22 січня 2024 року Справа № 280/551/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Центральний об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа: Центральний об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення доньці безвісти зниклого військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення у зв'язку тим, що її батько, сержант ОСОБА_1 , виявивши стійкість і мужність, зник безвісті 19.09.2023;
встановити факт, що ОСОБА_1 , перебувала на повному утриманні безвісти зниклого батька - сержанта ОСОБА_1 , до дня його зникнення - 19 вересня 2023 року.
Суд, розглянувши матеріали позовної заяви, зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, на спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Суд зауважує, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Суд зазначає, що спірні правовідносини про визнання факту перебування позивача на утриманні батька виникли у зв'язку з необхідністю встановлення юридичного факту, з яким позивач пов'язує набуття певних прав.
З даного приводу суд зауважує, що відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки, як зазначено вище, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
При цьому, частиною другою статті 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Частиною першою статті 315 ЦПК України встановлений перелік юридичних фактів, що можуть бути встановлені в судовому порядку, до якого входить встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Таким чином, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за умов, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції загального суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Із наведеного слідує, що спір про визнання факту перебування позивача на утриманні батька не є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав у сфері публічно-правових відносин. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 19 КАС України, на спір у цій частині не поширюється.
Таким чином, позовні вимоги щодо встановлення факту перебування позивача на утриманні батька підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, встановлення факту утримання передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця, проте після встановлення цього факту та звернення за допомогою, публічно-правовий спір може виникнути тільки в разі відмови суб'єкта владних повноважень у призначенні допомоги.
Тому стверджувати про те, що на етапі встановлення юридичного факту утримання вже виник публічно-правовий спір між позивачем та суб'єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, є помилковим.
Відповідно до п.6 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Тобто, в даній позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Відповідно до ч.4 ст. 172 КАС України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у даній позовній заяві було порушеного правило об'єднання позовних вимог, тому позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 293, 294, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Центральний об'єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч.2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копія апеляційної скарги подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю.В.Калашник