22 січня 2024 р. Справа № 480/1425/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області (далі - відповідач, ТУ ССО у Сумській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.68-69), прийнятої судом до розгляду ухвалою суду від 08.11.2023, просив:
1) визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Сумській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24 лютого 2022 року по 21 січня 2023 року;
2) зобов'язати ТУ ССО у Сумській області винести наказ (накази) про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 21.01.2023;
3) стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24.02.2022 по 21.01.2023 в розмірі 351688,14грн.
Крім того, просив встановити судовий контроль за виконанням рішення у цій справі.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час проходження служби позивачем на посаді заступника командира 1 підрозділу охорони ТУ ССО у Сумській області, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, а Указом № 69 - оголошено загальну мобілізацію.
На виконання вказаних указів, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Проте на порушення вказаної норми, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу таку додаткову винагороду, чим на думку позивача, порушив його право на належне грошове забезпечення. На переконання позивача, бездіяльність Територіального управління щодо виплати йому вказаної винагороди порушує взяті на себе державою зобов'язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань.
Ухвалою суду від 27.02.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 27.02.2023 зупинено провадження у цій справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22), а ухвалою суду від 13.10.2023 - поновлено, продовжено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано у відповідача додаткові докази у справі.
Так, представник відповідача подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що дійсно, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 передбачено виплату додаткової винагороди, в тому числі і співробітникам Служби судової охорони. Проте, згідно зі статтею 165 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони” установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією України.
Так, наказом Державної судової адміністрації України № 384 від 26.08.2020 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, відповідно до якого, грошове забезпечення виплачується за місцем проходження служби на підставі наказів, виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби судової охорони або територіального управління Служби судової охорони на грошове забезпечення.
Отже, на думку відповідача, для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, необхідна наявність у затвердженому кошторисі ТУ ССО за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату.
У затверджених Службою судової охорони кошторисах Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на 2022 та 2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв'язку з чим фінансовий ресурс управління за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату.
Втім, Службою судової охорони велась та й досі ведеться відповідна робота щодо отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби судової охорони зазначеної додаткової винагороди.
Також за рахунок економії фонду заробітної плати ТУ ССО у Сумській області вдалося здійснити виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, за січень 2023 року.
Так, відповідно до наказу ТУ ССО у Сумській області від 01.11.2023 N455/ос “Про виплату додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Сумській області” нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 10 000 грн. пропорційно з розрахунку за місяць з 01.01.2023 по 20.01.2023.
Вважає, що саме такий розмір додаткової винагороди встановлено п.7 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396, для співробітників які несли службу в районах не віднесених до районів бойових дій.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що з 01.06.2021, відповідно до наказу ТУ ССО у Сумській області від 31.05.2021 №162 о/с, позивач проходить службу в ТУ ССО у Сумській області на посаді заступника командира 1 підрозділу охорони ТУ ССО у Сумській області (а.с.136зворот).
Під час проходження служби позивачем, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 та Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Тобто, введений воєнний стан триває станом і на сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ №168).
Позивач, вважаючи, що має право на нарахування та виплату з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої вказаною Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому такої допомоги, втім відповідач листом повідомив, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022 рік та, відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не затверджувалися, у зв'язку з чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби за період з 24 лютого 2022 року не проводилася. Виплата додаткової винагорода відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до ТУ ССО у Сумській області (а.с.27зворот-28).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ТУ ССО у Сумській області від 01.11.2023 №455/ос “Про виплату додаткової винагороди співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Сумській області” співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Сумській області нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 10 000 грн. пропорційно з розрахунку за місяць з 01.01.2023 по 20.01.2023 (а.с.134зворот). Згідно розрахункового листа позивача за листопад 2023 року позивачу проведено виплату додаткової винагороди у розмірі 6451,61грн. (а.с.135).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України "Про судоустрій і статус суддів") служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
За змістом статті 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Згідно із частиною першою статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019 затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384), згідно з пунктом 3 розділу І якого визначено, що грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Згідно з пунктом 4 Порядку №384 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку №384).
Пунктами 9-10 Порядку №384 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку № 384 визначено, що звернення співробітника щодо виплати грошового забезпечення розглядаються Службою судової охорони або відповідним територіальним управлінням Служби судової охорони в установленому законодавством порядку.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновків про те, що Служба судової охорони є органом системи правосуддя і її завданням є забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
Як вказувалось вище, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (у редакції на час її прийняття) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Отже, за змістом вказаних норм, з 24.02.2022 у співробітників Служби судової охорони, в т.ч. у п о з и в а ч а, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно.
Постанова Кабінету Міністрів України 28.02.2022 № 168 протягом березня - липня 2022р. зазнавала змін, відповідно до яких (постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 217) у п.1 виключено в абзаці першому слова “(крім військовослужбовців строкової служби)”, постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 р. № 350 доповнено перелік осіб, які мають право на щомісячну додаткову винагороду, але за певних умов, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, а постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 р. № 754 змінено умову отримання такої допомоги особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби - за умови несення службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) та розмір такої допомоги для таких осіб - пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, опублікованою 19.07.2022, до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 були внесені зміни, відповідно до яких:
- в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно” замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”;
- доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення”;
- доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: “ 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів”.
При цьому, пунктом 2 постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування (19.07.2022) та застосовується з 24.02.2022.
Отже, у первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно. Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі “до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”.
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 дійшла висновку, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць” замість “ 30 000 гривень щомісячно” не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом “пропорційність” із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Отже, вказані зміни постановою КМУ №793 у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції.
Представник відповідача, в обґрунтування своєї позиції посилається також на Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого 31.10.2022 наказом Державної судової адміністрації України №396 (далі - Порядок №396), згідно із пунктом 3 якого додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За змістом пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Саме керуючись цим Порядком №396, відповідачем було нараховано та виплачено позивачу за січень 2023р. 10000грн. пропорційно на місяць. Однак позивач, вважаючи, що вказаний Порядок №396 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, стверджує, що відповідач має виплатити спірну допомогу за вказаний місяць у більшому розмірі, у зв'язку з чим збільшив позовні вимоги (а.с.68-69).
Суд погоджується з доводами позивача, оскільки дійсно пункт 7 Порядку №396, на який посилається відповідач у відзиві, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, так як за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України та вказаний пункт 7 за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168, в тому числі й в редакції Постанови №793.
Системний аналіз пункту 2-1 постанови КМУ №168, в редакції на час спірних правовідносин, свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних правовідносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку №396, який прийнятий на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №168, проте суперечить їй у відповідній частині. Крім того, спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності Порядком №396.
Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Вказані висновки узгоджуються з висновком Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023, підтриманих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2023, що ухвалені в зразковій справі №260/3564/22.
Підставами невиплати позивачу додаткової винагороди відповідач зазначає відсутність у затвердженому на 2022 рік та на 2023 рік кошторисі відповідних бюджетних призначень. Однак, пунктом 3 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 Міністерство фінансів зобов'язано опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою №168, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року про право особи мирно володіти своїм майном, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року в справі "Кечко проти України"). Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов'язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати, пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.
Суд враховує, що відповідачем вживались заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог Постанови № 168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.
Таким чином, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22, суд доходить висновку, що відповідач протиправно не здійснював позивачу нарахування та виплату з 24 лютого 2022 року до 20 січня 2023 року включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на викладене, суд, з урахуванням ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним визнати таку бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн. на місяць, з 24 лютого 2022 року до 20 січня 2023 року (включно), пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за 21.01.2023, суд відмовляє у їх задоволенні, виходячи з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", що набрала чинності 21.01.2023, внесено зміни до постанови КМУ №168, зокрема, у першому реченні абзацу першого пункту 1 виключено слова співробітникам Служби судової охорони. Отже, з 21.01.2023 співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168.
Оскільки 21.01.2023 постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 вже була чинною, вимога позивача в частині кінцевої дати нарахування додаткової винагороди є такою, що не підлягає задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, за період з 24.02.2022 до 20.01.2023, суд враховує, що повноваженнями по нарахуванню додаткової винагороди, в тому числі дотриманням умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця та періоду, за який ця допомога нараховується, наділений саме відповідач. Визначення суми, яка підлягає виплаті, є дискреційним повноваженнями відповідача. При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Оскільки на момент розгляду справи судом, відповідач не приймав рішення щодо нарахування та виплату позивачу спірної у цій справі допомоги у повному обсязі, такий спосіб захисту як стягнення фіксованої суми, є передчасним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача винести наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки прийняття відповідачем наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди є лише підставою для виплати. Втім у цій справі позов спрямовано на захист порушеного права саме щодо ненарахування та не отримання позивачем належних їй сум додаткової винагороди, а тому, з огляду на нормативно встановлений розмір додаткової щомісячної винагороди, належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання ТУ ССО у Сумській області нарахувати і виплатити позивачу спірну додаткову щомісячну винагороду, встановлену п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 20.01.2023 (включно) у розмірі 30 000 гривень на місяць, пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
Що стосується клопотання позивача про встановленого судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень. При цьому це є правом, а не обов'язком суду, який при вирішенні даного питання враховує, в тому числі наявність належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідача від виконання прийнятого судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про імовірність ухилення відповідача від виконання цього судового рішення, позивачем таких доказів не надано, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області (40002, Сумська область, м.Суми, вул.Перемоги, буд.4, код ЄДРПОУ 43440735) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у період з 24.02.2022 до 20.01.2023 (включно).
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000грн. на місяць за період з 24.02.2022 до 20.01.2023 (включно), пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 22.01.2024.
Суддя І.Г. Шевченко