10 січня 2024 року Справа 160/590/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» в якій просить:
- визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року із розрахунку 30000 грн на місяць;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно відпрацьованого часу;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 18.10.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць відповідно відпрацьованого часу.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно із 4 частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач просить суд зобов'язати відповідача, зокрема, здійснити перерахунок та виплату йому додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин, що стали підставою для звернення до суду з цим позовом та жодних доказів порушення прав позивача.
До позовної заяви долучено лише копії паспорту позивача та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду докази на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд звертає увагу позивача, що 3 та 4 позовні вимоги стосуються одного періоду, проте в 3 позовній вимозі цей період закінчується 17.10.2022, а у 4 позовній вимозі - 18.10.2022.
За таких обставин позивачу необхідно надати суду уточнену позовну заяву (відповідно до кількості сторін) в якій викласти позовні вимоги, враховуючи обраний спосіб судового захисту порушених прав та інтересів.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Частина 5 статті 122 КАС України, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати щомісячної додаткової винагороди з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року та з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р.
Тобто, предметом спірних правовідносин у даній справі є незгода позивача із сумою виплати грошового забезпечення під час проходження служби в період з 11.03.2022 року по 17.10.2022 року.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Таким законом в даному випадку є Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Водночас, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України постановив: відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак обмеження щодо застосування строків визначених частиною другою статті 233 КЗпП України скасовано і починаючи з 01.07.2023 у позивача є три місяці для звернення до суду з даним позовом.
Із даною позовною заявою позивач звернувся до суду 28.12.2023р. засобами поштового зв'язку.
Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Разом із позовною заявою позивачем надана заява про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в якій останній просить поновити строк звернення до суду із даним позовом, як на поважність підстав посилається на запроваджений карантинний період та введений 24.02.2022р. на території Україні воєнний стан.
Щодо посилання позивача на введений на території України карантин, у зв'язку з поширенням коронавірусу COVID-19, суд зазначає згідно п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, доказів неможливості звернення до суду із даним позовом у визначений строк саме через обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином позивачем не надано. Крім того, дана позовна заява подана до суду засобами поштового зв'язку, що в свою чергу не позбавляло можливості звернутися до суду таким же чином під час дії карантину.
Щодо посилання на запровадження в Україні воєнного стану, як на підставу пропуску строку звернення, суд зазначає, наступне.
Варто зауважити, що після запровадження воєнного стану в Україні Дніпропетровський окружний адміністративний суд не припиняв своєї роботи.
Разом із тим клопотання обґрунтоване лише самим фактом запровадження в Україні воєнного стану. Позивачем не надано належних доказів поважності причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду саме через обмеження, впроваджені у зв'язку з введенням воєнного стану, що зумовило неможливість його вчасного звернення до суду.
Надаючи оцінку заяві позивача, суд враховує наступну позицію Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в ухвалі від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Окрім того, суд, надаючи оцінку доводам позивача, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Отже, позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, а матеріали позовної заяви не містять доказів неможливості звернення позивача із цими позовними вимогами до суду у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.
Разом з цим, як зазначалося вище, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, з урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у позовній заяві щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, не є поважними, тому заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З метою забезпечення доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне надати позивачу можливість подати обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом із зазначенням обставин, які об'єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем права щодо своєчасного звернення до суду із даним позовом, та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому згідно ст.ст.123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом:
- надати належним чином оформлену заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з чітким обґрунтуванням причин поважності його пропуску та наданням підтверджуючих доказів;
- надати належним чином засвідчені копії у відповідні до кількості сторін документів (доказів) на підтвердження порушених прав;
- надати уточнену позовну заяву у відповідній кількості сторін виклавши позовні вимоги щодо предмету спору, з урахуванням ст.ст.5, 160 КАС України.
Роз'яснити, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Турлакова