Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 січня 2024 року Справа №200/2125/23
Донецький окружний адміністративний суд колегією у складі трьох суддів: головуючого судді Лазарєва В.В., суддів Крилової М.М., Чучка В.М., розглянувши клопотання Національного банку України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 200/2125/23 - скасовано.
Позов ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо несвоєчасного надання мотивованої відповіді на запит ОСОБА_1 від 02 травня 2023 року № А-146407/10/8102.
Зобов'язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 02 травня 2023 року № А-146407/10/8102 з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
16 січня 2024 року по справі № 200/2125/23 видано виконавчий лист.
17 січня 2024 року до суду надійшла заява Національного банку України про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 29 січня 2024 року об 13 годині 30 хвилин.
19 січня 2024 року до суду надійшло клопотання Національного банку України про проведення судового засідання 29.01.2024 року в режимі відеоконференції.
Розглянувши клопотання Національного банку України, суд вважає необхідним зазначити наступне.
У відповідності до частин 1-5 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а в разі їх відсутності - у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.
Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом.
Таким чином, вказана норма не є імперативною та не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони. Прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду.
Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.
В силу приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи відсутність обов'язкової участі сторін, клопотання Національного банку України про участь в засіданні в режимі відеоконференції не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 248, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні клопотання Національного банку України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Лазарєв
Судді М.М. Крилова
В.М. Чучко