вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" січня 2024 р. Справа № 918/1168/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім"
про стягнення заборгованості в сумі 282 000 грн 00 коп.,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Гуменюк І.П., довіреність № 779232 від 17.07.2023 р.;
від відповідача - не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 15 січня 2024 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 282 000 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" від 15.11.2023 року № НЮ-1/2667 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 18 грудня 2023 року.
12 грудня 2023 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця".
У судовому засіданні 18 грудня 2023 року оголошувалася перерва до 15 січня 2024 року.
Після судового засідання, 18 грудня 2023 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 15 січня 2024 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 15 січня 2024 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом представника Приватного акціонерного товариства "Західний торгово-промисловий дім" в наявній в матеріалах справи розписці від 18.12.2023 року (а.с. 141). В той час, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 15.01.2024 року, а також не повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
12 березня 2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі -залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Західний торгово-промисловий дім" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепт), що підтверджується заявою про прийняття в цілому пропозиції та повідомлення про укладення договору. Факт укладення договору засвідчується наступними електронними документами: Заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32665494/2020-002, підписаною електронним цифровим підписом представника Замовника, та Повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 35-32665494/2020-002, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме як відправника/одержувача: 1771, як платника: 5672913.
Згідно пунктом 1.1 Договору, предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до пункту 1.5. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, Договір є публічний договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6. Договору).
Зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП (пункт 9.4 Договору).
Згідно з пунктом 3.2 Договору Замовник зобов'язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається на підставі пункту 3.2.1 Договору.
Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку; При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами: В = Вван + Впор; Вван = Спл х Тван ; Впор = Спл х Тпор, де: Вван - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення вантажу, грн/вагон; Впор - плата за використання власного вагону Перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн/вагон; Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі; Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн/вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення. Розрахункова кількість діб використання власного вагону Перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами: Tван = Lван/Vср, Тпор = Lван х Кпп/Vср, де: Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км; Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення). У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної; Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазначено у Додатку 1-2 до Договору.
Середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vср), у період з 1 серпня 2022 року для експортного вантажу становила 82 км/год.
Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказ Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстровані у міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084 у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом" (зазначається країна відправлення).
18 серпня 2022 року згідно відправки № 39825377 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів до станції Чорноморська (експ. для ТІС) Одеської залізниці. Відповідно до графи 36 нараховано Вантажовідправнику/Відповідачу кошти в сумі 2 232 500,00 грн, без ПДВ.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 634 ЦК України визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із статтею 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини щодо перевезення вантажу залізничним транспортом, за наслідками якого позивач здійснив перевезення вантажу відповідача, а відповідач розрахувався із позивачем згідно перевізних документів.
Як вказує позивач, Меморандумом від 31 травня 2023 року за результатами аудиту окремих бізнес процесів виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" встановлено, що при стягненні коштів за перевезення вантажу у вагонах відповідно до відправки № 39825377 Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), застосовано показник 91 км/год. Внаслідок чого виявлено, що згідно відправки № 39825377 відправником необхідно було сплатити всього за перевезення вантажу у вагонах 4 370 670,00 грн. без ПДВ., як наслідок позивач наголошує на тій обставині, що за пунктом 3.2.1 Договору та перевізного документу № 39825377 відповідачу належить доплатити суму 282 000,00 грн.
17 серпня 2023 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 16.08.2023 року № ДН-3-03/971 на суму 282 000,00 грн. В даній претензії Перевізник зазначив, що плата за використання вагонів перевізника по накладній № 39825377 була розрахована через АРМ, де Vср - 91 км/добу, що становило 2 232 500,00 грн., але на думку перевізника, відповідно до додатку 1-2 Договору про надання послуг (Таблиця 3) необхідно було застосувати Vср - 82 км/добу як для вагонної відправки у експортному сполученні. У зв'язку із чим розмір плати за перевезення на думку перевізника мав бути більшим на суму 282 000,00 грн.
Щодо зазначених тверджень позивача, суд зазначає наступне.
Згідно Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору перевезення в редакції від 27 липня 2022 року показник Vср визначається в залежності від типу рухомого складу, виду сполучення (експортне або внутрішнє чи імпортне) та виду відправки (вагонна/контейнерна чи маршрутний або контейнерний поїзд).
Згідно відомості вагонів, яка є додатком до накладної № 39825377 вбачається тип рухомого складу - ЗРВ, що згідно Таблиці 3 є Зерновози.
Далі, для визначення показника Vср необхідно з'ясувати вид сполучення, а саме Експортне сполучення чи Внутрішнє або імпортне сполучення.
Як вбачається з накладної № 39825377 перевезення здійснювалось сполученням від станції Дубно Львівської залізниці до станції Чорноморська Одеської залізниці. Жодних даних про перевезення вантажу Перевізником за межі України накладна № 39825377 не містить. Таким чином, перевезення вантажу здійснено перевізником в межах України, тобто Внутрішнім сполученням.
Адже для визначення показника Vср згідно Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору перевезення в редакції від 27 липня 2022 року, має значення тільки вид сполучення. Характеристики вантажу на даний показник не впливають.
Відповідач підтверджує, що вантаж, який перевозився за накладною № 39825377 підлягав подальшому експорту водним транспортом. Проте, транспортування водним транспортом здійснювалось вже не позивачем, а іншою особою та на замовлення не відповідача, а іншої особи. Тобто, транспортування на експорт Договором перевезення не регулювалось та відповідно до формування вартості перевезення за накладною № 39825377 жодного відношення не має.
Позивач посилається на пункт 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, згідно якої встановлено, що у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом у ______" (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом з _____" (зазначається країна відправлення). Проте, дана норма лише підтверджує внутрішнє сполучення за накладною № 39825377 та правильність її оформлення Замовником.
Необхідно зазначити, що формулювання "експорт" в накладній № 39825377 не визначають перевезення за цією накладною як експортне сполучення. Зокрема, в графі 20 формулювання "експорт" є характеристикою самого вантажу, оскільки назва графи "Найменування вантажу". А формулювання "Для вивезення водним транспортом у Швейцария" у графі 7 накладної № 39825377 зазначено на виконання п. 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644.
Отже, доводи позивача про необхідність застосування показника Vср, як для розрахунку вартості перевезення за накладною № 39825377, як експорт товару є безпідставними.
Також необхідно наголосити на тій обставині, що позивачем внесені виправлення в накладній № 39825377, згідно яких на відповідача покладається додатковий обов'язок щодо оплати наданих послуг за які останній вже здійснив розрахунок.
Такі дії АТ "Українська залізниця" суперечить умовам Договору перевезення та чинному законодавству України, зокрема свободи договору та недопустимості в односторонньому порядку вносити зміни в ціну договору.
Адже ціна договору є однією з істотних умов договору, яка визначається сторонами за домовленістю.
Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", за змістом статей 2, 8 якого умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Отже, накладна це є первинний бухгалтерський документ засвідчений сторонами договору, який підтверджує ту чи іншу операцію, а також фіксує ціну такої послуги або товару.
Із вказаного вбачається, що внесення змін в односторонньому порядку до первинних бухгалтерських документів, зокрема накладної, є неправомірним, так як внесення таких змін не може бути наслідком настання для іншої сторони додаткових фінансових зобов'язань.
Підсумовуючи вищевикладене, вбачається що позивачем безпідставно та неправомірно внесено зміни у первинні бухгалтерські документи, а відтак позов в частині стягнення з відповідача 282 000 грн 00 коп. є безпідставним та недоведеним, а тому суд в його задоволенні відмовляє.
Щодо застосування строків позовної давності.
Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормою статті 257 ЦК України закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Таким чином, лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
З урахуванням викладеного, оскільки суд дійшов висновку про наявність самостійних підстав, за яких позов у даній справі не підлягає задоволенню, заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В той час, позивачем не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, щодо порушеного права позивача зі сторони відповідача.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено недоведеність позивачем належними і допустимими доказами наявності підстав для задоволення позову.
З огляду на зазначене, у задоволенні позову суд відмовляє.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22 січня 2024 року.
Суддя Політика Н.А.