22 січня 2024 року м. Рівне №460/28200/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати з 01.11.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 01.11.2023 до зміни законодавства або зміни правового статусу.
Ухвалою суду від 19.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовна заява обґрунтована тим, що неповнолітні діти позивача перебувають на обліку у відповідача як отримувачі пенсії по інвалідності, мать статуси потерпілого від Чорнобильської катастрофи, зареєстровані та проживають в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23 липня 1991 року віднесений до зони гарантованого добровільного відселення. Відтак вважає, що відповідач повинен проводити дітям виплату щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи”, проте не нараховує та не виплачує, що є протиправною бездіяльністю. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що пільги, установлені статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи», у даному випадку не поширюються на дітей. За наведеного, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідженням письмових доказів по справі суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності з 31.10.2023; має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, зареєстрований та проживає у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_3 перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію по інвалідності з 19.08.2023; має статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, зареєстрований та проживає у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підвищення до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у порядку статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач звернулася до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796-ХІІ), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ (редакція, чинна до 01.01.2015), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України”.
28 грудня 2014 року прийнятий Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” №76-VIII від 28.12.2014 (далі Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 Розділу І якого внесені зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04 лютого 2016 року прийнятий Закон України “Про внесення зміни до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №987-VIII від 04.02.2016, який згідно з Розділом ІІ “Прикінцеві положення” набрав чинності з 01.01.2016 і яким внесена до Закону №796-ХІІ стаття 39 такого змісту: “Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України”.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом №76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
У Рішенні Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 установлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону №796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом №76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ вказане Рішення не містить.
Таким чином, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015 (тобто в редакції від 09.07.2007). Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII.
Стаття 39 у редакції Закону №987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, урегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження.
Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01.01.2015, урегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
При цьому норма статті 39 Закону №796-ХІІ не встановлює будь-яких обмежень щодо нарахування доплати до пенсії за певним видом пенсії, яку отримує особа.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV ):
непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону;
пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсійні активи накопичувальної системи пенсійного страхування - грошові кошти, фінансові інструменти, майнові права та зобов'язання щодо них, які сформовані відповідно до цього Закону в Накопичувальному фонді або у передбачених законом випадках - у недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Оцінка встановлених судом фактичних обставин в розрізі наведених вище норм Закону №1058-IV дозволяє дійти висновку, що оскільки неповнолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є непрацездатними громадянини, їм призначено пенсію по інвалідності, отже в розумінні Закону №1058-IV вони є пенсіонером.
Матеріалами справи підтверджується, що неповнолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є дітьми, потерпілими від Чорнобильської катастрофи, проживають в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; не працюють.
Отже, суд вважає, що нараховані таким неповнолітнім громадянинам пенсії по інвалідності підлягають підвищенню за правилами, встановленими статтею 39 Закону №796-ХІІ.
При цьому, на думку суду, наявність в Законі № 796-ХІІ розділу V "Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи", не впливає на оцінку спірних правовідносин та не спростовує вищевикладених висновків суду, оскільки норми такого розділу Закону не регулюють виплати дітям пенсії по інвалідності, тобто дітям, які на період таких виплат мають статус пенсіонера в розумінні Закону №1058-IV.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 01.11.2023 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пенсії по інвалідності, на період виплати пенсії або до зміни законодавства.
Щодо розміру підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, слід зазначити таке.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 були внесені зміни, серед іншого, в Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак внесені зміни не стосувалися статті 39 цього Закону.
На час прийняття Великою Палатою Верховного Суду рішення в зразковій справі №240/4937/18 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 був чинним, що не вплинуло на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що належним способом захисту порушених прав та законних інтересів буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Також суд враховує, що ухвалою від 24.06.2020 у справі № 240/4937/18 провадження №11-150заі19 Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18.
Орган Пенсійного фонду просив роз'яснити: яка розрахункова величина повинна застосовуватися для нарахування підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, а саме мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; чи необхідно здійснювати перерахунок розміру підвищення до пенсії позивачу у зв'язку зі зміною показника мінімальної заробітної плати/прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 24.06.2020 у справі № 240/4937/18 провадження №11-150заі19 зазначила, серед іншого, таке:
"Велика Палата Верховного Суду, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 зазначила, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону № 796-ХІІ, тому судове рішення Великої Палати Верховного Суду є зрозумілим і підстав для його роз'яснення немає".
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.
Суд наголошує, що після ухвалення рішення в зразковій справі зміна законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не відбулася, а відтак відсутні підстави для іншого застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, в тому числі й щодо визначення розміру спірного підвищення до пенсії.
З урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 порушене право підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсії по інвалідності ОСОБА_5 , з 06.05.2023 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), на період виплати пенсії або до зміни законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведених обставин, позов слід задовольнити повністю.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", тому розподіл судових витрат за результатами судового розгляду справи відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 01.11.2023 доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи” в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 01.11.2023 на період виплати пенсії або до зміни законодавства.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи” в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 01.11.2023 на період виплати пенсії або до зміни законодавства.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 22 січня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.В. Друзенко