Справа № 161/14682/23
Провадження № 2/161/532/24
22 січня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.
при секретарі - Швед Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
29.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 15.02.2009 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що Згоранською сільською радою Любомльського району Волинської області було зроблено відповідний актовий запис за № 3. Від шлюбу у сторін народилась спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось через різні погляди на сімейне життя та несумісні характери, що призвело до припинення між ними шлюбних відносин. Примирення та збереження шлюбу неможливе. Просила шлюб розірвати.
02.10.2023 року від відповідача на адресу суду надійшла заява про примирення в якій останній просив суд надати у справі строк для примирення до 6 (шести) місяців.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.10.2023 року за клопотанням відповідача ОСОБА_2 сторонам надано строк для примирення два місяці.
До початку судового засідання позивачка подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила позов задовольнити та не надавати сторонам строк для примирення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав заяву про примирення подружжя відповідно до якої просив суд надати строк для примирення до 6 (шести) місяців.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 15.02.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Згоранської сільської ради Любомльського району Волинської області, про що складено відповідний актовий запис № 3. Після одруження прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 ».
Від шлюбу у сторін народилась спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .
Встановлено, що сторони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільно господарство, позивач наполягає на розірванні шлюбу.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частини 3, 4 ст. 56 СК України вказують, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
До такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 30.05.2019 року при розгляді цивільної справи № 442/6319/16-ц.
Разом з тим, протягом наданого судом строку на примирення, сторони не примирилися, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а тому підстав для надання додаткового строку для примирення суд не вбачає.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Якщо хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, наполягання позивача на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що сім'я розпалася, а збереження сім'ї є неможливим.
Також суд приймає до уваги той факт, що позивачка ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, а тому примушування до його збереження є порушенням права позивачки на свободу та особисту недоторканість.
Виходячи з викладеного, давши оцінку обставинам справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та шлюб між сторонами розірвати.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Із наведеного слідує, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між громадянами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Виконавчим комітетом Згоранської сільської ради Любомльського району Волинської області15 лютого 2009 року, актовий запис № 3 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Рішення у повному обсязі складено 22 січня 2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук