22 січня 2024 року м. Київ № 320/9205/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 103550003490 від 16.06.2022 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, яке прийнято за результатами розгляду поданої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області заяви від 08.06.2022, зареєстрованої за вхідним № 3023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розміру місячної заробітної плати, яка зазначена в довідці Офісу Генерального прокурора № 21-93зп від 16.02.2022 та з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 320/3584/21.
В обґрунтування підстав позову зазначено, що пенсійним органом протиправно відмолено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропановано подати відзив на адміністративний позов та витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи.
До суду від вдіповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив надіслати копію адміністративного позову на електронну адресу відповідача для подальшого надання відзиву.
Водночас, враховуючи, що справа розглядається за місцезнаходженням відповдача - суб'єкта владних повноважень, відповідач згдіно з п.12 ч.9 ст.171 КАС України мав можливість отримати копію позову безпосередньо у суді.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання письмового відзиву попри отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі не скористався. Крім того, відповідачем не надано на вимогу суду документів витребуваних ухвалою від 19.10.2022.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.04.1999 вбачається, що позивач працював в органах прокуратури України, а саме: з 28.04.1999 по 27.02.2014 та з 18.06.2014 по 12.03.2016.
Відповідно до наказу прокуратури Київської області від 11.03.2016 № 199-к ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури області на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв'язку із поданням заяви про звільнення за власним бажанням) з 12.03.2016.
Наразі ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
08.06.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-93зп від 16.02.2022 «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» за відповідною (прирівняною) посадою «начальника відділу».
Так, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора № 21-93зп від 16.02.2022 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) ОСОБА_1 , з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу становить 91000,00 грн. та складається з таких складових:
- посадовий оклад 62400,00 грн;
- надбавка за вислугу років (25%) - 15600,00 грн;
- матеріальні допомоги (1/12) для оздоровлення - 6500,00 грн;
- для вирішення соціально-побутових питань - 6500,00 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.06.2022 № 103550003490 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-93зп від 16.02.2022 через невідповідність посади, зазначеної в довідці, даним трудової книжки.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За правилами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Із набранням чинності вказаним Законом № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, крім, зокрема, ч. ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1.
До скасування вищевказаних норм, стаття 50-1 Закону № 1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII внесено зміни до Законів №1697-VII та №1789-XII, визначивши, що з 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 18 ст. 50-1 та ч. 20 ст. 86 відповідно).
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) (далі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При цьому, пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:
- ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
У своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до ст. 86 Закону.
Судом враховується, що частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII у первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Однак, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 91 Закону України Про Конституційний Суд України від 13.07.2017 № 2136-VIII.
Як було підкреслено вище, у п. 2 резолютивної частини рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, відповідні положення втратили чинність з 13.12.2019, а тому Закон № 1697-VII з указаної дати не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, суд акцентує увагу на тому, що підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Враховуючи відсутність нормативного акту, який би регулював порядок перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, суд з урахуванням ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яким встановлено, що з метою перерахунку призначеної пенсії до Управління пенсійного фонду подається заява встановленого зразка.
Як було встановлено судом, 16.02.2022 Офісом Генерального прокурора відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7(II)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020 за нормами чинними на 01.01.2022, на ім'я ОСОБА_1 видано довідку №21-93зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, за відповідною (прирівняною) посадою «начальник відділу», яка становить 91000,00 грн.
Вказана довідка була надана позивачем до пенсійного органу для здійснення перерахунку пенсії.
Таким чином, виходячи з положень рішення № 7-р(ІІ)/2019, суд дійшов висновку, що із дня набрання чинності цього рішення Конституційного Суду України у позивача виникло право на перерахунок пенсії та ним дотримано вимоги щодо реалізації такого права, а саме отримано довідку про заробітну плату та до пенсійного органу подано відповідну заяву про проведення перерахунку пенсії разом із вказаною довідкою.
Доводи відповідача про те, що зазначена у довідці Офісу Генерального прокурора від 16.02.2022 №21-93зп посада позивача начальник відділу, яка не відповідає останній займаній посаді позивача перед звільненням з органів прокуратури прокурор, суд вважає необґрунтованими, виходячи з такого.
Так, суд зазначає, що згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.04.1999:
- наказом Генеральної прокуратури України від 15.07.2014 № 1487ц позивача 15.07.2014 призначено на посаду начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва організації участі у кримінальному провадженні в суді;
- наказом Генеральної прокуратури України від 29.09.2014 № 2365ц позивач 29.09.2014 звільнений з посади, яку обіймав у порядку переведення до прокуратури міста Києва (ч. 5 ст. 36 КЗпП України);
- наказом Прокуратури міста Києва від 30.09.2014 № 3333к позивача 30.09.2014 призначено заступником начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури м. Києва в порядку переведення з Генеральної прокуратури України,
- наказом Прокуратури міста Києва від 12.01.2015 №40к у зв'язку зі зміною у структурі - позивач 12.01.2015 призначений заступником начальника управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, та процесуального керівництва прокуратури м. Києва;
- наказом Прокуратури міста Києва від 30.07.2015 № 2811с у зв'язку зі зміною у структурі та штатному розписі позивач 30.07.2015 призначений заступником начальника управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією прокуратури міста Києва;
- наказом Прокуратури міста Києва від 16.10.2015 № 3648к позивача 16.10.2015 звільнено з займаної посади в порядку переведення до прокуратури Київської області (п. 5 ст. 36 КЗпП України);
- наказом Прокуратури Київської області від 19.10.2015 № 2126к позивача 19.10.2015 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Київської області в порядку переведення з прокуратури міста Києва;
- наказом Прокуратури Київської області від 16.12.2015 № 2564к позивача переведено на посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури області;
- наказом Прокуратури Київської області від 11.03.2016 № 199к позивач 12.03.2016 звільнений із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України, п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»).
Судом встановлено, що на день звільнення з органів прокуратури позивач обіймав посаду прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Київської області.
Посаду начальника відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Головного управління представництва організації участі у кримінальному провадженні в суді позивач обіймав, працюючи в Генеральній прокуратурі України (наказ від 15.07.2014 № 1487ц) з 15.07.2014 по 29.09.2014 включно.
Як встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 в адміністративній справі № 320/3584/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001), виходячи з розміру 90 відсотків від суми складових заробітної плати, зазначених в довідках Офісу Генерального прокурора № 21-76зп від 08.02.2021 «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та № 21-76зп від 08.02.2021 «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», починаючи з 12.02.2021 без обмеження її максимальним розміром.
Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною другою статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) встановлювалось, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються у заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії (частина третя статті 50-1 Закону №1789 в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ).
Згідно з частинами другою, третьою та четвертою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
Суд зазначає, що при призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідачем враховані складові заробітної плати позивача, зазначені в довідках Офісу Генерального прокурора № 21-76зп від 08.02.2021 «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» за посадою начальник відділу в Офісі Генерального прокурора, згідно з якою заробітна плата/грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.09.2014 становило 3563,75 грн, з яких посадовий оклад 2716,00 грн, оклад за військовим званням 135,00грн, надбавка за вислугу років 25% - 712,75 грн та № 21-76зп від 08.02.2021 «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)» за період з липня 2009 року по вересень 2014 року, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.
Положеннями частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Відтак при перерахунку пенсії повинні враховуватися складові заробітної плати позивача за посадою, з якої позивачу призначено пенсію, в даному випадку це посада начальника відділу.
На користь такого висновку свідчить також норма, викладена у третьому реченні частини четвертої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, згідно з якою посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 в адміністративній справі № 320/3584/21 визнано право позивача на призначення та виплату пенсії, виходячи з розміру 90 відсотків від суми складових заробітної плати, зазначених в довідках Офісу Генерального прокурора № 21-76зп від 08.02.2021 «Про складові заробітної плати/грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років)» та № 21-76зп від 08.02.2021 «Про складові заробітної плати (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», починаючи з 12.02.2021 без обмеження її максимальним розміром.
Тобто на час набуття права на призначення пенсії позивач обіймав посаду начальника відділу в Генеральній прокуратурі України, виходячи з якої позивачу й було призначено пенсію за вислугу років.
Водночас довідка Офісу Генерального прокурора № 21-93зп від 16.02.2022 видана позивачу за тією самою посадою - начальник відділу, що й довідка № 21-76зп від 08.02.2021, у зв'язку з чим посилання пенсійного органу на помилкове зазначення в довідці посади ОСОБА_1 є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що видана Офісом Генерального прокурора довідка № 21-93зп від 16.02.2022 відповідає погодженій формі (додаток 1), яка була запропонована у листі Офісу Генерального прокурора від 18.02.2020 № 21-698вих.20 та погоджена Міністерством соціальної політики України листом від 21.02.2020.
Суд зауважує, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування та перерахунок на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначених у довідках.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що довідка Офісу Генерального прокурора довідка № 21-93зп від 16.02.2022, видана позивачу для перерахунку його пенсії, ніким не оскаржена, не визнана недійсною і у суду відсутні підстави не брати її до уваги.
Натомість відповідно до п.16 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Своєю чергою, відповідачем не поставлено під сумнів надану йому позивачем довідку Офісу Генерального прокурора довідка № 21-93зп від 16.02.2022 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нормами, чинними на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою «начальник відділу», як і не ініційовано проведення перевірки обґрунтованості її видачі, що дає підстави суду стверджувати про відсутність у відповідача будь-яких сумнівів з цього приводу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, відмовивши у здійсненні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки № 21-93зп від 16.02.2022, виданої Офісом Генерального прокурора, діяло поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову здійснити перерахунок пенсії підлягають задоволенню.
Положеннями частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Положеннями частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до підпунктів 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розміру місячної заробітної плати, яка зазначена в довідці Офісу Генерального прокурора № 21-93зп від 16.02.2022 та з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 по справі № 320/3584/21.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 992,40 грн, що підтверджується відомостями квитанції наявної в матеріалах справи. Відтак, враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що сума судового збору в розмірі 992,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 103550003490 від 16.06.2022 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, яке прийнято за результатами розгляду поданої Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області заяви від 08.06.2022, зареєстрованої за вхідним № 3023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2022 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розміру місячної заробітної плати, яка зазначена в довідці Офісу Генерального прокурора № 21-93зп від 16.02.2022 та з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі № 320/3584/21.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.