Справа № 580/7866/23 Головуючий у І інстанції - Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
19 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної Позивачу пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Відповідача здійснити Позивачу перерахунок і виплату пенсії (з дня призначення пенсії), із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії Позивача, з дня призначення пенсії по вірному розрахунку страхового стажу, який складає 38 років 6 місяців 2 дні, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідач протиправно відмовив у здійсненні перерахунку призначеної Позивачу пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу, який складає 38 років 6 місяців 2 дні, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.07.2023 про перерахунок пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2023 про перерахунок пенсії та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що Позивач звернувся до Відповідача в установленому законодавством порядку із заявою про перерахунок пенсії, проте Відповідач ухилився від прийняття рішення за результатами розгляду порушеного Позивачем у заяві питання, та формально відписався листом. Зазначає, що відповідь Відповідача містить необхідну інформацію, яка дає змогу оцінити обґрунтування відмови у задоволенні заяви Позивача про перерахунок пенсії.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачу з 17.03.2016 призначено пенсію по інвалідності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
19.06.2023 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу, який складає 38 років 6 місяців 2 дні, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 24.07.2023 № 8753-8369/К-03/8-2300/23 Відповідачем відмовлено здійснити перерахунок пенсії Позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу, який складає 38 років 6 місяців 2 дні, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з вищевикладеним, вважаючи відмову пенсійного органу, яка полягає у непроведені Позивачу перерахунку пенсії протиправною, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області всупереч норм законодавства не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяви Позивача від 19.06.2023 щодо перерахування його пенсії, тому судом першої інстанції не надано правову оцінку підставам, викладеним у його листі від 24.07.2023 № 8753-8369/К-03/8-2300/23, оскільки такий документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути предметом судового розгляду.
Оскільки протиправна бездіяльність Відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у визначений законом строк, належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України у Черкаській області прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви Позивача від 19.06.2023 щодо перерахунку його пенсії або рішення про відмову у такому перерахунку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Згідно з пунктом 1.7. Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Зміст положень частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV, пунктів 4.3 та 4.10 Порядку дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.
Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 300/3457/20 наголошено, що визначена Порядком № 22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів Позивача.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку про незаконність відмови, оформленої листом, пенсійного органу у розгляді заяви Позивача щодо того чи іншого «пенсійного» питання.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 158/1226/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 636/863/17.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції результат розгляду порушеного Позивачем у заяві від 14.07.2023 питання Відповідач оформив листом від 24.07.2023 № 8753-8369/К-03/8-2300/23.
Лист Відповідача від 24.07.2023 № 8753-8369/К-03/8-2300/23 не містить в собі інформації щодо порушення порядку звернення Позивача (не за формою).
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідач не вчиняв дій щодо відмови Позивачу у перерахунку пенсії, натомість, Відповідач допустив протиправну бездіяльність через неприйняття жодного з рішень, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з чим погоджується і колегія суддів.
Таким чином, оскільки протиправна бездіяльність Відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у визначений законом строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав Позивача є зобов'язання Відповідача прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви Позивача від 14.07.2023 щодо перерахунку його пенсії або рішення про відмову у такому перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Л.О. Костюк
О.М. Оксененко