22 січня 2024 р. Р і в н е №460/46593/22
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Щербакова В.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.23 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не перерахунку та не виплати позивачу пенсії зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, але не більше 75 процентів, відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату позиавчу пенсії зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, але не більше 75 процентів, відповідно до п.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, починаючи з 01.10.22, із урахуванням проведених виплат.
ОСОБА_1 подав до суду заяву у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої остання просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчиненні на виконання рішення суду у справі №460/46593/22 про обчислення розміру пенсії із застосуванням "двоскладової формули" розрахунку, передбаченої частиною частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати вжити заходи задля належного виконання судового рішення.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги ст.229, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув подану заяву у письмовому провадженні.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судовим рішенням у справі №460/46593/22 підтверджено наявність порушеного права позивача, яке одночасно було відновлене таким рішенням.
При цьому, порушене право особи-позивача було відновлено рішенням суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її права на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений в пункті 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 з 01.10.22.
Таким чином, вказаним судовим рішенням достеменно встановлено спосіб його виконання.
На запит про доступ до публічної щодо результату виконання вказаного рішення суду, відповідач листом повідомив, що в результаті виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду №460/46593/22, загальний розмір пенсійної виплати з 01.10.22 становить 2300,00 грн. (тобто менше, ніж позивач отримує на вказану дату).
Що стосується Закону №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, то ним було доповнено пункт 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що обчислення розміру пенсії позивача на виконання рішення суду здійснено із застосуванням “двоскладової формули” розрахунку, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В свою чергу, за змістом частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в межах адміністративної справи №460/46593/22 судом не вирішувалася позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок пенсії позивача в порядку, визначеному частиною другою статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, позаяк, така вимога позивачем взагалі не була заявлена.
Резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/46593/22 містить положення зобов'язального характеру виключно про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Дійсно норма частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ містить посилання на частину другу статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Однак, аналіз змісту частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 дозволяє прийти до висновку про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме "призначення пенсії", а не інших випадків. При цьому, таке обмеження пов'язане з призначенням особі пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Також, суд зауважує, що частина друга статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 була доповнена словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі підпункту 3 пункту другого розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, а матеріалами справи підтверджується, що пенсію за віком позивачу було призначено згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV ще 02.05.2015. Рішенням суду зобов'язано здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991, а не її призначення.
Отже, рішенням суду фактично визнано за позивачем право на перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІ в редакції, що була чинною до 11 жовтня 2017 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що здійснюючи перерахунок пенсії позивача на умовах, визначених частиною другою статті 27 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин положення підпункту 3 пункту 2 розділу І Закону №2148-VIII та порушив право позивача на пільгове обчислення розміру пенсії, реалізація якого попередньо була захищена відповідним судовим рішенням.
Крім того, суд зауважує, що у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами.
Отже, зазначені зміни стосуються лише тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін.
Оскільки пенсія позивача не призначається вперше, а підлягає перерахунку згідно з рішенням суду, то на нього не поширюється вказана умова.
Відтак, рішення пенсійного органу, згідно з яким основний розмір пенсії позивача був обрахований на умовах, визначених частиною другою статті 27 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003, фактично спрямоване на невиконання рішення суду у справі №460/46593/22.
За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що “відповідач” не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/46593/22, суд з урахуванням приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку що відповідачем порушено положення ст.129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись статтями 241, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/46593/22 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.23 року у адміністративній справі №460/46593/22, щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без урахування положень п.2 ст.56 Закони України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення від 20.06.23 року у адміністративній справі №460/46593/22 у спосіб встановлення ОСОБА_1 з 01.10.22 доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1% заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”) за кожен рік понад 15 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, чинній до 01.10.2017.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 22 січня 2024 року
Суддя В.В. Щербаков