22 січня 2024 року Справа № 280/9717/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_2 (адреса для листування: АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
20.11.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю (абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу»);
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби згідно з абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він з 24.02.2022 у зв'язку з мобілізацією проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 на посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України. У зв'язку з наявністю у дружини статусу інваліда ІІІ групи позивач подав своєму безпосередньому командиру рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу». Тимчасово виконуючим обов'язки командира Військової частини НОМЕР_3 супровідним листом від 27.10.2023 № 336 матеріали щодо звільнення позивача з військової служби були направлені командиру Військової частини НОМЕР_2 для прийняття відповідного рішення, однак станом на дату звернення позивача до суду з даною позовною заявою жодного рішення відповідачем не було прийнято. На думку позивача, у даному випадку відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю (абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу»). З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження), у встановлений судом строк не подав відзив на позовну заяву або будь-які докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Позивач проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_3 на посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Військового квитка серія НОМЕР_4 (а.с.22-25). Також позивач є особою з інвалідністю 2 групи, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія посвідчення від 16.03.2023 № НОМЕР_5 (а.с.7).
24.10.2023 позивач подав на ім'я командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII) (а.с.17-18).
Зазначений рапорт обґрунтований тим, що у дружини позивача ОСОБА_2 наявна інвалідність ІІІ групи, про що свідчить копія Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ № 164698 від 18.10.2023 (а.с.27). Факт подружніх стосунків підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_6 від 28.09.2023 (а.с.26).
24.10.2023 командиром 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 із позивачем була проведена бесіда, за результатами якої вирішено підготувати та направити документи для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами (а.с.15-16).
24.10.2023 тимчасово виконуючий обов'язки командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_4 склав подання про звільнення позивача з військової служби у запас згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з наявністю у дружини позивача інвалідності (а.с.10-13).
Листом від 27.10.2023 № 3336 (а.с.8-9) командир Військової частини НОМЕР_3 направив на ім'я командира відповідача матеріали щодо звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII (у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю), а саме: 1) подання до звільнення позивача з військової служби від 24.10.2023; 2) аркуш бесіди з позивачем від 24.10.2023; 3) копію рапорту позивача від 24.10.2023 № 1453; 4) нотаріально засвідчену копію паспорту позивача; 5) нотаріально засвідчену копію Витягу з ЄДДР щодо реєстрації місця проживання позивача; 6) нотаріально засвідчену копію картки платника податків позивача; 7) нотаріально засвідчену копію військового квитка позивача; 8) нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб позивача та ОСОБА_2 ; 9) нотаріально засвідчену копію паспорту громадянина України ОСОБА_2 ; 10) нотаріально засвідчену копію картки платника податку ОСОБА_2 ; 11) нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду МСЕК щодо ОСОБА_2 ; 12) оригінал акту підтвердження фактичного проживання позивача; 13) оригінал акту підтвердження фактичного проживання ОСОБА_2 (а.с.10-27).
Позивач у позові зауважив, що станом на дату звернення позивача до суду з даною позовною заявою (а саме - 17.11.2023) відповідач не здійснив розгляд його рапорту про звільнення з військової служби. Однак, позивачу, як він зазначив, в усній формі з боку відповідача повідомлено, що у задоволенні такого рапорту буде відмовлено.
Оцінюючи факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю (абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII), суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначається Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
За приписами ч. 6 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон України від 12.05.2015 №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого зберігається.
Крім того, 24.02.2022 Президентом України був виданий Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022), яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Слід зазначити, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначаються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Положення).
Так, відповідно до пп.2 п. 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно зі ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
За приписами ст.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
У свою чергу, за змістом п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Так, судом встановлено, що позивач проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_3 на посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України (а.с.22-25). Позивачем 24.10.2023 на ім'я командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 був поданий рапорт про звільнення з військової служби на підставі абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме - у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (а.с.17-18). Командиром 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_3 із позивачем 24.10.2023 була проведена бесіда, за результатами якої вирішено підготувати та направити документи для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами (а.с.15-16).
Також суд встановив, що 24.10.2023 тимчасово виконуючий обов'язки командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_4 склав подання про звільнення позивача з військової служби у запас згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII із зазначених вище причин (а.с.10-13). Листом командира Військової частини НОМЕР_3 від 27.10.2023 № 3336 (а.с.8-9) матеріали щодо звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII (а.с.10-27) були направлені на ім'я командира відповідача (а.с.10-27). За інформацією, викладеною у позовній заяві, розгляд рапорту позивача про звільнення з військової служби станом на дату звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідачем не здійснений.
Отже, виходячи з нормативно-правового регулювання у відповідній сфері правовідносин, суд вважає, що відповідач повинен був розглянути у тридцятиденний строк порушене позивачем у рапорті про звільнення з військової служби від 24.10.2023 питання та, відповідно, довести таке рішення до відома позивача, однак протиправно цього не зробив. Натомість, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що рапорт позивача про звільнення з військової служби від 24.10.2023 відповідачем був опрацьований.
За таких обставин, враховуючи, що рішення про звільнення з військової служби за своєю суттю є результатом розгляду рапорту військовослужбовця про таке звільнення, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю, з огляду на відсутність рішення за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби від 24.10.2023, є передчасними та такими, що відповідають ознакам втручання в дискреційні повноваження відповідача у відповідній сфері правовідносин.
Натомість, у даному випадку, на переконання суду відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не розгляду у встановленому законом порядку поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами.
У ч. 2 ст. 9 КАС України законодавець визначив, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача у сфері проходження військової служби, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та, відповідно, визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не розгляді поданого у встановленому законом порядку рапорту позивачем про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII).
Отже, досліджувані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби згідно з абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду
Отже, із урахуванням попередньо викладених висновків суду щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розгляду у встановленому законом порядку поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби згідно з абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю.
Отже, досліджувані позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, не вмотивована протиправність бездіяльності відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з наявності дружини із числа осіб з інвалідністю (абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII).
Натомість, суд дійшов висновку щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у не розгляді поданого у встановленому законом порядку рапорту позивача про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII).
У свою чергу, відповідач взагалі не надав суду відзиву на позовну заяву та жодних доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, підлягає частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 241 - 246 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса для листування: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не розгляді поданого у встановленому законом порядку рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби згідно з абз.5 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у період дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 22 січня 2024 року.
Суддя О.В. Прудивус