Справа №766/8565/23
Пров. №3/766/921/24
05.01.2024
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 -
До Херсонського міського суду Херсонської області із Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №519314 за ч.2 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту протоколу суть правопорушення полягає в наступному: «06.10.2023 року о 07 год. 53 хв у м. Херсоні по вул. Шевченка,134, гр. ОСОБА_1 керував т/з з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку гр. ОСОБА_1 відмовився під час безперервної відеофіксації 474956,471634» .
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення - м. Херсон, вул. Шевченка, 123А. Конверт з повісткою повернувся із відміткою поштового відділення «адресат за вказаною адресою не проживає».
Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.130 КУпАП, у розгляді справи не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла висновку, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами
Частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Частина 2 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне поотягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в абзаці третьому пункту 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП (абзац четвертий п.27 того ж Пленуму) не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В п.38 постанови від 20 лютого 2019року по справі №404/4467/16-а(2-іс/811/17), провадження № К/9901/21130/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Виходячи з наведеного знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адмінправопорушення, передбаченого ст.130КУпАП.
Щодо керування транспортним засобом особою, яка зафіксована бодікамерою.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено копію рапорту інспектора взводу батальйону УПП в Херсонській області Десятника Л.С., в якому він зазначає, що « 06.10.2023року коли екіпажем Вена-401» по вул. Шевченка о 07годині 58 хвилин було помічено автомобіль ЗАЗ 110207д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого, помітивши службовий автомобіль патрульний автомобіль. Змінив, здійснив напрямок руху, почав рухатися заднім ходом та зупинився. Під'їхавши до авто, з водійського сидіння вийшов чоловік, а з пасажирського сидіння вийшла жінка. Чоловіком виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який неодноразово притягувався до адмін. відповідальності за ст.130КУпАП. Даному водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в мед.закладі у лікаря-нарколога, оскільки були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння під час розмови, а саме зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Водій гр. ОСОБА_2 в установленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Як наслідок, на гр. ОСОБА_1 було складено протокол про адмінправопорушення серії ААД №519314 за ч.2ст.130КУпАП, та протокол про адмінправопорушення серії ААД №519315 за ч.5 ст.126КУпАП. Розмова з водієм фіксувалася на камеру 474906 та 471634.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 07 годині 53 хвилини, але працівники поліції помітили його тільки о 07год.58хвилин.
Як доказ керування транспортним засобом ОСОБА_1 у зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення час без відповідних документів до справи долучено відеозапис з бодікамери працівників поліції з написом з поміткою « ОСОБА_1 НОМЕР_2 06.10.2023».
Суддя дослідив вказаний відеозапис. Відеозапис розпочинається із позначкою часу «07.53.13». Із відеозапису вбачається, що у нерухомому стані перебуває автомобіль, біля нього перебуває особа чоловічої статі та особа жіночої статі. Особу чоловічої статі поліцейські не встановлюють. Жінка-поліцейський намагається знайти свідків, які б підтвердили, що автомобіль, який стоїть, перед зупинкою рухався. Поліцейська підходить до жінки, але та повідомляє, що не спостерігала за рухом автомобіля. Відеозапис із бодікамери не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом о 07.53 години 06.10.2023року.
Інших доказів щодо керування транспортними засобами особою, яка зафіксована бодікамерою, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено яким саме транспортним засобом керувала особа.
Щодо відмови особи від проходження від медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння:
Матеріали справи не доводять факт перебування ОСОБА_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, що підтверджується наступним.
Відповідно до частини 1 ст.266 КУПАП, пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. №1103 та пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.20015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015року за №1413/27858 ( далі Інструкції) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 розділу 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є : запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Для наркотичного сп'яніння це: наявність однієї чи кількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість реакції чи, навпаки, підвищена жвавість або рухливість, незв'язне мовлення; почервоніння обличчя чи неприродна блідість.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Наведене дає підстави стверджувати, що процедурі проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння має передувати виявлення у водія ознак наркотичного сп'яніння, перелік яких визначений у п.3 Інструкції. Тобто, підставою для проведення огляду на стан сп'яніння має бути не формальне посилання на наявність однієї чи декілька ознак із перелічених у п.3. Інструкції, а саме встановлення цих ознак у водія та їх фіксація у передбаченому законом порядку. Тобто, підставою для проведення огляд на стан сп'яніння має бути не формальне посилання на наявність однієї чи декількох ознак із перелічених у п.3 Інструкції, а саме встановлення цих ознак у водія та їх (ознак) фіксація у передбаченому законодавством порядку.
Проте, наявність в ОСОБА_1 перелічених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп'яніння ( зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя ) не підтверджується доданими до справи відеозаписами з бодікамери 116549.
Згідно відеозапису на бодікамері поліцейські і не встановлювали цих ознак. Підійшовши до транспортного засобу, біля якого стояв за твердженням поліції ОСОБА_1 , поліцейські і не намагались встановлювати ознаки якогось сп'яніння в особи. Поліцейські не перевіряли чи реагують на світло зіниці ока, не придивлялися яке було обличчя в особи. Не зрозуміло в чому полягала невідповідність поведінки обстановці. Поліцейський повідомляють особу, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом без наявності права на керування, а далі поліцейський каже: “ друге питання класичне для вас - направлення на освідування” ( відмітка 07.54.01 на відеозапису).
Таким чином, ознак наркотичного сп'яніння в ОСОБА_1 поліцейські не встановлювали, з відеозапису таких ознак не вбачається, а вказали ці ознаки формально, як вони зазначені в п.3 розділу 1 Інструкції1 про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що в ОСОБА_1 на час складання протоколу про адміністративне правопорушення не були встановлені ознаки наркотичного сп'яніння.
Таким чином, за відсутності в особи ознак наркотичного сп'яніння подальша вимога проведення огляду на стан сп'яніння вже є незаконною.
Щодо встановлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Протокол складено відносно ОСОБА_1 , але додані до протоколу матеріали не містять відомостей яким чином було встановлено, що особа, яка перебувала біля автомобіля є саме ОСОБА_1 . Незрозуміло з яких джерел було встановлено дані паспорту ОСОБА_1 , де складався протокол про адміністративне правопорушення. При цьому копія протоколу про адміністративне правопорушення не направлена особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, а долучена до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo”, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Оскільки матеріали справи не містять доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 , ознак наркотичного сп'яніння, то відсутня об'єктивна сторона правопорушення, а відповідно і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного , керуючись ст.ст.7,9, 245, 251,252,280, п.1 ч.1 ст.247, Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш