22 січня 2024 року Справа № 280/9481/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо неврахування при розрахунку страхового стажу під час призначення пенсії за віком періодів роботи з 18.02.1984 по 06.04.1996, з 06.04,1996 по 04.02.2000, з 04.02.2000 по 28.12.2000;
зобов'язати Головне управління ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 18.02.1984 по 06.04.1996, з 06.04.1996 по 04.02.2000, з 04.02.2000 по 28.12.2000 й провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з дати її призначення (22.07.2023) із врахуванням зазначених періодів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області № 084750009198 від 04.10.2023 їй було призначено пенсію за віком з 22.07.2023. Однак, під час розрахунку страхового стажу відповідачем було нараховано лише 30 років 6 місяців 26 днів і не було зараховано період роботи з 18.02.1984 по 06.04.3996 через відсутність довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі та період з 06.04.1996 по 28.12.2000 через нечіткість відбитку печатки. Зазначає, що трудова книжка колгоспника є основним документом, що підтверджує трудову діяльність члена колгоспу, при цьому вона містить всю необхідну інформацію про встановлені мінімуму її трудової участі та фактично відпрацьований нею час в колгоспі, зазначений документ є достатнім для підтвердження трудового стажу позивачки. Відтак, потреба і необхідність для витребування від неї додаткових документів, зокрема, уточнюючих довідок, відсутня, а дії відповідача щодо незарахування періоду роботи в колгоспі до страхового стажу є незаконним. Також несуттєвими вважає посилання на непридатність для читання відбитку печатки як па підставу для незарахування періоду з 06.04.1996 по 28.12.2000 до страхового стажу, оскільки загалом записи зроблені чітко, містять всю необхідну інформацію, а незначні недоліки при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. На підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву вх. № 53339 від 30.11.2023, де вказано, що рішенням №084750009198 від 04.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 22.07.2023 обчислено пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що у позивача в наявності із необхідних 30 років - 30 років 6 місяців 26 днів, коефіцієнт страхового стажу 0,30500. Зазначає, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страховою стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 з 18.02.1984 по 06.04.1996, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, а також, не зараховано період роботи з 06.04.1996 по 28.12.2000, оскільки відбиток печатки непридатний для читання. Крім того в уточнюючій довідці відсутні дані про звільнення. Зазначає, що факт протиправних дій щодо неврахування до страхового стажу спірні періоди позивачу з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відсутні. Тому, підстави для задоволення вимог позивача також повністю відсутні.
Ухвалою суду від 15.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9481/23. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням №084750009198 від 04.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 22.07.2023 призначено пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи зі страхового стажу 30 років 6 місяців 26 днів (враховано по 30.08.2023), коефіцієнт страхового стажу 0,30500.
Згідно розрахунку пенсії та листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.10.2023 вбачається, що при призначенні пенсії до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової i книжки колгоспника cepiї НОМЕР_2 : з 18.02.1984 по 06.04.1996, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, що безпосередньо передбачено статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вiд 05.11.1991 № 1788-XII, період роботи з 06.04.1996 по 28.12.2000, оскільки відбиток печатки є непридатним для читання.
Позивач не погодившись з діями відповідача та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Спірним у даній справі є, зокрема, зарахування до загального трудового стажу позивача період його роботи згідно трудової книжки колгоспника cepiї НОМЕР_2 з 18.02.1984 по 06.04.1996.
Так, частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII).
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року «Про трудові книжки колгоспників» було затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.
Відповідно п. 2 вказаної Постанови трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, в тому числі на членів риболовецьких колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно пунктів 1-3 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Заповнення трудової книжки вперше проводиться в присутності особи, яку прийнято в члени колгоспу.
Відповідно до п. 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в трудову книжку колгоспника вносяться, зокрема, відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Згідно п. 13 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У п. 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Також, відповідно п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Судом встановлено, що в матеріалах пенсійної справи позивача міститься трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 від 23.04.1984.
Так, відповідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 23.04.1984 та уточнюючих довідок з 18.02.1984 позивачка працювала в колгоспі ім. Жданова Пологівського району Запорізької області, який 04.02.1989 було перейменовано у колгосп «Світанок», а пізніше реорганізовано у КСП «Світанок»; з 06.04.1996 за переведенням була прийнята в члени КСП «Дружба», що було створене шляхом об'єднання КСП «Світанок» та КСП «Пологівське» і де працювала до 04.02.2000; 04.02.2000 у зв'язку з реорганізацією КСП «Дружба» в ТО В Агрофірма «Прогрес» була прийнята в ТОВ Агрофірму «Прогрес» за переведенням і звільнена на підставі ст. 38 КЗпП 28.12.2000.
Із записів трудової книжки колгоспника, суд встановив, що вони містять необхідні відомості про трудову участь, зокрема прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання позивачем, а також зазначено причину невиконання щорічного мінімуму трудової участі - перебування у декретній відпустці, тобто з поважних причин.
Таким чином, трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 від 23.04.1984, що належить позивачці, містить всі необхідні записи, що передбачені нормами чинного законодавства.
При цьому, документи, які б свідчили про невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колгоспах з не поважних причин відповідачем не надані та в матеріалах справи також відсутні.
Суд зауважує, що оскільки статтею 56 Закону України №1788-XII чітко визначено, що час роботи за фактичною тривалістю в громадському господарстві (колгоспі) визначається тільки виключно у випадку невиконання без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі, суд приходить до висновку, що період роботи згідно трудової книжки колгоспника cepiї НОМЕР_2 від 23.04.1984 з 18.02.1984 по 06.04.1996 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо періоду роботи позивача з 06.04.1996 по 28.12.2000, відповідач посилався на те, що відбиток печатки є непридатним для читання, тому відсутні підстави для врахування вказаного періоду.
Суд зазначає, що відповідно до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка заповнюється адміністрацією підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2 Інструкції №58 встановлено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст” та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З наведених норм права вбачається, що трудова книжка заповнюється роботодавцем і на працівника не покладено обов'язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27 квітня 1993 року №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно із пунктом 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Таким чином, наведеними нормами права передбачено право пенсійного органу на перевірку наданих пенсіонером документів для їх підтвердження.
Разом із тим відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що ГУПФУ в Одеській області зверталось до підприємств, у яких працював позивач або до архівної установи для підтвердження відомостей щодо спірного періоду роботи позивача. При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Так, трудова книжка позивачки містить записи про спірний період роботи з посиланням на відповідні накази, містить підписи уповноважених осіб роботодавця.
За таких обставин, відбиток печатки підприємства у трудовій книжці, що, за доводами відповідача, є непридатним для читання, не може бути підставою неврахування відповідного періоду роботу для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано не враховано період роботи позивачки з 06.04.1996 по 28.12.2000 до страхового стажу при призначенні пенсії на підставі трудової книжки НОМЕР_2 від 23.04.1984.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом, визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні їй пенсії періодів роботи з 18.02.1984 по 06.04.1996 та з 06.04.1996 по 28.12.2000, згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 , та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.07.2023 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 18.02.1984 по 06.04.1996 та з 06.04.1996 по 28.12.2000, згідно трудової книжки колгоспника cepiї НОМЕР_2 , з урахуванням виплачених сум.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 1073,60 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 18.02.1984 по 06.04.1996 та з 06.04.1996 по 28.12.2000, згідно трудової книжки колгоспника cepiї НОМЕР_2 при призначенні їй пенсії 22.07.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.07.2023 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 18.02.1984 по 06.04.1996 та з 06.04.1996 по 28.12.2000, згідно трудової книжки колгоспника cepiї НОМЕР_2 , з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.01.2024.
Суддя Л.Я. Максименко