Справа № 136/1395/23
провадження № 2/136/294/23
16 січня 2024 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до АТ «Перший Український міжнародний банк» (далі - відповідач) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис №57472 про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь АТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №1001551130701 від 14.02.2020 в розмірі 45 737,52 грн.
Вказаний виконавчий напис відповідач звернув до виконання, у зв'язку із чим приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Олійником Олегом Івановичем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, за яким із позивача проводяться стягнення.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки його було вчинено нотаріусом лише на підставі наданих стягувачем документів, які зроблені в односторонньому порядку, не підтверджено безспірність заборгованості, не було надано доказів, що боржник повідомлявся про наявність у нього заборгованості перед відповідачем; не перевірено правильності нарахування заборгованості, а також виконавчий напис вчинено на договорі, який не був нотаріально посвідчений, що свідчить про допущені нотаріусом грубі порушення як норм Закону України «Про нотаріат» так і інших нормативно правових актів, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відзиву на позов відповідач не подав.
Ухвалою суду від 31.07.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачеві надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 09.08.2023 вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 57472.
25.09.2023 ухвалою суду було витребувано у Міністерства юстиції України інформацію щодо робочого місця (контори) приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни та про чинність її свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; у Київського обласного державного нотаріального архіву, у разі наявності, належним чином засвідчену копію нотаріальної справи Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, яка була сформована в результаті вчинення 11.06.2021 за N 57472 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» грошових коштів.
У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що 14.02.2020 ОСОБА_1 шляхом подачі та підписання заяви №1001551130701 приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «Перший Український міжнародний банк», відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі в сумі 44746, 00 грн. строком на 24 місяці зі сплатою процентів та комісії.
На підставі заяви АТ «Перший Український міжнародний банк» від 08.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 11.06.2021 вчинено виконавчий напис №57472 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №1001551130701 від 14.02.2020 укладеним з ПАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за період з 15.07.2020 по 26.04.2021, в розмірі 45 737,52 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 10902, 48 грн., прострочена заборгованість за комісією 17853,70 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам 1,06 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту 15 766,11 грн.; строкова заборгованість за комісією 714,12 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам 0,05 грн.; за вчинення виконавчого напису 500, 00 грн.
20.07.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійник О.І. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №57472 від 11.06.2021 виданого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 45 737,52 грн.
Позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просить суд визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.
Слід зазначити, що 10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
За змістом статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), постановах Верховного Суду, зокрема від 14 березня 2019 року у справі №201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31 січня 2018 року у справі №285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Слід відмітити, що відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Разом з тим, слід звернути увагу, що відповідачем не надано будь-яких заперечень, аргументів та доказів на спростування доводів позивача наведених у позові щодо інформування його про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора, тоді як заявлена стягувачем сума заборгованості стосовно якої він порушив питання про вчинення нотаріусом виконавчого напису оспорюється позивачем.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі N 158/2157/17, суд зазначив: "Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника".
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 11.06.2021 на кредитному договорі від 14.02.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, отож кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи на викладене, в контексті наведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини наведені ним у позовній заяві, відтак позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Ураховуючи те, що позов задоволено, суд присуджує із відповідача на користь держави документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору, оскільки при зверненні до суду позивач був звільнений від його сплати.
Керуючись ст.10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (вул. Андріївська, 4, м. Київ, Київської обл., ЄДРПОУ - 14282829), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни ( АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №57472 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором №1001551130701 від 14.02.2020 на загальну суму 45 737 (сорок п'ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 52 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Світлана ШПОРТУН