65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" січня 2024 р. Справа № 916/2170/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" про відстрочення виконання рішення суду (вх. №2-1869/23 від 18.12.2023), у справі
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтотогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720),
до: Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" (65058, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 11/1, прим. 207; код ЄДРПОУ 38722924),
про стягнення 633396,76 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Тіщенко А.А., довіреність № 14-291 від 12.12.2023;
від відповідача - адвокат Михайленко М.М., ордер ВН № 1253833.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2170/23 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтотогаз України" до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" про стягнення боргу в загальній сумі 633396,76 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2170/23 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтотогаз України" суму основного боргу у розмірі 401000,92 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 41397,54 грн, суму 3 % річних у розмірі 13951,02 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 6845,24 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтотогаз України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2170/23 залишено без змін.
18 грудня 2023 року до Господарського суду Одеської області від Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду (вх. №2-1869/23) у справі № 916/2170/23, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення на один рік.
Дану заяву ОК ЖБК “Асоль-Сервіс” обґрунтовує тим, що з початку воєнної агресії РФ проти України, більша частина мешканців будинку виїхала не оплативши борги за комунальні послуги. ОК ЖБК “Асоль-Сервіс” є неприбутковою організацією, колективним споживачем комунальних послуг та діє виключно в інтересах мешканців житлового будинку. Єдиним джерелом доходу є сплата внесків мешканцям будинку. При цьому, фінансове становище відповідача не є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач може планувати свої видатки. За результатами 2022 року заборгованість відповідача перед третіми особами склала 1212938,00 грн, а в 2023 збільшилась, станом на листопад 2023 складає 1829714,00 грн.
25 грудня 2023 року матеріали справи № 916/2170/23 повернуто до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду від 27 грудня 2023 року постановлено здійснити розгляд заяви Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" про відстрочку виконання рішення у справі № 916/2170/23 впродовж розумного строку. Призначено заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" про відстрочення виконання рішення суду (вх. №2-1869/23) до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2024 о 10:30 год. Запропоновано Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтотогаз України" надати до суду відзив на заяву про відстрочку виконання судового рішення.
02 січня 2024 року до суду від АТ НАК "Нафтотогаз України" надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, в яких позивач просить суд відмовити ОК ЖБК “Асоль-Сервіс” у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2170/23.
В обґрунтування вказаних заперечень позивач зазначає, що відповідачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а надані відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання рішення суду.
Представник відповідача (боржник) у судовому засіданні 18.01.2024 підтримав та просив задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення суду.
Представник позивача (стягувач) у судовому засіданні 18.01.2024 заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, з підстав викладених у запереченнях.
У судовому засіданні 18.01.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши заяву про відстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що заява боржника не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Приписами ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання відстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які заявник повинен довести суду відповідно до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що наведені відповідачем у заяві обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних насідків у зв'язку з цим.
На думку суду, відповідачем не надано обґрунтованих та переконливих доказів на підтвердження неможливості виконання ним судового рішення.
Суд також зазначає, що введення в Україні воєнного стану в результаті військової агресії Російської Федерації не може бути єдиною та безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення. Більш того посилання на військову агресію без доведення належними та допустимим доказами безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання рішення суду не є підставою для відстрочення рішення.
Суд також звертає увагу, що прострочена заборгованість за надані позивачем послуги виникла у відповідача ще в 2020-2021 роках, тобто до введення в Україні воєнного стану 24.02.2022.
Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, відстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.
Враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане у встановленому законом порядку, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Асоль-Сервіс" у задоволенні заяви про відстрочення рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2023 у справі № 916/2170/23.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено 22.01.2024.
Суддя Нікітенко С.В.