Справа № 240/35901/23
Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
22 січня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (м.Житомир) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Універсал" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна,
в грудні 2023 року Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариство з обмеженою відповідальністю "Синтез-Універсал" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, зазначає, що у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою п.2 ч.1 ст. 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як спір про право. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених п.2 ч.1 ст. 283 КАС України.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 29 грудня 2023 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Житомирській області, подана відповідно до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Підставою для звернення до суду із вказаною заявою слугувала відмова у допуску до проведення планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Універсал" згідно наказу Головного управління ДПС у Житомирській області № 2835-п від 07.12.2023.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 рок відкрито провадження у справі № 240/35297/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Універсал" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби в Житомирській області, в якому крім іншого, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ №2835-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез-Універсал" від 07.12.2023. Судом першої інстанції встановлено наявність спору про право, що виключає можливість судового провадження в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
За правилами ч.2 ст.283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити вимогам, наведеним у цій же нормі, щодо змісту заяви.
Відповідно до ч.4 ст.283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (ч.5 ст.283 КАС України).
Як вже зазначалось вище, за позицією суду першої інстанції спір про право в контексті наведеної вище норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ч. 1 ст. 283 КАС України.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, вважає за необхідне зазначити таке.
Як правильно зазначив скаржник в апеляційній скарзі, оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак не є спором про право в розумінні п.2 ч.4 ст.283 КАС України, і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
З цього приводу суд апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21.
Одним із спірних питань у справі № 640/17091/21 було питання наявності чи відсутності підстав вважати факт оскарження наказу про проведення перевірки спором про право у розумінні частини четвертої статті 283 КАС України. При цьому колегія суддів встановила наявність різної практики Верховного Суду з цього питання, у зв'язку з чим визнала необхідним її усунення в порядку, встановленому статтею 346 КАС України.
Проаналізувавши численну практику, яка утворилася у спорах цієї категорії, судова палата встановила, що стаття 283 КАС України набула ознак «недієвого» процесуального механізму реалізації інституту адміністративного арешту майна, який не знаходить свого фактичного правозастосування у сфері, задля врегулювання якої його було запроваджено.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 зазначив, що системний аналіз статті 283 КАС України у взаємозв'язку із положеннями статті 94 ПК України свідчить про те, що метою впровадженого статтею 283 КАС України інституту термінових справ є необхідність оперативного реагування на правовідносини, що виникли, зокрема, у питанні реалізації контролюючим органом своєї компетенції у сфері податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є способом забезпечення збереження поточного майнового становища платника податків і не є ані способом притягнення платника податків до відповідальності, ані способом вчинення контролюючим органом дій, направлених на реалізацію арештованого майна. При цьому судова палата вважає, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Безпосередній факт відмови у допуску посадових осіб до перевірки вже свідчить про те, що платник податків з нею не погоджується або (1) з мотивів відсутності підстав для її проведення (незаконність наказу), або (2) з мотивів неналежного оформлення відповідного наказу чи невчиненням посадовими особами обов'язкових дій перед початком проведення перевірки (невручення відповідного наказу, непред'явленням службових посвідчень, неналежне їх оформлення тощо), або (3) з інших причин. Відповідно, тлумачення конструкції «спір про право» у спосіб, який наразі є усталеним у судовій практиці (що таким є оскарження платником податків правомірності проведення перевірки) заздалегідь унеможливлює прийняття до розгляду відповідної заяви контролюючого органу в порядку статті 283 КАС України.
Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати, що подання платником податків позову про скасування наказу про проведення перевірки є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України при перевірці заяви контролюючого органу, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, судова палата виходить з такого.
КАС України не виокремив конкретних заяв з переліку, який міститься у частині першій статті 283 КАС України, у яких може виникати спір про право, як і не встановив розуміння такого поняття.
Однак, у справах за зверненнями податкових органів з питання підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків це поняття не може розглядатися як оспорювання права податкового органу на проведення перевірки платника податків, яке до того ж унормовано Податковим кодексом України і є способом реалізації ним своєї компетенції.
У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.
Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб'єктом, який здійснює перевірку об'єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб'єктів владних повноважень.
Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право».
Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатися як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні п.2 с.4 ст.283 КАС України.
Зазначене у сукупності дало судовій палаті підстави вважати, що спрямування Верховним Судом судової практики у бік тлумачення пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України як такого, що за своїм змістом відносить обставину оскарження платником наказу про проведення перевірки до «спору про право» в розумінні цього пункту, невиправдано перешкодило існуванню і можливості реалізації цього інституту.
З огляду на вищевикладене, а також з системного аналізу норм права, судова палата відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3469/17, від 14 листопада 2018 року у справі №818/907/16, від 19 грудня 2018 року у справі № 816/284/17, від 31 серпня 2020 року у справі № 826/6013/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 820/3469/17, від 14 листопада 2018 року у справі №818/907/16, від 19 грудня 2018 року у справі № 816/284/17, від 31 серпня 2020 року у справі № 826/6013/16, від 26 лютого 2019 року у справі №640/20138/18, відповідно до яких у спорах за зверненнями органів державної податкової служби оскарження платником наказу про проведення перевірки свідчить про наявність «спору про право», і, як наслідок, є підставою для відмови у відкритті провадження або його закриття.
Одночасно на виконання вимог частини другої статті 356 КАС України судова палата сформулювала такий правовий висновок. За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».
Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.
Також судова палата зауважила, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у Житомирській області, внаслідок чого відповідно до ст.320 КАС України ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.