Справа № 120/6559/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
22 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн за період його перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт наполягає на тому, що позивач не має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за період часу після повернення з лікування та першої відпустки. Безперервне лікування бойового травмування (поранення), яке було отримано ОСОБА_2 05.08.2022 р., закінчилося 16.10.2022 р. Після повернення з відпустки у зв'язку з лікуванням позивач повернувся до військової частини, приступив до виконання службових обов'язків, а вже потім його було знов направлено на повторне лікування, чому, на переконання апелянта, надано невірну оцінку судом першої інстанції.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно наказу №98 від 08.04.2022 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 08.04.2023.
05.08.2022 за обставин безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області, перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кевларовий) на передових позиціях 1 механізованого батальйону в населеному пункті Спірне Донецької області, потрапив під обстріл з різних видів озброєння з боку незаконних збройних формувань на території України. Травма, поранення старшого солдата ОСОБА_4 не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, не є наслідком заподіяння собі шкоди, не пов'язане з вчиненням кримінального або адміністративного правопорушення. Вважати травму, поранення отримане старшим солдатом ОСОБА_5 таким, що отримане під час виконання обов'язків військової служби, а саме під час бойових дій забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області (довідка Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №319 від 26.01.2023).
У зв'язку з вищевказаним пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, як зазначив відповідач, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 06.08.2022 по 14.08.2022 у КНП "КЛШМД" ДМР м.Дніпро, відповідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №13604 та з 15.08.2022 по 16.09.2022 виписка медичної карти перевідна № 13747.
З 18.09.2022 по 16.10.2022 перебував у відпустці за станом здоров'я (Довідка ВЛК від 16.09.2022 № 397).
Відповідно до Витягу з Наказу від 20.10.2022 №294 - повернувся з відпустки за станом здоров'я та був залучений до складу в/ч з 17.10.2022.
З 19.10.2022 по 03.11.2022 - перебував на лікуванні.
З 03.11.2022 по 01.01.2023 - перебував у відпустці за станом здоров'я.
Відповідно до Витягу з Наказу від 19.02.2023 №50 - ОСОБА_1 з 19 лютого 2023 р. виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 20 лютого 2023 року. Вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
17.03.2023 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_6 додаткової винагороди відповідно до вимог Постанови КМУ №168 від 28.02.2022.
На заяву представника позивача, Військова частина НОМЕР_1 від 10.04.2023 №302, відповіді не надала та додаткову винагороду відповідно до вимог Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 не виплатила.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацем 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Також, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
В даному ж випадку, вищевказані умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.01.2023 №319 та наявними в матеріалах справи виписками із медичної картки стаціонарного хворого №13604, №18353 та №13747, а також довідками ВЛК №507 від 08.11.2022 та №397 від 16.09.2022, №1525 від 02.12.2022.
Зокрема, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_7 за безпосередньої участі 05.08.2023 отримав травму, поранення під час виконання обов'язків військової служби, а саме під час бойових дій забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області.
За час перебування на стаціонарному лікуванні з 06.08.2022 по 16.09.2022 відповідач виплачував позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000 грн., що передбачена Постановою № 168. Даний факт сторонами не оспорюється.
Проте у період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та у період з 01.12.2022 по 31.12.2022 відповідач не виплачував позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі в сумі 100000 пропорційно за місяць, а здійснював нарахування позивачу винагороди лише в розмірі 30000 грн., що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_2 №1175, мотивуючи це тим, що безперервне лікування бойового травмування (поранення), яке було отримано ОСОБА_2 05.08.2022 р., закінчилося 16.10.2022.
Однак дані зауваження відповідача щодо того, що необхідною умовою для додаткової винагороди є безперервне стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я, суд не приймає, адже як було зазначено вище, Постанова №168 не містить жодних посилань на обов'язковість беззперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні/відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Суд встановив, що з 19.10.2022 вибув до шпиталю КНП "ВОКЛ ім.Пирогова ВОР" та перебував на стаціонарному лікування до 03.11.2022 з діагнозом Вибухове поранення (05.08.2022), що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №18353.
В подальшому, відповідно довідок ВЛК від 03.11.2022 № 507 та від 02.12.2022 №1906 позивач перебував у відпустці за станом здоров"я строком по 30 днів, на підставі кожної з них (Підстава: поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби).
З наведеного слід дійти висновку про те, що в період з 19.10.2022 по 31.12.2022 позивач потребував продовження лікування, внаслідок отриманої травми 05.08.2022.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст.245 КАС України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Положеннями абз.4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
В даному ж випадку, вищевказані умови, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди позивачем дотримані та підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 25.01.2023 №319 та наявними в матеріалах справи виписками із медичної картки стаціонарного хворого №13604, №18353 та №13747, а також довідками ВЛК №507 від 08.11.2022 та №397 від 16.09.2022, №1525 від 02.12.2022.
Так, апелянта не заперечується та обставина, що ОСОБА_7 за безпосередньої участі 05.08.2023 отримав травму, поранення під час виконання обов'язків військової служби, а саме під час бойових дій забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області.
За час перебування на стаціонарному лікуванні з 06.08.2022 по 16.09.2022 відповідач виплачував позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000 грн., що передбачена Постановою № 168. Даний факт сторонами не оспорюється.
Проте у період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та у період з 01.12.2022 по 31.12.2022 відповідач не виплачував позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі в сумі 100000 пропорційно за місяць, а здійснював нарахування позивачу винагороди лише в розмірі 30000 грн., що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_2 №1175,
Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що безперервне лікування бойового травмування (поранення), яке було отримано ОСОБА_2 05.08.2022 р., закінчилося 16.10.2022.
Із даного приводу колегія суддів зауважує, що доводи апелянта про те, що необхідною умовою для додаткової винагороди є лише безперервне стаціонарне лікування в закладах охорони здоров'я, колегія суддів вважає помилковими, оскільки як зазначено вище, Постанова №168 не містить жодних застережень щодо обов'язковості безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні/відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 19.10.2022 вибув до шпиталю КНП "ВОКЛ ім. Пирогова ВОР" та перебував на стаціонарному лікування до 03.11.2022 з діагнозом Вибухове поранення (05.08.2022), що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №18353.
Згодом, відповідно довідок ВЛК від 03.11.2022 № 507 та від 02.12.2022 №1906 позивач перебував у відпустці за станом здоров'я строком по 30 днів, на підставі кожної з них (Підстава: поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби).
Із наведеного слід дійти висновку про те, що в період з 19.10.2022 по 31.12.2022 позивач потребував продовження лікування, внаслідок отриманої травми 05.08.2022.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст.245 КАС України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що посилання апелянта на п. 6.35 Наказу МО України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" № 402 від 14.04.2008 та які застосовано відповідачем, фактично звузили право позивача на виплату збільшеної до 100 000 додаткової винагороди, порівняно з нормами п. 1-2 Постанови №168.
За приписами ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв, і якщо людина очевидні підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Положеннями ч.3 ст.7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Зважаючи на те, що норми п.1-2 Постанови №168, яка має вищу юридичну силу над нормами Наказу МО України "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" № 402, не містять застереження щодо необхідності перебувати на безперервному лікуванні для отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, а також загалом передбачають виплату додаткової винагороди для осіб під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату позивачу. грошового забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.