15.01.2024м. СумиСправа № 920/869/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.,
розглянувши заяву № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі № 920/869/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Коменерго-Суми” (40009, м. Суми, вул. Д.Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36067295)
до відповідача Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради (40031, м. Суми, вул. Романа Атаманюка, буд. 49А, код ЄДРПОУ 34328815)
про стягнення 549535 грн 04 коп.
за участю представників:
від заявника Грінченко В.В.
від позивача Кібкало І.А.
Рішенням від 29.11.2023 Господарський суд Сумської області у справі № 920/869/23 позов задовольнив частково. Стягнув з Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради (40031, м. Суми, вул. Романа Атаманюка, буд. 49А, код ЄДРПОУ 34328815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Коменерго-Суми” (40009, м. Суми, вул. Д.Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36067295) 479446 грн 81 коп. боргу, 29471 грн 87 коп. пені, 4328 грн 51 коп. 3% річних, 6815 грн 98 коп. інфляційних втрат, 8243 грн 03 коп. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовив.
20.12.2023 до господарського суду надійшла заява № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі № 920/869/23 (вх. № 4997 від 20.12.2023), відповідно до якої відповідач просить суд розстрочити виконання вказаного рішення від 29.11.2023 на десять місяців.
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою від 25.12.2023 Господарський суд Сумської області прийняв до розгляду заяву № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі № 920/869/23 (вх. № 4997 від 20.12.2023); призначив розгляд заяви у судове засідання з повідомленням сторін на 03.01.2024, 11:00.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 10:48 до 12:20 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу “Тривога. Сумська область”), судове засідання у справі 03.01.2024 об 11:00 не відбулось.
Ухвалою від 03.01.2024 Господарський суд Сумської області призначив розгляд заяви № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі № 920/869/23 (вх. № 4997 від 20.12.2023) у судове засідання з повідомленням сторін на 15.01.2024, 11:45.
05.01.2024 до суду надійшло заперечення ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» на заяву про розстрочку виконання рішення (вх. № 68 від 05.01.2024), відповідно до якого позивач просить суд відмовити в задоволення поданої заяви, посилаючись на те, що заявник не довів наявність обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у цій справі, у розумінні ч. 3 ст. 331 ГПК України. Посилання заявника на скрутний фінансовий стан не є виключними обставинами та безумовною підставою для розстрочення виконання рішення; після ухвалення рішення боржник продовжує нарощувати заборгованість та не здійснює жодних оплат.
08.01.2024 Комунальне підприємство “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради подало суду заяву № 01-10/6 від 08.01.2024 (вх. № 190 від 08.01.2024), відповідно до якої вказує, що має фінансову спроможність не тільки виконувати рішення суду розстроченими платежами на десять місяців, але й виконувати договірні зобов'язання по сплаті поточних платежів згідно діючого договору № 01/07/22А від 01.07.2022, у зв'язку з чим заявник просить суд не видавати наказ, на виконання рішення суду у цій справі та розстрочити виконання рішення на десять місяців.
Щодо клопотання КП «Сумижилкомсервіс» СМР не видавати наказ, на виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи цінним листом.
З викладених норм діючого законодавства України вбачається обов'язок суду, після набрання судовим рішенням законної сили, видати наказ на виконання такого судового рішення.
Таким чином, правові підстави для задоволення клопотання КП «Сумижилкомсервіс» СМР про не видання наказу, на виконання рішення суду у цій справі, відсутні, тому суд відмовляє у його задоволенні.
09.01.2024 Господарський суд Сумської області видав наказ, на виконання рішення від 29.11.2023 у цій справі, яке набрало законної сили 02.01.2024.
В судовому засіданні 15.01.2024 представник заявника підтримав подану заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував.
Розглянувши заяву № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі № 920/869/23, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до поданої заяви № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду у справі № 920/869/23 (вх. № 4997 від 20.12.2023), відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у справі № 920/869/23 від 29.11.2023 на десять місяців шляхом сплати рівними платежами по 52830 грн 62 коп.
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що сума стягнення за вказаним рішення суду є великою і її одноразова сплата ставить під загрозу виробничу діяльність підприємства, у зв'язку з чим, судове рішення може залишитись невиконаним. Згідно статутних повноважень, відповідач здійснює свою діяльність, в тому числі, наданням комунальних послуг виключно на комерційній основі та повної господарської самостійності і самоокупності. Поточний фінансовий стан підприємства відповідача та необхідність безперебійного надання комунальних послуг споживачам, підтримання комунікаційних мереж комунального призначення в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволяє відповідачу виконати рішення суду в повному обсязі одноразовою сплатою боргового зобов'язання, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних комунальних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій споживачів та працівників підприємства відповідача.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням заборонено, що визначає позбавлення відповідача права вимагати нарахування неустойки, інфляційних нарахувань, відсотків річних з фізичних осіб у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги, що негативно впливає на погашення заборгованості за наданні комунальні послуги.
На думку заявника, вказаний припис ставить відповідача не в рівні умови з позивачем, який є не тільки стороною договірних взаємовідносин, а і заінтересованою особою у наданні комунальних послуг населенню.
Згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 16.07.2019 року № 382 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків у місті Суми», договорів про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, зведеної відомості в розрізі будинків (станом на 30.11.2023 ), інвентарізації житлового фонду, який обслуговує КП «Сумижилкомсервіс СМР (станом на 01.12.2023), у сфері комунального обслуговування відповідача знаходяться 126 будинків, з них 9 гуртожитків із загальною кількістю 6989 квартир. З урахуванням часткової еміграції та переміщення споживачів комунальних послуг в умовах воєнного стану в Україні, кількість зареєстрованих мешканців становить 13819 від осіб.
В порушення вимог чинного законодавства України, станом на 19.12.2023, заборгованість споживачів за надані комунальні послуги перед відповідачем становить 10579803 грн 83коп. Заявник вказує, що сума заборгованості населення є досить значною для відповідача, і тому несплата її споживачами завдає підприємству значних збитків. У зв'язку з вищезазначеним, відповідач перебуває у скрутному фінансово - економічному становищі. Отримані кошти у 2022-2023 роках на рахунку відповідача, у першочерговому порядку, спрямовані на виплату обов'язкових, податкових платежів до Державного бюджету та заробітної плати працівникам підприємства.
Враховуючи викладене, відповідач систематично здійснює претензійно - позовну та фінансово - організаційну роботу з погашення боргових зобов'язань споживачів та її послідовну реструктуризацію, але це потребує відповідного часу для її реалізації, що негативно впливає на своєчасне проведення договірних платежів, виконання умов Договору № 01/07/22а від 01.07.2022 року та рішення суду у цій справі. Платоспроможність відповідача прямо пропорційно залежить від надходження коштів на рахунок відповідача за борговими зобов'язаннями дебіторів - споживачів та співвласників багатоквартирних будинків.
Таким чином, заявник вказує, що його вина у виникненні заборгованості фактично відсутня, а також, у зв'язку із важким фінансовим становищем боржника є необхідність розстрочення виконання судового рішення по справі № 920/869/23 на 10 місяців шляхом сплати суми заборгованості рівними платежами.
В свою чергу, ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» у поданих суду запереченнях зауважує, що вважає заяву боржника про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2023 необґрунтованою.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі «Фуклев проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Отже, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16.
За приписами ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).
З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Постановою Вищого Господарського Суду України від 18.09.2013 у справі № 5016/2861/2012(9/88) встановлено, що господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках. Відповідно до пункту 7.2 зазначеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
В силу наведених приписів процесуального законодавства та правової позиції Верховного Суду України, підставою для розстрочки виконання рішення, можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто, розстрочення виконання судового рішення, пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Визначальним фактором, є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, то підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання судового рішення.
Господарський суд повинен враховувати матеріальний стан сторін, їх фінансовий стан - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо. Для надання розстрочки виконання судового рішення суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Правовий аналіз ст. 239, 331 ГПК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Необхідно відмітити, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи спірний договір відповідач усвідомлював усі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на його умови.
Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Разом з цим, стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Частиною 1 статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Суд встановив, що боржник частково виконав договірні обов'язки зі сплати боргу, що підтверджується фактичною сплатою коштів на рахунок позивача згідно платіжних інструкцій. Зокрема, відповідач оплатив надані послуги на загальну суму 846313 грн 22 коп. Останній платіж проведено боржником 27.11.2023, що підтверджено платіжною інструкцією № 1230 від 27.11.2023 на суму 88251 грн. 95 коп.
При цьому, заявник вказує, що має фінансову спроможність не тільки сплачувати заборгованість згідно рішення суду на загальну суму 528306,20 грн., щомісячно рівними платежами по 52830 грн 02 коп. на протязі 10 місяців, а й виконувати договірні обов'язки у повному обсязі по сплаті поточних платежів згідно діючого Договору № 01/07/22А від 01.07.2022.
З викладеного вбачається, що відповідач не має на меті звільнення від обов'язку зі сплати боргових зобов'язань за умовами Договору № 01/07/22а від 01.07.2022 року, а навпаки здійснює пошук шляхів їх виконання та вживає всі залежні від нього заходи щодо належного виконання рішення суду на договірних умов.
Суд бере до уваги той факт, що підприємство відповідача має стратегічне значення для забезпечення соціально - економічної та комунальної безпеки м. Суми. Тому примусове виконання рішення у цій справі може призвести до соціально - комунального колапсу у м. Суми, що тягне за собою негативні наслідки правового та економічного характеру.
З урахуванням вищевикладеного та з метою забезпечення балансу інтересів як позивача, так і відповідача, суд дійшов висновку, що негайне виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2023 Комунальним підприємством “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради може створити загрозу для подальшого надання комунальних послуг населенню м. Суми та іншим споживачам. Розстрочення виконання рішення суду надасть можливість Комунальному підприємству “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради продовжувати здійснювати господарську діяльність в умовах воєнного стану та забезпечувати населення наданням комунальних послуг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи часткову оплату відповідачем суми боргу, значення підприємства відповідача для населення та значну їх заборгованість перед відповідачем, а також те, що здійснення дій з примусового виконання судового рішення може призвести до неплатоспроможності боржника в цілому та невиконання рішення суду у даній справі, прийнявши до уваги воєнний стан, інтереси як позивача, так і відповідача, суд визнає винятковими, і такими, що дають право на розстрочку обставини, вказані відповідачем та, з урахуванням дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, частково задовольняє заяву Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду від 29.11.2023 у справі № 920/869/23, розстрочивши виконання вказаного на шість місяців. В іншій частині, у задоволенні заяви Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради, суд відмовляє.
Керуючись ст. 255, 256, 257, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду від 29.11.2023 у справі № 920/869/23 (вх. № 4997 від 20.12.2023) - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 29.11.2023 у справі № 920/869/23, яке набрало законної сили 02.01.2024, шляхом стягнення з Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча компанія “Коменерго-Суми” протягом шести місяців рівними платежами за наступним графіком:
до 31.01.2024 - 88 051 грн 05 коп.
до 29.02.2024 - 88 051 грн 03 коп.
до 31.03.2024 - 88 051 грн 03 коп.
до 30.04.2024 - 88 051 грн 03 коп.
до 31.05.2024 - 88 051 грн 03 коп.
до 30.06.2024 - 88 051 грн 03 коп.
3. У задоволенні заяви № 01-10/566 від 19.12.2023 Комунального підприємства “Сумижилкомсервіс” Сумської міської ради про розстрочення виконання рішення суду від 29.11.2023 у справі № 920/869/23 (вх. № 4997 від 20.12.2023) в іншій частині - відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала підписана суддею 22.01.2024.
Згідно ч. 3 ст. 327 ГПК України ухвала суду є виконавчим документом та дійсна для пред'явлення протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
Суддя Є.А. Жерьобкіна