125/2419/23
2-о/125/99/2023
про відмову у відкритті провадження
17.01.2024 м. Бар Вінницької області
Суддя Барського районного суду Вінницької області Салдан Ю.О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
Громадянка Республіки Узбекистан, яка не має дозволу на проживання в Україні, і не має зареєстрованого місця перебування в Україні, звернулась до Барського районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту родинних відносин із померлою громадянкою Республіки Узбекистан, яка померла на території Республіки Узбекистан у 19.01.2015.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона тривалий час проживала в Республіці Узбекистан, однак разом із сім'єю переїхала проживати в Україну. Для оформлення дозволу на проживання в Україні вона звернулася з відповідними документами до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області. Однак після вивчення її документів представник міграційної служби в усній формі повідомив ОСОБА_1 , що міграційна служба не може видати дозвіл на проживання, оскільки є розбіжності в документах, зокрема в даті народження її матері та по-батькові матері заявника.
Заявник вказала, що встановлення факту родинних відносин із матір'ю їй необхідно для отримання дозволу на проживання в Україні.
Жодної прив'язки до приватно-правових відносин, які б мали зв'язок з Україною, заява не містить.
Заявник стверджує, що проживає в Україні, хоча дозвіл на проживання у неї відсутній, її матір народилася в Україні, заява подана українською мовою, зава не містить клопотання про залучення перекладача, отже заявник має можливість зрозуміти зміст цієї ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, слід застосувати положення статті 1 ЦК України. За змістом частини 1 статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».
Зі змісту заяви вбачається, що метою звернення заявниці до суду є оформлення дозволу на проживання в Україні, який видається Державною міграційною службою України. Ці відносини є публічно-правовими.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 , суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц. Так, у цій справі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою отримання одноразової соціальної допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця. Верховний Суд виснував, що вимоги заявника пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Подібні висновки щодо юрисдикційності вирішення питання про встановлення факту, який має юридичне значення у публічно-правових відносинах (у цій справі - для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи) висловила Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19.
Правовою метою звернення заявниці ОСОБА_1 до суду у цій справі є підтвердження її родинних відносин з особою, яка за твердженнями заявника, народилася і жила в Україні, і цей факт не пов'язаний з необхідністю реалізації будь-яких цивільних прав та обов'язків заявника. Вказаний факт має для заявника правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження підстав для отримання дозволу на проживання в Україні. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Крім того, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка визначає підстави визначення підсудності справ судам України , передбачено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України.
Однак згідно із поданою заявою підлягає встановленню статус родинних стосунків двох громадян Республіки Узбекистан, які проживали на території Республіки Узбекистан і самі ці родинні стосунки розпочалися фактом народження заявника саме на території Республіки Узбекистан. Однак такі родинні відносини заявник прагне довести саме перед органами влади України, що побічно підтверджує наявність публічно-правого спору із суб'єктом владних повноважень України щодо отримання дозволу на проживання в Україні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Отже, спір заявника з приводу оскарження відмови в наданні дозволу на проживання в Україні і встановлення необхідних для отримання дозволу юридичних фактів, оскарження бездіяльності органів міграційної служби України належить до юрисдикції адміністративного суду.
Виходячи з наведених мотивів, керуючись статтею 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що спір заявника щодо оскарження відмови в наданні дозволу на проживання в Україні і встановлення необхідних для отримання дозволу юридичних фактів, оскарження бездіяльності органів Державної міграційної служби України належить до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду в 15-денний строк з для складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 17.01.2024.
Суддя Юлія САЛДАН