Справа № 240/28007/21
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
22 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Самбірський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нескладання розрахунку вислуги років для призначення пенсії;
- зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України скласти розрахунок вислуги років на пенсію та надіслати його разом з особовою справою до Самбірського ОМТЦКСП для подальшого оформлення документів та подання для призначення пенсії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
На переконання скаржника, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не були враховані правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2021 №113 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини відповідно до підпункту "к" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону).
Військова частина НОМЕР_1 перед звільненням позивача склала попередній розрахунок вислуги років на пенсію та надіслала його разом з особовою справою до фінансового органу, який складає основний розрахунок вислуги років на пенсію - Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
Листом від 01.04.2021 №116/09/КУ/3/282-ск відповідач, з посиланням на п.2.15 Розділу ІІ Положення №530, відмовив у складанні розрахунку вислуги років (страхового стажу) на пенсію, у зв'язку з недотриманням умов призначення пенсії, зазначених у статті 12 Закону України №2262-XII.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем конкретизовано, що на дату запланованого звільнення позивач не мав необхідної календарної вислуги років на день звільнення 25 років і більше.
Не погоджуючись з отриманою відмовою та вважаючи, що має вислугу років, з урахуванням періодів у пільговому обчисленні, 39 років 03 місяці 13 днів, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вислуга 39 років 3 місяці 13 днів у пільговому обчисленні, на яку посилається позивач, не дає останньому права на призначення пенсії за пунктом "а" статті 12 Закону України №2262-XII, а використовується для визначення розміру пенсії у разі наявності права на її призначення.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за пунктом "г" статті 12 Закону України №2262-XII, у зв'язку з невідповідністю умов її призначення, а саме відсутністю вислуги років на посадах льотного складу Збройних Сил не менше 20 років.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в податковій міліції є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Нормами статті 17-1 Закону N 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.92 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393). Саме цей Порядок визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Разом з тим, як Законом № 2262-XII, так і Постановою № 393 не визначено та не передбачено таких понять як пільгове обчислення вислуги років, пільгова пенсія, пільгова вислуга років або загальна вислуга років. Отже, статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови, за яких пенсія призначається саме за вислугу років.
Згідно з Постановою № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності).
Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом № 2262-XII, так і до осіб, що мають такі пільгові умови.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18. У вищезазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала наступні правові висновки: "В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393".
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 13.04.2022 у справі №620/5996/21 та від 01.06.2022 у справі №620/5996/21.
Таким чином, Закон №2262-XII як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Отже, передбачена Законом N 2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.
Як встановлено з матеріалів справи, згідно з розрахунком вислуги років позивача, зробленого Військовою частиною НОМЕР_1 , календарна вислуга років становить 21 рік 10 місяців 13 днів, а загальна вислуга років, з урахуванням пільгового обчислення, становить 39 років 3 місяці 13 днів (а.с. 13).
Таким чином, колегія суддів доходить до переконання про наявність у позивача вислуги років, яка є достатньою для призначення пенсії відповідно до п. "а" ч.1 ст.12 Закону №2262-XII, оскільки його вислуга років, з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим доводи апелянта про те, що відповідно до положень чинних нормативно-правових актів до функцій та повноважень Фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України не входить вирішення питань щодо наявності у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ, оскільки такі повноваження належать органам Пенсійного фонду України.
Згідно зі ст. 49 Закону №2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Таким чином, встановлення відповідачем відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років суперечить вищезазначеним вимогам положень чинного законодавства.
Відтак, відмова відповідач щодо подачі документів позивача до пенсійного органу, через відсутність права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених законом, є протиправною.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах законодавства та в повному обсязі спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо нескладання розрахунку вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії.
Зобов'язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України скласти розрахунок вислуги років на пенсію та надіслати його разом з особовою справою до Самбірського ОМТЦКСП для подальшого оформлення документів та подання для призначення пенсії.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.