Справа № 585/3751/23
Номер провадження 1-в/585/7/24
22 січня 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуваючого покарання в Державній установі «Роменська виправна колонія (№ 56)»,
про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
В обгрунтування клопотання посилається на те, що вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 16.07.2004 року він засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі. На сьогоднішній день він відбув більше 19 років позбавлення волі (з урахуванням закону Савченко), в умовах тримання максимального рівня безпеки. Відповідно до ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин. Засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку з чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державною і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже унеможливлює виконання покарання. Частиною 3 ст. 80 КК України передбачено положення щодо зупинення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання, або з дня його затримання, а строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч.1 цієї статті подвоюється. У ч. 4 ст. 80 КК України також передбачено положення про те, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення строку давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання. За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку даності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Довічне позбавлення волі - це позбавлення волі до певного віку. Від початку з дня набранням вироком законної сили, позбавлення волі є безстроковим, а виходячи з того, що довічне позбавлення волі судом призначається особам, які вчинили різні по тяжкості і кількості злочини, з метою дотримання судами положення ст. 61 Конституції України. Законодавець у ч. 5 ст. 80 КК України заклав обов'язкову для судів норму - довічне позбавлення волі замінюється позбавленням волі. Саме на цій стадії після перебування засудженим більше 15 років покарання у виді довічного позбавлення волі в камерній системі, суд реалізує норму ст. 61 Конституції України та індивідуально щодо кожного засудженого визначається із розміром строку позбавлення волі, таким чином визначаючи якому засудженому і до якого саме віку бути ізольованим від суспільства. За цей час він не перешкоджав процедурі виконання його вироку, не ухилявся від його відбування та не вчиняв будь-яких злочинів. Таким чином держава втратила право на виконання призначеного йому покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Тому вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 80 КК України, закінчення строків давності виконання обвинувальної вимоги у зв'язку з тим, що вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.07.2004 року протягом 19 років спеціально уповноважені державні органи його не виконали.
У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав своє клопотання, просив його задовольнити. Пояснив, що хоче захищати Україну, тому це є підставою для його звільнення на підставі ст. 80 КК України.
Захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання свого підзахисного, посилаючись на рішення ЄСПЛ «Пєтухов проти України».
Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки вирок відносно ОСОБА_5 приведений у виконання після набрання ним законної сили. Тому підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, немає.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали особової справи, дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2004 року ОСОБА_5 засуджений за п.п.6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна (а.ос.с.9-18).
Ухвалою Верховного Суду України від 14.12.2004 року вирок апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін (а.ос.с.20-21).
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.13.2018 року зараховано ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час попереднього ув'язнення з 20 грудня 2003 року по дату набрання вироком законної сили, а саме 14 грудня 2004 року (за вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.07.2004 року) відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-УІІІ від 26.11.2015 року з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (а.ос.с.25).
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.06.2023 року у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про перегляд вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.07.2004 року за виключними обставинами, відмовлено (а.ос.с.26).
Відповідно ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
Відповідно до положень статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі; 3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
Цією статтею передбачений порядок звільнення від відбування покарання особи, якщо обвинувальний вирок відносно особи не був виконаний.
У даному випадку, матеріали особової справи, а також зміст клопотання ОСОБА_5 не свідчать про те, що вирок суду, яким був засуджений останній до довічного позбавлення волі, виконано не в строки, встановлені кримінальним законом.
Більше того, сама ст. 80 КК України не регулює та не встановлює, в тому числі і не обмежує строки відбування покарання, а регулює питання звільнення від відбування покарання, призначеного вироком суду, який набрав законної сили, осіб, щодо яких в силу певних обставин не був виконаний такий вирок протягом відповідних встановлених строків.
Оскільки стаття 80 КК України застосовуються якщо обвинувальний вирок не виконується, а судом з'ясовано, що вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2004 року набрав законної сили 14 грудня 2004 року та почав виконуватись з моменту набрання ним чинності, суд приходить до висновку, що строк давності до обвинувального вироку не застосовується.
Тому у задоволенні клопотання ОСОБА_5 слід відмовити за його необґрунтованістю.
Керуючись ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» від 30.06.1993 року, ст.ст. 537, 539 КПК України,
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня проголошення повного тексту ухвали, засудженим - з дня отримання її копії.
Повний текст ухвали складено та проголошено 23.01.2024 року о 08 год. 50 хв.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1