Справа № 488/3504/21
Провадження № 1-кп/488/81/24 р.
(Повний текст)
22.01.2024 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючої - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених за ч.2, ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311 та ч. 4 ст. 369 КК України ОСОБА_4 , за ч.3 ст.307 та ч.4 ст.369 КК України ОСОБА_5 , а також обвинувачених за ч.3 ст. 307 КК України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
На розгляді Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Відносно всіх обвинувачених обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався та строк дії якого спливає 28.01.2024 р.
За клопотанням обвинувачених розгляд кримінального провадження здійснюється колегіальним складом суду.
16.01.2024 р. до суду надійшло клопотання прокурора про продовження відносно всіх обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, копії яких вручено обвинуваченим 20 та 21 грудня 2023р., про що свідчать надані стороною обвинувачення письмові докази. В своєму клопотанні прокурор посилається на те, що продовжують існувати та не зменшились ризики переховування обвинувачених від суду, вчинення ними нового злочину чи продовження злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засмобів, а щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ризики впливу на свідків та обвинувачену ОСОБА_8 , при цьому вважає, що з огляду на репутацію обвинувачених, запобігти вказаним ризикам із застосуванням більш м'яких видів запобіжних заходів є неможливим.
Зважаючи на те, що станом на 22.01.2024 р. та до закінчення дії ухвали суду від 30.11.2023 р. щодо продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених, є неможливим проведення судового засідання колегіальним складом суду, у зв'язку з відпусткою одного з членів колегії, то відповідно до роз'яснень Верховного Суду від 03.03.2022 р. (лист № 1/0/2-22) щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану, а також відповідно до абзацу 5 п.20-5 Розділу ХІ "Перехідні положення кримінального процесуального кодексу України", зважаючи на те, що строк дії запобіжного заходу відносно обвинувачених спливає 28.01.20243 року, розгляд вказаного клопотання здійснено головуючою у справі одноособово.
Позиція обвинувачених та їх захисників.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник - ОСОБА_9 , який діє в межах договору про правову допомогу від 05.10.2023 року, просили у задоволенні даного клопотання відмовити як безпідставного та змінити запобіжний захід на інший, зокрема обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, або ж визначити розмір застави. Захисник також посилався на необгрунтованість заявлених ризиків, на підтвердження яких не було надано прокурором жодного доказу, зокрема відсутні заяви від свідків щодо вчинення спроб тиску на них, відсутня можливість залишення території України у зв'язку з військовою агресією, відсутні підстави, які б вказували на ймовірність скоєння його підзахисною якогось злочину.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник - ОСОБА_12 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати відносно неї запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що, на думку захисника, буде достатньо для забезпечення її належної процесуальної поведінки та запобігання заявленним ризикам, які на думку захисника, значно зменшились з минуванням значного часу.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - ОСОБА_11 просили у задоволенні даного клопотання відмовити та вказували на можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, або ж просили визначити розмір застави, що на думку захисника, буде достатнім гарантуванням належної процесуальної поведінки його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - ОСОБА_9 у задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_6 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили відмовити як безпідставного, вважали, що ризики заявлені прокурором є недоведеними. При цьому ОСОБА_6 та його захисник посилалися на можливість обрання більш м'якого виду запобіжного заходу у виді домашнього арешту, або ж просили визначити розмір застави.
Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник - ОСОБА_10 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити як безпідставного та обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, як вважає захисник, якого буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки його підзахисної.
Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання сторони обвинувачення, суд виходить з такого.
З огляду на доведеність заявлених прокурором ризиків щодо всіх обвинувачених, у даному кримінальному провадженні у підготовчому засіданні відносно них обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено та строк дії запобіжного заходу спливає 28.01.2024 р.
Відповідно до приписів ч.4 ст.199 та ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За приписами ч.3 ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Стосовно обґрунтованості підозри, то у відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
При цьому, обгрунтованість підозри була перевірена в ході досудового розслідування під час обрання відносно обвинувачених міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею, та в даних межах є достатньою для вирішення питання щодо вищевказаного клопотання.
Щодо заявлених прокурором ризиків, то суд вважає слушними доводи прокурора, що останні продовжують існувати та не зменшились, з огляду на таке.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, за що законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
За версією обвинувачення, для реалізації вищевказаної злочинної діяльності, діючи із корисливим мотивом, ОСОБА_4 створено та очолено організовану групу із чітким розподілом ролей та функцій її учасників, а також із застосуванням заходів конспірації та спробою підкупу службових осіб правоохоронних органів, у зв'язку з чим ОСОБА_4 також висунуто обвинувачення за ч.4 ст.369 КК, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років з конфіскацією майна чи без такого.
Окрім того, за об'єднаним 22.06.2023 р. кримінальним провадженням, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, що передбачає покарання у виді позбавлення волі від 6-ти до 10-ти років з конфіскацією майна та ч.3 ст.311 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років з конфіскацією майна.
Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання, що може бути призначене, ОСОБА_4 , у разі визнання її винною за наведеним обвинуваченням, остання може вдатись до втечі, тим паче враховуючи умови воєнного стану, в яких наразі перебуває Україна з 24.02.2022 р., та організацію проведення евакуаційних заходів мешканців населених пунктів, наближених до територій, де ведуться активні бойові дії, як до регіонів України, що є менш небезпечними, так і за межі України. Чинників, які б утримувати ОСОБА_4 від втечі, не встановлено. Остання не має у своїй власності житла, постійного місця роботи, інших міцних соціальних зв'язків, які б утримали її від зміни місця проживання та ухилення від суду.
Окрім того, враховуючи, що свідки обвинувачення, серед яких, як вказує сторона обвинувачення, є особи, які придбавали наркотичні засоби, ще не допитані судом, то є слушними доводи прокурора про можливість незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків, з метою схиляння останніх до надання показів на її користь. При цьому, з огляду на позицію ОСОБА_8 щодо відмови від дачі показів, то на даний час відсутні підстави вважати про наявність ризику щодо впливу на дану обвинувачену. Аналогічно, суд критично ставиться до можливого впливу ОСОБА_4 на свідка ОСОБА_13 , який, з огляду на виклад обвинувального акту, є працівником поліції.
Суд вважає обгрунтованими і заявлені прокурором ризики щодо можливості продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності та вчинення нових злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин, приймаючи до уваги вид та багатоепізодність протиправних дій, що ставляться в провину ОСОБА_4 , її лідерську роль, за версією обвинувачення, враховуючи також, що остання не працює, легального джерела доходу не має, а також приймаючи до уваги, що наразі в провадженні суду перебуває також кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч.3 ст.311, ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 321 КК України.
Стосовно клопотання обвинуваченої та її захисника щодо обрання міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту, то вірогідність заявлених ризиків є настільки реальною, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, є неспроможним запобігти даним ризикам.
Стосовно ОСОБА_5 , то останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.307 КК України та тяжкого злочину, зокрема за ч.4 ст. 369 КК України. Тяжкість покарання, що може бути призначене ОСОБА_5 у разі доведеності висунутого обвинувачення, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі "Москаленко проти України", від 26.07.2001 р. у справі "Ілійков проти Болгарії").
Також приймаючи до уваги, що свідки обвинувачення ще не допитані судом, серед яких, як посилається прокурор, є особи, котрі придбавали наркотичні засоби у обвинувачених, є слушними доводи прокурора і про можливість незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків з метою надання ними показів на його користь.
Стосовно заявленого прокурором ризику впливу на ОСОБА_8 , то наразі такий є недоведеним, з огляду на відмову обвинуваченої ОСОБА_8 від надання показів.
Також, враховуючи що ОСОБА_5 не працевлаштований, приймаючи до уваги його репутацію згідно даних характеристики, як особи, що за місцем мешкання характеризується негативно, приймаючи до уваги багатоепозодність дій, що ставиться у провину ОСОБА_5 та його керівну роль за версією обвинувачення, а також приймаючи до уваги, що на розгляді суду перебуває також інше кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 321 КК України, то є слушними доводи прокурора щодо наявності ризику продовження ОСОБА_5 злочинної діяльності.
За наведеного, приймаючи до уваги доведеність заявлених ризиків, лідерську роль ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за версією обвинувачення, суд приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти заявленим ризикам, в тому числі і такий запобіжний захід як домашній арешт з умов, про які наведено вище.
Щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, зокрема за ч.3 ст.307 КК України, у складі організованої групи, із корисливим мотивом, то тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду.
Санкція статті за висунутим ОСОБА_6 обвинуваченням, передбачає покарання у виді позбавлення волі від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а тому, у разі доведення його вини та відсутність з урахуванням санкції даної статті, можливості застосування положень ст. 75 КК, вказують на реальність ризику втечі обвинуваченого з метою уникнення покарання.
Окрім того, тяжкість висунутого обвинувачення та дана стадія кримінального провадження, у якій ще не проведено допит свідків судом, свідчать про можливість прийняття ОСОБА_6 заходів впливу на них, з метою надання ними показів на свою користь. Щодо можливого впливу на обвинувачену ОСОБА_8 , то ризик щодо цього наразі не підтверджується, з огляду на позицію відмови ОСОБА_8 від надання показів взагалі.
Стосовно заявленого прокурором ризику щодо можливого вчинення ОСОБА_6 інших злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, то, приймаючи до уваги багатоепізодність дій ОСОБА_6 за висунутим обвинуваченням, відсутність у останнього законних джерел доходу, враховуючи, що наразі здійснюється судовий розгляд іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочинів також пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, зокрема за ч. 2 ст.307, ч. 2 ст. 311 КК України, у якому відносно ОСОБА_6 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави, що була внесена та звільнено останнього з-під варти, після чого, за версією обвинувачення, ОСОБА_6 продовжив злочинну діяльність, то суд вважає доведеним ризик можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 нових злочинів.
Стосовно доводів захисника про відсутність посилань та доказів щодо появи нових ризиків, то положення ч.3 ст. 199 КПК України, чітко передбачає однією з підстав, що може бути зазначене у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, те, що заявлений ризик не зменшився, тобто продовжує існувати та його високу вірогідність.
Щодо посилання захисника обвинуваченого на недоведеність ризиків, то слід зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи та/чи вчинення іншого злочину, а не обов'язкове настання цих подій.
Стосовно посилань захисника про відсутність заяв свідків щодо спроб тиску на них, то ОСОБА_6 є затриманим у даному кримінальному провадженні з 15.04.2021 р. з подальшим обранням міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що фактично унеможливлює реалізацію даного ризику.
Стосовно доводів захисника щодо неможливості залишення ОСОБА_6 території України через військовий стан, то останнє не невілює ризику укриття обвинуваченого на території Україні.
З огляду на наведені прокурором доводи, суд дійшов висновку про доведеність заявлених ризиків, обгрунтування щодо цього наведено вище, як і підстави, що вказують на неможливість запобігти даним ризикам з обранням іншого виду запобіжного заходу.
Стосовно обвинуваченої ОСОБА_8 , яка також обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 307 КК України, у складі організованої групи, із корисливим мотивом, то тяжкість покарання за висунутим обвинуваченням у разі його доведення, а також відсутність чинників, які б утримали обвинувачену від втечі, яка не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, роботи, що свідчать про високу вірогідність її переховування від суду, в тому числі з урахуванням воєнного стану в Україні та запроваджених в державі евакуаційних заходів.
Приймаючи до уваги багатоепізодність дій ОСОБА_8 за висунутим обвинуваченням, відсутність у останньої законних джерел доходу, суд вважає також доведеним ризик можливого продовження ОСОБА_8 злочинної діяльності та вчинення інших злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин.
Щодо клопотання ОСОБА_8 про обрання відносно неї запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, то з урахуванням доведених ризиків, суд вважає, що такий запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Стосовно ОСОБА_7 , то остання обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 307 КК України та санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від 9 до 12 років, тому тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання доведеною її вини, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі "Москаленко проти України").
Приймаючи до уваги, що з урахуванням санкції вказаної статті (ч.3 ст.307 КК) не передбачається можливості застосування положень ст. 75 КК України, то ступіть ризику втечі ОСОБА_7 є досить високим, в тому числі у сукупності з обставинами відсутності у обвинуваченої сталого місця проживання та чинників, які б утримували її від втечі.
Також, тяжкість висунутого обвинувачення та дана стадія кримінального провадження, у якій ще не проведено судом допит свідків, котрі, як вказує сторона обвинувачення, є особами, що придбавали наркотичні засоби у обвинувачених, свідчать про можливість прийняття ОСОБА_7 заходів до впливу на них.
Щодо заявленого прокурором ризику впливу на обвинувачену ОСОБА_8 , то з мотивів, що наведені вище, даний ризик наразі не підтверджується.
Стосовно заявленого прокурором ризику щодо можливого вчинення ОСОБА_7 інших злочинів, то, приймаючи до уваги багатоепізодність дій ОСОБА_7 за версією обвинувачення, відсутність у останньої законних джерел доходу та постійного місця проживання, то суд вважає також доведеним ризик можливого вчинення обвинуваченою ОСОБА_7 нових злочинів.
Більш того, суд вважає, що вірогідність заявлених ризиків є настільки реальною, що інший вид запобіжного заходу, тим паче застава, про яку просили обвинувачена та її захисник, не здатен їм запобігти.
Щодо посилань захисника на спростування ризику впливу на свідків за відсутності заяви від останніх про такі спроби з боку ОСОБА_7 , то перебування обвинуваченої під вартою з часу повідомлення про підозру унеможливлює реалізацію такого ризику.
За наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора є обгрунтованим та підлягає задоволенню, в тому числі, і щодо строку, на який сторона обвинувачення просить продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 міру запобіжного заходу, приймаючи до уваги стадію даного кримінального провадження, у якій ще не досліджено всіх доказів, та у якому об'єднані два кримінальні провадження, ще не допитані свідки та самі обвинувачені, приймає до уваги також чисельність учасників кримінального провадження, що унеможливлює з об'єктивних причин у швидкий термін завершення розгляду кримінального провадження.
Задовольняючи клопотання щодо такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, судом також враховуються законодавчі гарантії під час воєнного стану для безпеки обвинувачених, які тримаються під вартою, визначені статтею 8 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану».
З огляду на висунуте обвинувачення, за яким ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інкриміноване діяння щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому, керуючись п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не призначає застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 183-184, 199, 331, 395, ч.2 ст. 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 березня 2024 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 березня 2024 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 березня 2024 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 березня 2024 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 березня 2024 року включно.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє виконання ухвали.
Вступна та резолютивна частини ухвали оголошені в судовому засіданні 22.01.2024р.
Повний текст ухвали виготовлено 23.01.2024 р., копію якої негайно направити прокурору, обвинуваченим та їх захисникам.
Головуюча ОСОБА_1