ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"22" січня 2024 р. справа № 300/346/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області та Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області та Державної казначейської служби України про:
визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо невиконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.09.2021 у справі №345/2946/21 та ухвали від 25.11.2021 у справі №345/2946/21;
стягнення з відповідачів солідарно користь позивача моральну шкоду у розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень рахунок, що знаходиться в Івано-Франківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» МФО 336503 (картковий рахунок UA 233365030000026203510716149, код отримувача 2716615302).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, регламентовано статтею 287 КАС України.
Так, частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Із огляду на положення вказаної норми процесуального закону, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження.
Така норма за своєю суттю є бланкетною (відсилочною) і передбачає розгляд позовної заяви про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в порядку адміністративного судочинства, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, наявність іншого судового порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, унеможливлює розгляд цієї справи за правилами статті 287 КАС України.
Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон України «Про виконавче провадження») передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Із огляду на зміст вищевказаних положень, суд дійшов висновку, що розгляд позовних вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, котрий постановив рішення по справі та видав виконавчий лист.
Відповідно до змісту позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.09.2021 у справі №345/2946/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012, у зв'язку із чим стягнуто з Державного підприємства Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові, на користь позивача, заборгованість за невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та інші належні до виплати суми у розмірі 81 640,30 гривні.
Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист №345/2946/21, на виконання якого Сихівським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №68042038.
За приписами частини першої статті 447 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-IV (надалі, також - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином правила статті 447 ЦПК України встановлюють інший порядок судового оскарження дій або бездіяльності державного виконавця при виконанні рішення суду, прийнятого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, за загальним правилом, сторони виконавчого провадження, їхні представники можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист, і лише інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.
Таким чином, бездіяльність відповідачів у межах виконавчого провадження №68042038 з примусового виконання виконавчого листа №345/2946/21, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, можуть бути оскаржені стороною виконавчого провадження шляхом подання скарги до суду, який видав виконавчий документ, а саме: Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначеній в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 569/12295/16-ц та від 10 квітня 2019 року у справі № 806/2886/17.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п. 24 рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дана позовна заява ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області та Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області та Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
На підставі наведеного, керуючись статями 170, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області та Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Позивачу ухвалу надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.