22 січня 2024 рокуСправа №160/26066/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1978 до 11.02.1996 в колгоспі ім. Калініна;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.09.1978 до 11.02.1996 в колгоспі ім. Калініна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що досягнувши пенсійного віку, у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 08.09.2022 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та надала свою трудову книжку серії НОМЕР_1 . ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 23.09.2022 №0400-010214-8/97128 та листом від 22.09.2023 №0400-010214-8/147917 повідомило, що пенсія за віком не може бути призначена, так як страховий стаж позивача становить 13 років 10 місяців 24 дні, що розраховується без урахування періоду роботи з 01.09.1978 по 11.02.1996 в колгоспі ім. «Калініна», оскільки відсутня довідка про фактично відпрацьовані вихододні та про встановлений мінімум трудової участі в колгоспі. Позивач зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних. Позивач, не погодившись з відмовою відповідача-1, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 16.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
10.11.2023 представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення від 20.09.2023 ГУ ПФУ в Полтавській області. Відтак, відсутні правові підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити певні дії, оскільки заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача. Відповідач-1 зауважує, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
10.11.2023 до суду від представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшло клопотання про залучення співвідповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області. В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що підставою звернення до суду та предметом спору в даній справі є рішення від 20.09.2023, яке приймалося ГУ ПФУ в Полтавській області.
Ухвалою суду від 15.11.2023 залучено в якості співвідповідача у справі №160/26066/23 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач-2) та постановлено здійснювати спочатку розгляд адміністративної справи №160/26066/23.
05.12.2023 представник ГУ ПФУ в Полтавській області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що умовами для призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) є: досягнення віку 60 років; наявність страхового стажу тривалістю не менше 30 років (з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року). За наведених обставин, ГУ ПФУ в Полтавській області звертає увагу, що згідно з наданими документами на дату звернення (13.09.2023) позивач досягла - 62 повних років та має загальний страховий стаж підтверджений у встановленому законом порядку 13 років 10 місяців 24 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Як вбачається зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 20.09.2023 позивачу не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені "Калініна" з 01.09.1978 по 11.02.1996. При цьому підставою відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду є відсутність інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві. Враховуючи вищевказане, обчислення страхового стажу за спірний період необхідно проводити на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Позивач відпрацювала в повному обсязі кількість відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік понад встановлений мінімум протягом 1996 - 1998 роки. Водночас, за 1978, 1999 роки у трудовій книжці відсутні відомості про поважність не виконання мінімуму за рік, за 1979, 1981-1985, 1990-1991 роки відсутні відомості щодо встановленого мінімуму за наявності відомостей про трудову участь. Будь-які докази, які б підтверджували виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі у спірний період, у справі відсутні. За таких обставин, відсутність даних про установлений в колгоспі мінімум участі в громадському господарстві, виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі у спірний період є підставою для незарахування такого періоду до страхового стажу позивача. Відповідач-2 зауважує, що позивач ознайомлений із записами у своїй трудовій книжці та мав законне право вимагати від роботодавця усунути допущені неточності при звільненні з роботи та отриманні трудової книжки, однак вказане право не реалізував.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 62 років, 13.09.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області.
Рішенням від 20.09.2023 №04655005899 відповідач-2 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. У рішенні вказано, що до розрахунку загального страхового стажу, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 22.05.1979 не береться до уваги період роботи в колгоспі з 01.09.1978 по 11.02.1996, оскільки відсутня інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової діяльності. Для зарахування даного періоду необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі та довідку про перейменування колгоспу. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 10 місяців 24 дні.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на адресу позивача направлено повідомлення про відмову у призначенні пенсії за віком листом від 22.09.2023 №0400-010214-8/147917.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача-2 у призначення їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до частини статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 308 років.
Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
На підставі пункту 2.3 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення трудової книжки позивача.
В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 14.03.1975 № 310 містились наступні вимоги (мовою оригіналу):
« 1. Трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.
2. Трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза.
5. В трудовую книжку колхозника вносятся: сведения о колхознике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о членстве в колхозе: прием в члены колхоза, прекращение членства в колхозе; сведения о работе: назначение на работу, перевод на другую работу, прекращение работы; сведения о трудовом участии: принятый в колхозе годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве, его выполнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий, награждения и поощрения за успехи в работе, предусмотренные уставом и правилами внутреннего
распорядка колхоза, другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.
6. Все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.
13. Ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременное и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.».
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов'язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
В трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 міститься такі записи, зокрема, (мовою оригіналу):
- №1: 01.09.1978 - принята в члены колхоза имени Калинина В-Новоселовского района Донецкой области 01.01.1993 года. Колхоз имени Калинина преобразован в союз крестьян «Нива»;
- №1: 01.09.1978 - назначена учетчиком;
- №2: 30.08.1979 - направлена на учебу в Верхнеднепровский СХТ;
- №3: с 01.069.1979 по 29.06.1981 - учеба в Верхнеднепровском СХТ;
- №4: 01.07.1981 - назначена бухгалтером;
- №5: 12.02.1966 - переведена секретарем правления СК «Нива»;
- №6: 27.09.1999 - уволена по ст. 38 КЗоТ Украины (собственное желание).
У розділі «трудова участь в громадському господарстві» трудової книжки колгоспника наявні наступні записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві:
- ??за 1978 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 112, при встановленому мінімумі 250;
??- за 1979 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 250 (відомості про встановлений мінімум відсутні);
- ??за 1980 рік - навчання;
- ??за 1981 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 129 (відомості про встановлений мінімум відсутні); ??
- за 1982 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 105 (відомості про встановлений мінімум відсутні); ??
- за 1983 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 305 (відомості про встановлений мінімум відсутні); ??
- за 1984 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 305 (відомості про встановлений мінімум відсутні); ??
- за 1985 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 305 (відомості про встановлений мінімум відсутні);
- ??з 1986 по 1989 - декретна відпустка; ??за 1990 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 305 (відомості про встановлений мінімум відсутні);
- ??за 1991 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 305 (відомості про встановлений мінімум відсутні);
- за 1992 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 305, при встановленому мінімумі 220;
- ??за 1993 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 208, при встановленому мінімумі 220; ?
- за 1994 рік - відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві відсутні;
- ??за 1995 рік - відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві відсутні;
- за 1996 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 266, при встановленому мінімумі 250;
- за 1997 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 279, при встановленому мінімумі 250;
- за 1998 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 288, при встановленому мінімумі 250;
- за 1999 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік 198, при встановленому мінімумі 250.
Отже, записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 належним чином підтверджено певні періоди роботи позивача в спірний період в колгоспі ім. Калініна, які не вимагають надання додаткових документів.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-IV).
Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд зазначає, що відповідачем-2 відмовлено у призначенні пенсії позивачу за формальних обставин. Відповідач-2 не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність та протиправність відмови відповідача-2 в призначенні позивачу пенсії за віком.
На підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог.
Відтак, відмова ГУ ПФУ в Полтавській області про призначення пенсії позивачу, яка викладена у рішенні від 20.09.2023 №04655005899, є протиправною, а рішення підлягає скасуванню.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем-2 поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Разом з тим саме ГУ ПФУ в Полтавській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, є суб'єктом владних повноважень, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії позивачу.
Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання про зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що висновки про зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача можуть бути зроблені відповідачем-2 лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з дотриманням вимог чинного законодавства та висновків суду.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 , є такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.3231689640.1 від 04.10.2023.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого порушені права ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса: вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13967927) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2023 №04655005899 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.09.2023, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар