надано.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого страховиком на користь страхувальника страхового відшкодування, а також враховуючи встановлений полісом № ЕР/213331365 розмір франшизи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача у зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в заявленому позивачем розмірі - 139 000,00 грн.
Відповідач не довів, що шкоду власнику транспортного засобу марки "Renault Sandero", реєстраційний номер НОМЕР_2 , було завдано внаслідок непереборної сили та не надав доказів на підтвердження відшкодування позивачеві заподіяної своїм страхувальником шкоди, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 139 000,00 грн визнається судом правомірною, а відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач та Адвокатське бюро "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" (нова назва згідно даних ЄДРПОУ - Адвокатське бюро "Лисов2856 "Еквіт") 31 грудня 2020 року уклали договір про надання правової допомоги № 1/20ю, за яким Адвокатське бюро зобов'язалось надавати позивачу правову допомогу, а позивач - прийняти та сплатити її вартість.
Ціна договору складається з вартості юридичних послуг, що визначаються в додатковій угоді до цього договору. Така угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (пункт 4.1 договору).
Вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від позивача замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє позивачу відповідний рахунок (пункт 4.2 договору).
Додатково угодою № 2 від 09.01.2023 до договору про надання правової допомоги сторони продовжили його дію до 31.12.2023.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, копію додаткової угоди № 2 від 09.01.2023 до договору від 31.12.2020, копію додатку № 1 від 22.06.2023 до договору від 31.12.2020, копію рахунку № 56 від 22.06.2023 на суму 7 000,00 грн, копію акту надання послуг № 56 від 18.10.2023 на суму 7 000,00 грн, копію платіжної інструкції № 4147 від 23.06.2023 на суму 7 000,00 грн, ордер серії АА № 1278640 від 02.02.2023 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639.
Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивача до 2 000,00 грн, у зв'язку тим, що заявлена до стягнення сума понесених витрат є неспівмірною зі складністю справи. Також відповідач зазначив, що адвокат позивача - Білоконь І.В. вже неодноразово зверталась до суду з аналогічними вимогами до відповідача та надавала тотожні послуги у цій категорії спорів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03039, м. Київ, пр-т. Науки, 3, ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6 літ. В, ідентифікаційний код 20033533) 139 000,00 грн страхового відшкодування, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн та 2 147,20 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю.Кирилюк