Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
22.01.2024 р. справа №520/627/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у порядку ст.287 КАС України адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до третя особаВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб'єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, Відділ), Головне управлінні Держпраці у Харківській області
провизнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жданової Олени Віталіївни про закінчення виконавчого провадження №72068198 від 05.01.2024.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що вважає протиправною постанову головного державного виконавця Жданової О.В. про закінчення виконавчого провадження від 05.01.2024р., оскільки виконавцем не здійснено всіх необхідних виконавчих дій щодо належного виконання судового рішення у ВП № 72068198 з примусового виконання виконавчого листа №520/6934/22.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2024р. прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи у засіданні на 11:00 год. 22.01.2024р.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що 03.01.2024 до Відділу надійшов лист Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК/1/1268-22, яким повідомлено, що комісією з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області отримано лист від 11.12.2023 № 28731, стосовно вимоги повідомити про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду № 520/6934/22. На виконання вказаного рішення відповідно до платіжних доручень № 864 від 28.11.2023 та №862 від 28.11.2023 перераховано та виплачено у повному обсязі з урахуванням єдиного соціального внеску - 22%, військового збору та податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати за час вимушеного прогулу. 05.01.2024 ураховуючи вищевикладене, державним виконавцем було правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа - Головне управління Держпраці у Харківській області, була належно та завчасно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи по суті, але жодних процесуальних документів до суду не направила, участі у судовому засіданні уповноваженого представника не забезпечила.
Усі учасники справи були завчасно та належно сповіщені судом про дату, час та місце судового засідання.
Неприбуття учасників справи та представників учасників справи до судового засідання у даному конкретному випадку не створює перешкод для розв'язання спору по суті, оскільки вжиті окружним адміністративним судом діючі механізми з'ясування об'єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до доводів сторін та процесуальної поведінки учасників спору призвели до надходження до матеріалів справи сукупності доказів, обсяг яких повно та всебічно висвітлює обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі матеріалів справи, а тому суд, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22 Зобов"язати Головне управління Держпраці у Харківській області (ідентифікаційний код - 39779919; місцезнаходження - вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 164.393 (сто шістдесят чотири тисячі триста дев'яносто три)грн. 60коп. як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням, з 26.04.2016 р. по 26.09.2019р. у порядку частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю та як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою у виконанні рішення суду про поновлення на роботі, з 27.09.2019р. по 18.01.2022р. у порядку ст.236 Кодексу законів про працю України з утриманням належних податків і зборів.
Отже, за зазначеним судовим актом у власність заявника підлягала передачі сума коштів у розмірі - 164.393,60грн. за вирахуванням податків і зборів.
За виданим на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22 виконавчим листом від 13.06.2023р. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Жданової О.В. було відкрито виконавче провадження номер за АСВП - 72068198.
Так, 20.06.2023 державним виконавцем Відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів з моменту отримання постанови. Копії відповідної постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Вказана постанова направлена боржнику та ним отримана 26.06.2023.
17.07.2023 у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність. Також 19.07.2023 направлено вимогу щодо надання доказів повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на його фактичне та у повному обсязі виконання.
26.07.2023 до Відділу надійшов лист Головного управління Держпраці у Харківській області № 32797/23В, яким повідомлено, що комісією з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області направлено листа голові Державної служби України з питань праці стосовного виділення кошторисних призначень на 2023 рік по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 164.661 грн 60 коп., з метою виконання рішення суду, оскільки Головне управління Державної праці у Харківській області не має кошторисних призначень на 2023 рік по КЕКВ « Інші поточні видатки».
01.08.2023 після встановлення факту повторного невиконання боржником рішення суду, державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200,00 грн та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність та направлено вимогу державного виконавця щодо стану виконання рішення суду. Також 01.08.2023 направлено вимогу щодо надання доказів повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на його фактичне та у повному обсязі виконання.
02.08.2023 до Відділу надійшов лист Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК/2/1157-22, яким повідомлено, що комісією з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області направлено листа голові Державної служби України з питань праці стосовного виділення кошторисних призначень на 2023 рік по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 164.661 грн 60 коп., з метою виконання рішення суду, оскільки Головне управління Держпраці у Харківській області не має кошторисних призначень на 2023 рік по КЕКВ « Інші поточні видатки».
11.09.2023 в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем направлено до Харківського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу порядку виконання судового рішення (в порядку ст. 378 КАС України).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №520/6934/22 заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення залишено без задоволення; зазначено, що у даному конкретному випадку заміна способу захисту права особи у формі зобов'язання вчинити певні дії на спосіб захисту права особи у формі стягнення коштів поза розумним сумнівом означає зміну судом результату вирішення спору, який вже викладений у тексті рішення по справі, що є неможливим.
21.09.2023 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», та скеровано, на виконання вимог ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» до Головного Управління Національної поліції у Харківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за невиконання рішення суду що набрало законної сили.
Згадане рішення суб"єкта владних повноважень було оскаржено заявником до суду у межах справи №520/27570/23.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 по справі №520/27570/23 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №72068198 від 21.09.2023 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Жданової О.В.
11.12.2023 державним виконавцем була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження №72068198.
11.12.2023 державним виконавцем до Головного Управління Держпраці у Харківській області направлено вимогу щодо надання доказів повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, а також надання інформації про вжиті заходи, спрямовані на його фактичне та у повному обсязі виконання.
Листом від 27.12.2023 №ХК/1/1268-22 Головне управління Держпраці у Харківській області повідомило державного виконавця, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/6934/22 Головне управління Держпраці у Харківській області зобов'язано нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 164.393,60 грн. як середній заробіток за час вимушеного прогулу зумовленого незаконним звільненням, з 26.04.2016 по 26.09.2019 у порядку частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю та як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою у виконанні рішення суду про поновлення на роботі з 27.09.2019р. по 18.01.2022р.
Так, на виконання вказаного рішення відповідачем за платіжним дорученням від 28.11.2023р. №862 було сплачено до бюджету 2.465,90грн. військового збору із платежу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
За платіжним дорученням від 28.11.2023р. №861 відповідачем було сплачено до бюджету 29.590,85грн. податку з доходів фізичних осіб із платежу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
За платіжним дорученням від 28.11.2023р. №864 відповідачем було сплачено на користь заявника 132.336,85грн. із платежу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
Загальна сума перерахованих платежів складає - 164.393,60грн.
Така ж саме сума указана у резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
Окрім того, за платіжним дорученням від 28.11.2023р. №863 відповідачем було сплачено до бюджету 36.166,59грн. єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування понад суму платежу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. у справі №520/6934/22.
05.01.2024 головним державним виконавцем Відділу було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, підставою для закінчення ВП №72068198 слугувало судження суб"єкта владних повноважень про фактичне виконання боржником- Головним управлінням Держпраці у Харківській області рішення суду по справі №520/6934/22.
За викладеними у позові твердженнями, на думку заявника, сума у розмірі 164.393,60 грн. з боржника не стягнута і стягувачу не виплачена, а гл.д.в. ОСОБА_2 посилаючись на лист комісії з ліквідації ГУ Держпраці від 27.12.2023 №ХК/1/1268-22 та платіжне доручення ГУ Держпраці від 28.11.2023 №864 на суму 132.336,85 грн. вирішила постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №72068198 від 05.01.2024 р., унеможливити виконання рішення ХОАС від 25.10.2022 шляхом зміни суми боргу нарахування і виплату заявнику із суми у розмірі 164.393,60 грн. на суму 132.336,85 грн.
Отже, станом на день подання позивачем позову виконавче провадження №72068198 закінчене, інформація щодо вказаного провадження відсутня в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, в той же час, на думку заявника, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №520/6934/22 в повному обсязі не є виконаним.
Стверджуючи про невідповідність закону реально вчиненого суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу закінчення виконавчого провадження і наполягаючи на необхідності отримання за рішенням суду саме суми у розмірі - 164.393,60грн., заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Суд відмічає, що суспільні відносини з приводу примусового виконання рішень судів уноромовані, насамперед, приписами Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із приписами ст. 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Отже, законом не визначено вичерпного переліку заходів примусового виконання рішень, але суд вважає, що кваліфікуючою ознакою згаданого заходу є реалізація суб"єктом владних повноважень державного примусу, спрямованого на виконання виконавчого документа поза вільною внутрішньою волею учасника суспільних відносин - боржника.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як то указано у п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд звертає увагу, що у мотивувальній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. по справі №520/6934/22 зазначено, що відповідач - Управління обтяжений обов'язком провести на користь заявника виплату 164.393,60грн. середнього заробітку за вимушений прогул, зумовлений незаконним звільненням (27.10.2015р.-26.09.2019р.) та за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді (27.09.2019р.-18.01.2022р.).
При цьому, суд зауважив, що з цієї суми роботодавцем (тобто Управлінням) під час виплати на користь позивача мають бути утримані належні податки (збори).
Вказівка про обов"язок роботодавця провести виплати за рішенням суду з утриманням належних податків і зборів чітко та однозначно викладена у резолютивній частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. по справі №520/6934/22.
Платіж за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. по справі №520/6934/22 за правовою природою та суттю є доходом фізичної особи, підпадає під визначення об"єкта справляння податку з доходів фізичних осіб за ст.163 та п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
Правові підстави для застосування до цього платежу положень ст.165 Податкового кодексу України - відсутні.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до п.п. 1.1. - 1.3. п. 161 Підрозділу 10 Розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
У ході розгляду справи судом не виявлено дефектів/вад/недоліків у вчиненні відповідачем як суб"єктом владних повноважень із правовим статусом роботодавця розрахункових помилок в обчисленні податку з доходів фізичних осіб та військового збору із суми платежу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. по справі №520/6934/22 (тобто зменшення суми платежу на суму податку з доходів фізичних осіб та на суму військового збору).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - ЄСВ) здійснюється роботодавцями на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування.
Сума єдиного внеску на занальнообов"язкове державне соціальне страхування у спірних правовідносинах цілком правомірно та обгрунтовано нарахована суб"єктом владних повноважень на платіж за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022р. по справі №520/6934/22 (а не утримана із суми цього платежу).
Саме таке тлумачення судом змісту обов'язку роботодавця провести на користь колишнього найманого працівника виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу або за час затримки у виконанні рішення суду у спосіб зменшення указаної у рішенні суми коштів на суму податку на доходи фізичних осіб та на суму військового збору є цілком релевантним правовим висновкам постанов Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 16 листопада 2020 року у справі № 607/3509/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17, де указано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
У постанові від 18.01.2022 року у справі № 607/2699/17 Верховний Суд вказав на те, що оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов'язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.
Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується позивачем, рішенням суду по справі №520/6934-22 присуджено позивачу до виплати 164.393,60 грн як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого незаконним звільненням, та як середній заробіток за час вимушеного прогулу, зумовленого затримкою у виконанні рішення суду про поновлення на роботі, з утриманням належних податків і зборів.
Відповідно до платіжного доручення №864 від 28.11.2023 позивачу була перерахована на виконання рішення суду по справі №520/6934/22 сума у розмірі 132.336,85 грн.
Згідно наданих державним виконавцем до суду копій платіжних доручень, боржником при нарахуванні суми заборгованості за рішенням суду були відраховані єдиний соціальний внесок 22% у розмірі 36.166,59 грн (№863 від 28.11.2023), військовий збір у розмірі 2.465,90 грн (№862 від 28.11.2023) та податок з доходів фізичних осіб у розмірі 29.590,85 грн (№861 від 28.11.2023).
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, оскільки під час реалізації управлінської функції контролю у галузі примусового виконання судових актів із достатньою повнотою установив обставини фактичної дійсності стосовно повного фактичного виконання боржником рішення суду в частині обчислення суми платежу (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні із вирахуванням податків і зборів), унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і дійсними обставинами спірних правовідносин.
Таке управлінське волевиявлення боржника-роботодавця з виконання рішення суду та управлінське волевиявлення державного виконавця з приводу закінчення у зв"язку із цим виконавчого провадження не призводить до порушення прав та інтересів заявника, позаяк із платежу за рішенням суду у справі №520/6934/22 податок на доходи фізичних осіб та військовий збір цілком правомірно були утримані і перераховані до державного бюджету як до належного отримувача, що і спричинило легітимне зменшення суми отриманих заявником коштів.
Суд не знаходить у даному конкретному випадку порушень ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року в частині свавільного втручання у майно заявника, позаяк зменшення платежу за рішенням суду у справі №520/6934/22 було правомірно проведено суб"єктом владних повноважень - роботодавцем та обгрунтовано визнано суб"єктом владних повноважень - державним виконавцем у якості повного фактичного виконання виконавчого документа у зв"язку із виконанням імперативних приписів ст.163, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, зважаючи на відсутність доказів невідповідності оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.01.2024р. по ВП №72068198 вимогам ч.2 ст.2 КАС України суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко