Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" січня 2024 р. м. ХарківСправа № 922/4465/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу № 922/4465/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411)
до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту в розмірі 18886,37 грн,
ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА” звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 081414-КС-006 від 30.09.2020 в розмірі 18886,37 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12977,14 грн; суми прострочених платежів по процентах - 5909,23 грн; а також просить стягнути судовий збір у розмірі 2147,20 грн, та просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині внесення платежів по тілу кредиту та по процентам за договором про надання кредиту № 081414-КС-006 від 30.09.2020, що був укладений між ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА” та Фізичною особою-підприємцем Бухолдіним Євгеном Володимировичем, який припинив свою підприємницьку діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, позивач у позовній заяві, посилаючись на те, що ТОВ “БІЗНЕС ПОЗИКА” не може самостійно отримати інформацію, що містить банківську таємницю, на підставі ст. 81 ГПК України просить витребувати в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 ; 2) інформацію про руху коштів (виписку) по вказаній банківській картці за період з 30.09.2020 по 06.07.2023 включно.
На виконання вимог ч. 6, 7 ст. 176 ГПК України у зв'язку з тим, що відповідачем у позовній заяві визначено фізичну особу, яка не є підприємцем, судом направлено запит про надання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
Згідно з наданою на запит суду відповіддю Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 31.10.2023 за вих. № 6301.6.3-19572/63.1-23 (вх. № 30306 від 06.11.2023), фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 31.10.2023 зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито позовне провадження у справі № 922/4465/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.
Також зазначеною ухвалою зобов'язано АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" надати суду інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- інформацію про те, чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- інформацію про руху коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 30.09.2020 по 06.07.2023 включно.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу в електронному вигляді до його зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, відповідачу у паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на його адресу місця проживання (яку вказано в позовній заяві та повідомлено у відповіді на запит суду Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області), а також на адресу АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", повідомлену позивачем у позовній заяві.
01.12.2023 за вх. № 32946 від АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на виконання вимог ухвали суду надійшов лист від 22.11.2023 за вих. № БТ/8845, в якому Банк повідомляє, що картка № НОМЕР_2 випущена на ім'я клієнта - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та до зазначеного листа додано інформацію щодо руху коштів по зазначеній картці за період з 30.09.2020 по 06.07.2023 станом на 22.11.2023.
Від учасників справи після відкриття провадження у даній справі будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.
Відповідач - фізична особа ОСОБА_1 своїм правом на захист не скористався, ні установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі № 922/4465/23, що була направлена на адресу місця проживання відповідача (яку вказано в позовній заяві та повідомлено у відповіді на запит суду Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області), адресату не вручена та повернулася 01.12.2023 за зворотною адресою до суду з довідкою працівника оператора поштового зв'язку про причину повернення поштового відправлення: «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи. В підсистемі «Електронний Суд» відповідач станом на момент прийняття судом даного рішення не зареєстрований.
За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.
Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.
Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 922/4465/23 була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.
У силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Разом з тим, враховуючи неотримання відповідачем - фізичною особою ОСОБА_1 ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, зважаючи на введений воєнний стан в Україні та враховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони по справі в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, Господарський суд Харківської області звернувся до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із запитом (вих. № 030372 від 04.12.2023), в якому просив повідомити чи перебуває ОСОБА_1 (відповідач) у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
У відповідь на запит суду 02.01.2024 за вх. № 69 від ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов лист від 19.12.2024 за вих. № 2350/МВ, згідно з яким громадянин ОСОБА_1 перебуває з 21.01.2003 на військовому обліку у першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 (м. Дергачі). Зазначеним РТЦК та СП і через підпорядковані РТЦК та СП міста Харкова та Харківської області на військову службу під час мобілізації на особливий період не призивався.
Таким чином, судом вчинено всіх необхідних та можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявою по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодних доказів для долучення до матеріалів справи не надавав та із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв'язок із судом будь-яким чином не виходив.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача і суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.
30.09.2020 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Кредитодавцем) та ФОП Бухолдіним Євгеном Володимировичем (Позичальником) був укладений договір про надання кредиту № 081414-КС-006, шляхом обміну електронними повідомленнями (підписаний одноразовим ідентифікатором) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Заявником - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до позовної заяви додано паперову копію договору від 30.09.2020 про надання кредиту № 081414-КС-006 (далі по тексту - Договір № 081414-КС-006), який не містить підписів позивача та відповідача.
З тексту п. 1 Договору № 081414-КС-006 вбачається, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 40000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 1,09583653, фіксована. Загальний розмір наданого Кредиту: 40000,00 грн. Термін дії Договору до 20.01.2021. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 72800,00 грн.
Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів (п. 2 Договору № 081414-КС-006).
Пунктом 3 Договору № 081414-КС-006 встановлений Графік платежів, відповідно до якого Позичальник протягом дії цього Договору має кожного місяця (з жовтня 2020 року по січень 2021 року) вносити по 2 платежі в розмірі 9100,00 грн в рахунок погашення основної суми Кредиту та процентів за користування Кредитом.
Згідно з п. 4 Договору № 081414-КС-006, у разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному Розділом 5 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Правила).
Відповідно до п. 5 Договору № 081414-КС-006, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Згідно з п. 6 Договору № 081414-КС-006, Позичальник надав дозвіл Кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних Позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів Кредитодавця та повного виконання зобов'язань за цим Договором, а також Позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за Договором, при цьому без особистого повідомлення Позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.
Відповідно до п. 7 Договору № 081414-КС-006, Позичальник надав Кредитодавцю (його довіреним особам та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з Позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п.
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 8 Договору № 081414-КС-006).
В силу п. 9 Договору № 081414-КС-006, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.
Згідно з п. 10 Договору № 081414-КС-006, місцем виконанням цього Договору є місцезнаходження Кредитодавця. Претензії приймаються за адресою Кредитодавця.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 30.09.2020 направило ФОП Бухолдіну Є.В. пропозицію (оферту) укласти Договір № 081414-КС-006 про надання кредиту.
ФОП Бухолдін Є.В. того ж дня прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 081414-КС-006 на умовах, визначених офертою.
Зі свого боку позивач - ТОВ «БІЗПОЗИКА» направив ФОП Бухолдіну Є.В. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G1730, на номер телефону НОМЕР_3 (зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який Позичальником було введено/відправлено Кредитодавцю з метою підписання Договору № 081414-КС-006.
На виконання укладеного з Позичальником - ФОП Бухолдіним Є.В. Договору № 081414-КС-006 позивач - ТОВ «БІЗПОЗИКА» надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 40000,00 грн, шляхом перерахування їх на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , вказану останнім при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями повідомлень (квитанцій платіжної платформи FONDY) від 30.09.2020 №№ 275213695 та 275213364 та наданою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на виконання вимог ухвали суду інформаціє щодо руху коштів по зазначеній картці за період з 30.09.2020 по 06.07.2023 станом на 22.11.2023, згідно з якою на картку № НОМЕР_2 , яка була випущена Банком на ім'я клієнта - ОСОБА_1 , 30.09.2020 двома платежами по 20000,00 грн кожний надійшли кредитні кошти на загальну суму 40000,00 грн.
Позичальник свої зобов'язання за Договором № 081414-КС-006 належним чином не виконав, у строк, встановлений Договором отримані кредитні кошти та проценти за користування Кредитом не повернув, сплативши їх часткового на загальну суму 50725,95 грн, останній платіж було здійснено у травні 2021 року, у зв'язку з чим у боржника станом на 06.07.2023 утворилась заборгованість за Договором № 081414-КС-006 в розмірі 18886,37 грн, що складається з: 12977,14 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту та 5909,23 грн суми прострочених платежів по процентах, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Водночас, як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент подання позову до суду ФОП Бухолдін Євген Володимирович (Позичальник) припинив свою підприємницьку діяльність, про що внесено відповідний запис до зазначеного Реєстру.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, за змістом зазначених норм, а також відповідно до ст. 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (ФОП), її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фона як фізична особа не перестає існувати, фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач - ТОВ «БІЗПОЗИКА», звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність даного спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам, що стали предметом спору у даній справі, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).
За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 4 ст. 179 ГК України).
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1-2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України (ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»:
електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п. 4);
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6);
одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12).
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил, які відповідно до п. 9 Договору № 081414-КС-006 є невід'ємною частиною цього Договору, після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Позивач 30.09.2020 направив відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір № 081414-КС-006 про надання кредиту.
Відповідачем прийнято (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 081414-КС-006 на умовах визначених офертою, шляхом направлення через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора G1730, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_3 , зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) у вигляді СМС-повідомлення.
Згідно з пп. 4.4.4 Правил, Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір про надання кредиту № 081414-КС-006 від 30.09.2020 шляхом обміну електронними повідомленнями (підписаний одноразовим ідентифікатором) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, який за своєю правовою природою є кредитним договором та відповідає вимогам ст. 205, 207, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та ст. 179-180 ГК України, у зв'язку з чим зазначений договір з огляду на положення ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було встановлено судом вище, позивач - ТОВ «БІЗПОЗИКА» виконав належним чином свої зобов'язання за вказаним договором про надання кредиту № 081414-КС-006 від 30.09.2020, перерахував на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , вказану останнім при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, кредитні кошти в розмірі 40000,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями повідомлень (квитанцій платіжної платформи FONDY) від 30.09.2020 №№ 275213695 та 275213364 та наданою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на виконання вимог ухвали суду інформаціє щодо руху коштів по зазначеній картці за період з 30.09.2020 по 06.07.2023 станом на 22.11.2023, згідно з якою на картку № НОМЕР_2 , яка була випущена Банком на ім'я клієнта - ОСОБА_1 , 30.09.2020 двома платежами по 20000,00 грн кожний надійшли кредитні кошти на загальну суму 40000,00 грн.
Втім, відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором про надання кредиту № 081414-КС-006 від 30.09.2020, у строк, встановлений зазначеним договором, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, сплатив лише частину заборгованості по тілу кредиту та по процентам за користування Кредитом на загальну суму 50725,95 грн. Останній платіж було ним здійснено у травні 2021 року, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 18886,37 грн, що складається з: 12977,14 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту та 5909,23 грн суми прострочених платежів по процентах..
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 610, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
На підставі викладеного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в усій їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що в матеріалах справи станом на момент прийняття судом даного рішення відсутні, а відповідачем у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України не надані докази, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за договором про надання кредиту № 081414-КС-006 від 30.09.2020 в розмірі 18886,37 грн, а також докази, які б свідчили про погашення відповідачем вказаної заборгованості у повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 18886,37 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 12977,14 грн та сума прострочених платежів по процентах - 5909,23 грн, тому задовольняє вказані вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.
Позивачем у позовній заяві, поданій через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС заявлено 1 вимогу майнового характеру (про стягнення 18886,37 грн), отже за подання до суду зазначеної позовної заяви справляється судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (з урахуванням подання її в електронній формі, внаслідок чого має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а саме: у розмірі 2147,20 грн. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору.
На підставі зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в сумі 2147,20 грн покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ПОЗИКА” (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором про надання кредиту № 081414-КС-006 від 30.09.2020 в розмірі 18886,37 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 12977,14 грн; суми прострочених платежів по процентах - 5909,23 грн; а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано суддею 22.01.2024.
Суддя Н.А. Новікова