22 січня 2024 року м. Ужгород№ 260/992/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Мастюгіна Євгенія Дмитровича (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1) прийняти позовну заяву до свого провадження;
2) витребувати у відповідача 1 копію пенсійної справи позивача;
3) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.01.2023 №103550004203 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з моменту звернення за її призначенням, а саме з 25.01.2023 року з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих Державною податковою службою України 20.01.2023 року № 10 та № 11 (а.с.1-4).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11 червня 2021 року. 25 січня 2023 року позивач звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення їй пенсії відповідно до п. 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу». За екстериторіальним принципом її заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Рішенням відповідача 2 від 30 січня 2023 року №103550004203 в задоволенні заяви позивача від 25 січня 2023 року відмовлено у зв'язку з тим, що до стажу державної служби на думку відповідача 2 не має зараховуватись робота позивача в податкових органах. Вважаючи відповідне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін по справі (а.с.28, 29).
У подальшому на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні повністю (а.с.31, 32).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області надано суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вбачається, що останній проти позову заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення (а.с.36-38).
Також, на виконання вимог ухвали суду Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надало суду копії матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та оскаржуваного рішення (а.с.41-93).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 11 червня 2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, 25 січня 2023 року позивач звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення їй пенсії відповідно до п. 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу».
Однак, за екстериторіальним принципом її заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2). Рішенням відповідача 2 за №103550004203 від 30 січня 2023 року в задоволенні заяви позивача від 25 січня 2023 року відмовлено в зв'язку з тим, що до стажу державної служби на думку відповідача 2 не має зараховуватись робота позивача в податкових органах.
Позивач вважаючи таке рішення протиправним звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Абзацом першим пункту 1.1 розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок) передбачено, Заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заяви з питань пенсійного забезпечення, передбачені абзацом першим пункту 1.1 розділу І, пунктом 5.1 розділу V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), подаються до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання (реєстрації) заявника.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Згідно з п. 4.2 та п. 4.3 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.10. Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 N 889-VIII (далі - Закон N 889-VIII).
Згідно п. п. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.93 N 3723- XII (далі - Закон N 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону N 3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону N 3723-XII і Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом N 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону N 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону N 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.
Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Доводи відповідача 2 про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ у зв'язку з тим, що їй присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому її посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 Податкового кодексу України та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року по справі № 465/7218/16-а.
Судом встановлено, що позивач має стажу державної служби в податковій інспекції з 11 жовтня 1993 року.
06 березня 1995 року позивач прийняла присягу державного службовця (а.с.49 (на звороті)). Посади державного службовця позивач обіймала в Державній податковій інспекції, з 24 вересня 2010 року в Державній податковій адміністрації, з 30 травня 2013 року в Міністерстві доходів і зборів України включно по 01 травня 2016 року. Станом на цю дату стаж державної служби позивача за період з 11 жовтня 1993 року по 01 травня 2016 року склав 22 роки, 6 місяців, 19 день.
Вказаний стаж дає позивачу право на призначення пенсії відповідно до п. 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу», відтак рішення відповідача 2 є протиправним.
Втім, оскільки пунктом 4.10. Порядку №22-1 передбачено, що пенсійна після прийняття рішення щодо заяви пенсіонера справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії, та зважаючи на те, що за місцем проживання виплату пенсії позивачу здійснює відповідач 1 вважаємо що саме відповідача 1 слід зобов'язати призначити позивачу пенсію державного службовця.
Пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 також визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби).
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям.
Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 10 від 20.01.2023 та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби) № 11 від 20.01.2023 були подані позивачем разом з заявою про призначення пенсії державного службовця. Зазначені довідки відповідають затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України формі, відображають заробітну плату державного службовця для обрахунку пенсії, видані уповноваженим органом, не є скасованими та не визнані у встановленому законом порядку і спосіб підробленими. Ці довідки додатково підтверджують стаж державної служби позивача та одночасно є невід'ємним елементом обчислення пенсії державного службовця. В той же час, аналіз судової практики дає однозначне розуміння того факту, що коли суд в своєму рішенні, яким зобов'язує пенсійний орган призначити пенсію державного службовця не вказує довідки як джерело для обчислення відповідної пенсії пенсійні органи вдаються до усіляких можливих маніпуляцій, в тому числі до обчислення такої пенсії у мінімальному розмірі. Прикладом такої поведінки може бути справа № 580/5249/21.
"Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Ефективним є такий судовий захист, який дозволив би виконати судове рішення в примусовому порядку без необхідності додаткових звернень особи до суду.
Тому, найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача це визнання протиправним та скасування відмовного рішення відповідача 2 та зобов'язання відповідача 1, оскільки позивач в нього перебуває на обліку, призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з моменту звернення за її призначенням, а саме з 25.01.2023 року (з дати подання відповідної заяви) з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих Державною податковою службою України від 20.01.2023 № 10 та № 11.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути солідарно на користь позивача судові витрати у розмірі 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №103550004203 від 30 січня 2023 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII з моменту звернення за її призначенням, а саме: з 25 січня 2023 року з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих Державною податковою службою України за № 10 від 20 січня 2023 року та за № 11 від 20 січня 2023 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548) судові витрати по сплаті судового у розмірі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень сорок чотири копійки).
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати по сплаті судового у розмірі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень сорок чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець