ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
"22" січня 2024 р. Справа № 300/9018/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду О.Л. Тимощук, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 27.12.2023 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (надалі, також - Постанова №118) та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (надалі, також - Постанова №168);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 з урахуванням індексації згідно Постанови №118 та з 01.03.2023 з урахуванням індексації згідно Постанови №168, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", починаючи з 01.03.2022 по 26.06.2023 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", починаючи з 01.03.2023 по 26.06.2023 та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 по 26.06.2023 з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та з 01.03.2023 по 26.06.2023 з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням проведених виплат.
ОСОБА_1 15.01.2024 подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. У такій заяві позивач посилається на відсутність підстав для застосування строку звернення до суду у цій справі в силу вимог частини 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також вказав, що про те, що йому за 2022 і 2023 роки індексація нараховується, але не виплачується, про що зрозумів після отримання листа-відповіді від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №8741-8773/В-02/8-0900/23 від 15.09.2023, а позовна заява була подана до суду 27.12.2023, тобто без порушення строку звернення до суду. Враховуючи наведене, просить поновити строк звернення до суду.
Досліджуючи обставини виконання позивачем вимог ухвали від 01.01.2024 щодо зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами у відповідній частині, суд вказує на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його звернення, оскільки вказаний документ свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала: "...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду".
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Пенсіонер має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
У заяві про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 покликається на положення частини 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням якого, на думку позивача, строк звернення до суду не застосовується.
Із цього приводу суд зазначає, що частинами 2, 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, вказана норма регулює питання проведення на підставі зміни грошового забезпечення перерахунку пенсії за минулий час у зв'язку з непроведенням такого перерахунку, зокрема, з вини органів Пенсійного фонду України.
Однак індексація пенсії не є складовою грошового забезпечення, тобто не належить ні до основних, ні до додаткових видів грошового забезпечення.
Суд наголошує, що відносини з приводу призначення, обчислення, нарахування і виплати пенсії з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №118 та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою №168 не підпадають під дію частини 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки індексація пенсії має іншу правову природу, суть та механізм призначення, обчислюється безвідносно до зміни розмірів видів грошового забезпечення або введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.
Спір у цій справі виник щодо невиплати індексації пенсії, передбаченої Постановою №118 та Постановою №168 внаслідок обмеження її максимальним розміром, а не щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Враховуючи те, що спірні правовідносини не стосуються перерахунку пенсії та те, що наведена норма врегульовує питання строків перерахунку пенсії, а не строків передбачених статтею 122 КАС України, частина 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може бути застосована при розгляді питання строків звернення до суду. Відтак, покликання позивача на статтю 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є помилковими.
Також суд вкотре наголошує, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його звернення, оскільки вказаний документ свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Також помилковим є покликання позивача на постанови Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №809/248/18, від 19.06.2018 у справі №646/6250/17, від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, від 26.01.2021 у справі №520/11178/2020, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 24.11.2020 у справі 815/460/18, ухвалу від 02.04.2019 у справі №510/1286/16-а, постанови від 13.07.2023 у справі №560/5483/21, від 31.10.2023 у справі №360/7479/21, від 29.009.2022 у справі №500/1912/22, оскільки висновки в цих справах щодо застосування строків звернення до суду сформовані за інших обставин.
Натомість, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, Суд наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Зазначена позиція підтримана Верховним Судом і в постанові від 15.09.2023 у справі №1340/5990/18.
Постанова №118 та Постанова №168 набрали чинності 01.03.2022 та 01.03.2023, відповідно.
Тобто отримавши відповідні пенсійні виплати за березень 2022 року та за березень 2023 року, позивач повинен був дізнатися, що відповідні пенсії виплачено без урахування сум індексацій.
Однак до суду з вимогою про зобов'язання здійснити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 з урахуванням індексації згідно Постанови №118 та з 01.03.2023 з урахуванням індексації згідно Постанови №168 звернувся лише 27.12.2023.
Отже позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за періоди, що передують цьому строку (тобто, за періоди з 01.03.2022 по 26.06.2023 та з 01.03.2023 по 26.06.2023).
Водночас, в частині позовних вимог, починаючи з 27.06.2023 позивач не пропустив шестимісячний строк при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві від 15.01.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення такого строку із позовними вимогами за періоди з 01.03.2022 по 26.06.2023 та з 01.03.2023 по 26.06.2023, не є поважними та не змінюють висновків суду щодо необхідності застосування строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Позивачем не надано інших належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено інших поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії відповідно до Постанови №118 за період з 01.03.2022 по 26.06.2023 та Постанови №168 за період з 01.03.2023 по 26.06.2023 та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 по 26.06.2023 з урахуванням індексації згідно Постанови №118 " та з 01.03.2023 по 26.06.2023 з урахуванням індексації згідно Постанови №168, з урахуванням проведених виплат, позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 01.01.2024, а позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду в зазначеній частині позовних вимог.
Пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки позивачем у встановлений законом строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у відповідній частині позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись статями 123, 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними, викладені у заяві від 15.01.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", починаючи з 01.03.2022 по 26.06.2023, та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", починаючи з 01.03.2023 по 26.06.2023 та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 по 26.06.2023 з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та з 01.03.2023 по 26.06.2023 з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням проведених виплат - повернути позивачу.
Копію цієї ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.