19 січня 2024 року Справа № 280/9493/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
13.11.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу “Ветерана органів внутрішніх справ України”;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус “Ветерана органів внутрішніх справ України” та внести відомості про надання йому статусу “Ветерана органів внутрішніх справ України” до відповідного державного реєстру.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він звертався до відповідача із заявою про встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ. Проте, отримав письмове повідомлення від Міністерства внутрішніх справ України про відмову у встановленні статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачу посвідчення, яка, на думку позивача, суперечить вимогам статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист". У зв'язку з наведеним, вважав протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови позивачу у встановленні статусу ветерана органів внутрішніх справ згідно з статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що у виписці з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки від 28.04.2022 серія 12 ААВ № 628750 зазначено, що причиною інвалідності позивача є травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Відтак, визначена МСЕК причина інвалідності не відповідає вимогам ст. 5 Закону № 203/98-ВР, що виключає підстави для надання Позивачу статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі відповідного посвідчення, передбаченого Постановою № 1601.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
29.09.2023 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати йому статус ветерана органів внутрішніх справ України та внести дані про надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ до відповідного державного реєстру.
Відповідач листом від 17.10.2023 № Т-28375/49-26399-2023 повідомив позивачу, що у наданій позивачем довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.04.2022 серії 12 ААВ № 628750 зазначено, що причиною інвалідності позивача є травма пов'язана з виконанням службових обов'язків, що не відповідає вимогам статті 5 Закону, тому підстав для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та прийняття рішення щодо видачі посвідчення «Ветерана органів внутрішніх справ» не має.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві визначені Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР (далі - Закон № 203/98-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №203/98-ВР держава гарантує кожному ветерану військової служби, ветерану органів внутрішніх справ, ветерану Національної поліції, ветерану податкової міліції, ветерану державної пожежної охорони, ветерану Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерану служби цивільного захисту, ветерану Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з інтими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також подає різні види допомоги шляхом, серед іншого, надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку, організації соціально-побутового обслуговування та пенсійного забезпечення відповідно до законодавства.
Згідно зі ст.5 Закону №203/98-ВР ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:
1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;
2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України 20 років і більше;
4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;
5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
З аналізу пункту 3 частини першої статті 5 Закону №203/98-ВР суд доходить висновку, що необхідними і достатніми умовами для визнання особи ветераном органів внутрішніх справ є:
1) встановлення особі інвалідності першої чи другої групи;
2)інвалідність має настати внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ;
3) вислуга військової служби і служби в органах внутрішніх справ становить 20 і більше років.
Таким чином, якщо особа відповідає вищевказаним умовам та подала до Міністерства внутрішніх справ України підтверджуючі документи, то останнє зобов'язане прийняти рішення про визнання такої особи ветераном органів внутрішніх справ.
Приписами ст.10 Закону №203/98-ВР передбачено, що ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.
Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
У постанові Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" зазначено, що дію Порядку, затвердженого даною постановою, поширено на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" згідно з постановою Кабінету Міністрів України №742 від 01.06.2002.
Приписами пунктів 1,2 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1601 (далі по тексту - Порядок №1601), встановлено, що посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Посвідчення "Ветеран військової служби" є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", іншими актами законодавства.
Згідно п.3 Порядку №1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ( 203/98-ВР ); посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Судом встановлено, що загальна календарна вислуга років, яка обчислена відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, складає 22 роки 5 місяців та 6 днів. У пільговому обчисленні вислуга років позивача складає 22 роки 9 місяців та 03 дні, що підтверджується копією послужного списку та витягом з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2005 року № 44 о/с.
Зі Свідоцтва про хворобу позивача від 18.04.2005 року № 475, судом встановлено, що у 2001 році позивач отримав травму при виконанні службових обов'язків.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААВ №628750 позивачу первинно встановлено другу групу інвалідності безтерміново - травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Суд звертає увагу, що в Законі №203/98 законодавець не вживає такий термін як "травма", а в силу пункту 2 частини першої статті 5 цього Закону ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, зокрема, особи з інвалідністю II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, зокрема, при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.07.2022 у справі №440/2260/21 суд касаційної інстанції зазначив, що для отримання статусу "Ветеран Національної поліції" з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 5 Закону №203/98-ВР, ключовим є встановлення особі І або ІІ групи інвалідності, й обставини отримання ушкодження здоров'я, зокрема, під час виконання особою обов'язків військової служби, при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку... Не зазначення у довідці МСЕК причини інвалідності з переліку: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, а використання узагальнюючого терміну "травма", за умови встановлення ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, є формальною перешкодою в отриманні статусу "Ветеран Національної поліції". Водночас, у пункті 2 статті 5 Закону № 203/98-ВР зазначено як щодо ветеранів Національної поліції України, так і щодо ветеранів органів внутрішніх справ.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку про те, що не зазначення у довідці МСЕК причин інвалідності з переліку: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, а використання узагальнюючого терміну "травма", за умови встановлення ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, є формальною перешкодою в отриманні особою статусу "Ветеран органів внутрішніх справ", а довідка МСЕК Серії 12 ААВ №628750 фактично свідчить про те, що позивач відноситься до осіб з інвалідністю ІІ групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу статусу “Ветерана органів внутрішніх справ України”.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України надати позивачу статус “Ветерана органів внутрішніх справ України” та внести відомості про надання йому статусу “Ветерана органів внутрішніх справ України” до відповідного державного реєстру.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Позивач від сплати судового збору звільнений, доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684, код ЄДРПОУ 00032684) - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у наданні ОСОБА_1 статусу “Ветерана органів внутрішніх справ України”.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус “Ветерана органів внутрішніх справ України” та внести відомості про надання йому статусу “Ветерана органів внутрішніх справ України” до відповідного державного реєстру.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 19.01.2024.
Суддя О.В. Конишева