Справа № 320/1594/23 Головуючий у І інстанції - Брагіна О.Є.,
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
17 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Файдюка В.В.,
за участю секретаря Євгейчук Ю.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Сацика Р.В.,
представників відповідача Поліщука М.В., Кривошеєвої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати ч. 4 наказу Департаменту патрульної поліції від 29.12.2022 № 684 «Про застосування до поліцейських БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП дисциплінарних стягнень»;
- визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції наказу від 17.01.2023 №37 о/с «По особовому складу»;
- поновити його на посаді інспектора взводу №2 роти №2 БПП м. Борисполя УПП у Київській області ДПП з 17.01.2023;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2023 по дату винесення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач застосував до нього надмірно суворе покарання, яке не відповідає ступеню допущеного ним проступку, крім того, наголошував, що він не тільки не приймав участі в конфлікті між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а навпаки намагався його зупинити.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази відповідають вимогам чинного законодавства та є вірними по суті. Судом зазначено, що під час вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та звільнення його зі служби в поліції було враховано всі обставини, які могли б вплинути на прийняття законного та об'єктивного рішення. При цьому, обставиною, яка обтяжує відповідальність, є грубе порушення позивачем закону під час воєнного стану та зухвалість, з якою позивач допускав порушення встановленого порядку, а також повне невизнання своєї провини.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги загалом ідентичні тим, що викладені у позові, при цьому апелянт наголошує, що він намагався припинити бійку ставлячи себе під загрозу отримання ударів, тобто всі його дії були задля зупинення правопорушення. Наголошує, що відомості про вживання алкоголю та нетактовне спілкування не були підтверджені в ході службового розслідування, а порушення комендантської години було викликано необхідністю дочекатись приїзду поліції для надання пояснень щодо подій, свідком яких він став.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, наполягали на її задоволенні, в той час, як представники відповідача проти цього заперечували, просили залишити рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Борисполі Київської області Департаменту патрульної поліції у званні молодший лейтенант поліції.
На підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 05.12.2022 № 278 проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками батальйону патрульної поліції в м. Борисполі управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції під час подій 30.11.2022 у приватній садибі ОСОБА_4 , згідно поданої нею заяви (ЄО УПП у Київській області ДПП від 01.12.2022 №323), в тому числі і стосовно інспектора взводу №2 роти №2 батальйону патрульної поліції в м. Борисполі Київської області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 .
На підставі висновків службового розслідування, наказом Департаменту патрульної поліції від 29.12.2022 № 684 «Про застосування до поліцейських БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 2, 4, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, розпорядження начальника Київської обласної військової адміністрації від 25.11.2022 № 874 «Про запровадження частин комендантської години на території Київської області», відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту застосувати до інспектора взводу №2 роти № 2 БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, після чого наказом ДПП від 17.01.2023 №37 о/с «По особовому складу» останнього звільнено зі служби в поліції.
Підставою для прийняття оскаржуваних наказів стали наступні події:
30.11.2022 працівники взводу №2 роти №2 ПП м. Борисполя УПП Київської області ДПП під час дії воєнного стану замовили в оренду приватну лазню, яка знаходилась в АДРЕСА_1 у гр. ОСОБА_5 , для проведення розважальної вечірки із вживанням спиртних напоїв. Організатором розваг виступив інспектор взводу №2 роти №2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП, старший лейтенант поліції ОСОБА_2.
Загальна кількість працівників поліції- відвідувачів приватної лазні становила 8 осіб: інспектор взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2.; інспектор взводу № 1 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП сержант поліції ОСОБА_15.; поліцейський взводу № 2 роти № 2 капрал поліції ОСОБА_6 ; інспектор взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП молодший лейтенант поліції ОСОБА_1.; інспектор взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_24.; інспектор взводу № 1 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_18.; інспектор взводу № 1 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП капрал поліції ОСОБА_25.; інспектор взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_26; інспектор взводу № 2 роти № 2 БПП в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_27.
Перед тим, як допустити відвідувачів - працівників поліції до лазні, господарка лазні ОСОБА_7 попередила про необхідність покинути приміщення та закінчити вечірку до 23:00 год, оскільки на території м. Борисполя, як і на території всієї області, діє комендантська година, та необхідність дотримуватись встановлених державою обмежень на період ведення бойових дій Україною, на що останні відповіли, що у них з цим проблем не буде, позаяк у м. Борисполі мають необмежений вплив та «вирішують» всі питання. Попередньо, ОСОБА_7 також попередила ОСОБА_8 щодо заборони користування басейном у дворі їх приватного будинку, оскільки в басейні зберігалась вода для споживання (власних потреб).
Через деякий час, приблизно о 23 год 29 хв., ОСОБА_7 почула крики, плескання води, гучні веселощі, у зв'язку з чим вийшла разом зі своїм чоловіком - власником лазні ОСОБА_9 до гостей з проханням покинути приміщення лазні та їхню приватну територію, тим більше, що розпочалась комендантська година.
На пропозицію подружжя ОСОБА_3 припинити гулянку та розійтись, ОСОБА_10 відповів, що він та його друзі не збираються це робити і будуть вчиняти так, як їм заманеться. В цей час, ОСОБА_10 та інші присутні поліцейські, з якими вона спілкувалась, були у стані сп'яніння. Зовнішня форма поведінки відвідувачів та деякі ознаки дозволяли стверджувати, що компанія присутніх у лазні поліцейських вживала не тільки алкогольні напої, але й наркотичні речовини.
На повторну пропозицію ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спрямовану до ОСОБА_8 покинути їхню приватну територію, останній відповів немотивованою агресією, криками та погрозами, зокрема, і такими: «Ви не знаєте з ким маєте справу, у вас будуть проблеми». Після чого, ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_5 в груди, а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які знаходились поруч, підхопили ОСОБА_5 за руки, заламавши їх за спину, щоб забезпечити ОСОБА_13 та іншим можливість наносити йому удари без будь-якого спротиву з боку потерпілого.
ОСОБА_14 в цей момент почав душити ОСОБА_5 за шию доти, допоки останній почав задихатись та хрипіти. Побачивши це, дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 почала кричати та кликати на допомогу, однак ОСОБА_10 виштовхав її на терасу та притиснув до стіни, позбавляючи можливості до опору насильству. ОСОБА_7 виривалася та продовжувала кричати, а після того, як їй вдалося звільнитися від ОСОБА_8 , викликала поліцію.
В цей час між ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які знаходились поруч, продовжувалась штовханина, суперечки та лайка.
ОСОБА_10 та всі присутні в приміщенні лазні працівники поліції, усвідомлюючи, що порушують комендантську годину, продовжували перебувати у приватному приміщенні подружжя ОСОБА_3 , поводили себе зухвало, цинічно, висловлювались на адресу власників обсценною лайкою; спілкування між собою працівники поліції здійснювали виключно із застосуванням нецензурних слів та висловів у непристойній формі, погрожували власникам лазні розправою, при цьому жоден із присутніх працівників правоохоронного органу навіть не намагався припинити порушення з боку своїх колег.
Присутня на нічних розвагах працівник поліції ОСОБА_18 порадила ОСОБА_19 не звертатись до поліції. Компанія поліцейських розійшлась лише після виклику наряду поліції та рішучих дій з боку свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які не дивлячись на побиття, психологічний тиск та погрози з боку їхніх гостей, наполягли на виконанні обмежень комендатської години.
Вважаючи, що його безпідставно звільнили зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ виданий суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, отже ці накази та дії відповідача є правомірними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч. 3 ст. 11 цього Закону, рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
У ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, зі змісту якої вбачається, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана ним посада є виявом довіри народу та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством, має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, в особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 № 326 затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС. Ці Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є, зокрема, гідна поведінка; повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.
Таким чином, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), відповідно до ч. 1 ст. 1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону № 580-VIII, зобов'язує поліцейського:1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
В свою чергу, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (ч.ч.1,2 ст. 18 Дисциплінарного статуту).
Ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту встановлено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч.3 ст.13 Статуту).
При цьому, ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у ст. 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльності, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Так, наказ №684 від 29.12.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 прийнято за наслідками проведення службового розслідування, призначеного наказом ДПП № 278 від 05.12.2022 у зв'язку з фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками батальйону патрульної поліції в м.Бориспіль УПП у Київській області ДПП.
За наслідками службового розслідування прийнято висновок від 19.12.2022, яким встановлено, що 01.12.2022 до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Київській області ДПП надійшла заява ОСОБА_4 , зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», (журнал єдиного обліку) від 01.12.2022 №323, на неправомірні дії окремих працівників БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП.
У своїй заяві ОСОБА_4 зазначила, що 30.11.2022 на території приватної лазні, яка належить її чоловіку, працівники поліції м. Борисполя Київської області влаштували п'яну гулянку із вживанням спиртних напоїв, вчиняли безлад, побили її чоловіка, погрожували розправою, висловлювались нецензурною лайкою та обсценною лексикою, принижували їх, загалом допустили поведінку, що порочить звання поліцейського та підриває авторитет поліції в питаннях моралі, честі, дотримання інших норм етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до поліції.
В результаті нанесених ОСОБА_20 побоїв, останній отримав струс головного мозку та забій шийного відділу хребта. В матеріалах службового розслідування міститься копія медичного висновку лікаря ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» ОСОБА_21 , яким зазначено, що 30.11.2022 ОСОБА_20 встановлено діагноз: струс головного мозку, забій-розтягнення м'яких тканин/зв'язок шийного відділу хребта.
Заяву ОСОБА_4 (ЄО УПП у Київській області ДПП від 01.12.2022 № 323), у зв'язку з тим, що в діях окремих працівників БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП можуть вбачатись ознаки кримінального правопорушення, направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (далі - ТУ ДБР, розташованого у м. Києві) (вих. УПП у Київській області ДПП від 02.12.222
№ 6104/41/40/02-2022).
У письмових пояснення ОСОБА_20 зазначив, що безпосередньо під час конфлікту та бійки, активні дії вчиняли: ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Інші присутні дозволяли собі нецензурні висловлювання в його сторону, погрожували зв'язками в правоохоронних органах, принижували його та знущались.
За свідченням ОСОБА_20 під час бійки, ОСОБА_14 схопив його за шию, намагався задушити та бив коліном по голові, внаслідок чого ОСОБА_22 відчув, що міг втратити свідомість, при цьому, ОСОБА_1 тримав його за руку, подавляючи його спротив, надаючи тим самим можливість ОСОБА_13 та ОСОБА_23 вільно наносити удари.
Наведеними свідченнями, а також оглянутим відеозаписом спростовуються доводи позивача про те, що він вчиняв дії, спрямовані на прикриття тіла ОСОБА_5 від можливого нанесення йому ударів з боку ОСОБА_8 , та намагався припинити бійку.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, така поведінка позивача очевидно сприяла побиттю ОСОБА_20 , який внаслідок тримання його ОСОБА_1 був позбавлений навіть теоретичної можливості захистити себе.
Результатом службового розслідування став висновок дисциплінарної комісії, яка на підставі зібраних матеріалів встановила, що 30.11.2022 перебуваючи на вихідному дні, інспектор взводу № 2 роти № 2 БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_8., інспектор взводу № 1 роти № 2 БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП сержант поліції ОСОБА_15., поліцейський взводу № 2 роти № 2 БПП в місті Бориспіль УПП у Київській області ДПП капрал поліції ОСОБА_11., інспектор взводу № 2 роти № 2 БПП в місті Борисполі УПП у Київській області ДПП молодший лейтенант поліції ОСОБА_1., після вживання алкогольних напоїв, порушуючи комендантську годину, вчинили бійку з ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , принизили його честь та гідність, своїми діями завдали значної шкоди авторитету Національної поліції України, не дотримались норм професійної етики, чим допустили грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 та розпорядження начальника Київської обласної військової адміністрації від 25.11.2022 № 874 «Про запровадження комендантської години на території Київської області».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення ОСОБА_1 порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 4, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179 та розпорядження начальника Київської обласної військової адміністрації від 25.11.2022 № 874 «Про запровадження комендантської години на території Київської області», отже обставини проведеного розслідування, що викладені у висновку від 19.12.2022 знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, отже п. 4 наказ №684 від 29.12.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 є правомірним та прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з використанням повноваження з метою, яке це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, неупереджено та пропорційно.
Судом першої інстанції вірно наголошено, що зміст присяги поліцейського становить збірку цінностних орієнтирів, яким має відповідати особа покликана здійснювати охорону громадського порядку, така особа має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними з подальшим проходженням служби.
Таким чином, під час вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та звільнення його зі служби в поліції було враховано всі обставини, які могли б вплинути на прийняття законного та об'єктивного рішення.
При цьому, обставиною, яка обтяжує вчинене правопорушення є грубе порушення позивачем закону під час воєнного стану та зухвалість, з якою позивач допускав порушення встановленого порядку.
Водночас, ч.ч. 1, 9 ст. 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом. Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання/невизнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Підсумовуючи вищенаведене суд вважає, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, обставин, що обтяжують відповідальність, особу порушника, його попередню поведінку та ставлення до виконання службових обов'язків, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах наданих повноважень.
Судом першої інстанції правильно наголошено, що своїми діями ОСОБА_1 дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям «дотримання морально-етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів Національної поліції і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні накази відповідають вимогам чинного законодавства та є вірними по суті.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена і підписана 22.01.2024.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: Н.М. Єгорова
В.В. Файдюк