Справа № 715/3742/23
Провадження № 2-о/715/16/24
17 січня 2024 року смт. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
головуючого судді Григорчака Ю.П.,
секретар судового засідання Майщук С.В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей,-
Заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження про встановлення факту перебування на його утриманні трьох дітей віком до вісімнадцяти років. Встановлення даного факту заявнику необхідне для його звільнення з військової служби.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч.6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За такого, наявність між учасниками окремого провадження будь-якого спору про право з приводу поданої заяви в порядку окремого провадження унеможливлює розгляд такої справи в порядку окремого провадження, при цьому вагомість чи обґрунтованість такого спору значення не має, оскільки лише абсолютна відсутність спору дає змогу розглянути відповідну заяву в порядку окремого провадження, натомість будь-який спір вирішується виключно в порядку позовного провадження.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі №320/948/18 у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, однією з яких є те, що встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 22.03.2023 року по справі №290/289/22-ц у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Верховний Суд в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України виходить з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв'язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства.
Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.
При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
За такого, правовою метою звернення заявника до суду є підтвердження його статусу, як особи, у якої на утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, і такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації заявником як військовослужбовцем права на звільнення з військової служби.
Натомість спір про наявність підстав для звільнення з військової служби не може вирішуватись в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, слід враховувати закріплене чинним КАС України розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів (ст. 20 КАС України), відповідно до якого окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених ч.1 ст. 20 КАС України, серед яких місцевим судам підсудні справи з приводу притягнення до адміністративної відповідальності; деякі справи, пов'язані з виборчим процесом; деякі справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; справи щодо виконання рішень адміністративного суду в даних категоріях спорів (тобто, про притягнення до адміністративної відповідальності, виборчих спорів та спорів щодо перебування осіб на території України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні трьох дітей віком до вісімнадцяти років, оскільки дана справа пов'язується з наступним вирішенням спору про право щодо звільнення заявника з публічної (військової) служби, тому не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду відповідно до п. 2 ч.1 ст. 19 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 255 ч.1 п.1, 260 ЦПК України, суд
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити заявнику, що розгляд спору з приводу його звільнення з публічної (військової) служби у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до вісімнадцяти років відноситься до юрисдикції адміністративного суду відповідно до п.2 ч.1 ст. 19 КАС України.
Роз'яснити заявнику, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Чернівецького апеляційному суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: