справа №176/225/24
провадження №1-кп/176/81/24
23 січня 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті ВодиДніпропетровської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого у ПАТ «Гарант Метиз Інвест», не одруженого, дітей не маючого, група інвалідності не встановлена, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дніпровського апеляційного суду від 29.05.2020 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 07.07.2023 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 грудня 2023 року за №12023041220000747,
з участю учасників судового провадження: прокурора Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 . 12.11.2023 приблизно о 15 год. 00 хв., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебував у кімнаті в будинку АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в ході спілкування з ОСОБА_6 попросив у останнього тютюну та потерпілий згодився його надати, залишивши в кімнаті будинку ОСОБА_7 , пішов до кухні будинку для того, щоб набрати останньому тютюну.
Перебуваючи в кімнаті будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 на столі побачив паспорт громадянина України па ім'я ОСОБА_6 , в якому знаходилася банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» для виплат № НОМЕР_1 , яка прив'язана до рахунку НОМЕР_2 та відповідно до виписки належить потерпілому ОСОБА_6 . Будучи обізнаним, що на її рахунку залишилися грошові кошти, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, вирішив повторно вчинити крадіжку грошових коштів, які знаходяться на банківській картці.
Побачивши вказану картку та знаючи, що на її рахунку є грошові кошти у ОСОБА_7 виник корисливий умисел, направлений на викрадення вищевказаної платіжної картки, з метою подальшої крадіжки грошових коштів, що знаходилися на їх рахунку, які належать ОСОБА_6 , шляхом здійснення операцій по зняттю грошових коштів із вказаної картки. Взявши вказану платіжну картку до рук, ОСОБА_7 отримав її в своє повне розпоряджання та усвідомлюючи настання суспільно-небезпечних наслідків, викрав офіційний документ, який в подальшому дав змогу вчинити йому інші злочини.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року, підпунктів 7, 13, 14, 56, 63 ч. 1 ст. 1, ч. 7 ст. 59 Закону України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року, Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року, платіжна картка є електронним платіжним засобом у вигляді пластикової чи іншого виду картки та є різновидом офіційних документів.
Один із видів доступу до банківських рахунків є платіжні картки, які є електронним платіжним засобом та емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи іншого виду картками, що використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників, відкритих у емітента як надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в порядку, визначеному Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до примітки ст. 358 КК України Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, ще складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Також, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1X (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року Xі 2119-ІХ. Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-1Х, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-1X. Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022. затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023. затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023. затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-1Х, та Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року, строком на 90 діб.
Діючи повторно, в умовах воєнного стану, викравши з корисливих мотивів банківську платіжну карту АТ КБ «ПриватБанк» для виплат № НОМЕР_3 , яка прив'язана до рахунку НОМЕР_4 та відповідно до виписки належить потерпілому ОСОБА_6 , 12.11.2023 року приблизно о 15 год. 05 хв., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в кімнаті в будинку АДРЕСА_2 , розуміючи, що даною карткою можна користуватись та те, що на ній можуть бути грошові кошти, у ОСОБА_3 , повторно виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна - грошових коштів, що належать ОСОБА_6 .
Цього ж дня, тобто 12.11.2023 приблизно о 15 год. 20 хв., перебуваючи на вул. Шевченко в м. Жовті Води, Кам'янського району, Дніпропетровської області, визначивши грошові кошти на банківській картці № НОМЕР_1 , як предмет свого злочинного посягання, та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, умисно, таємно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що він посягає на чуже майно і не має права розпоряджатись ним, з метою наживи, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та не контролює їх, 12.11.2023 приблизно о 15:23 хв., перебуваючи поблизу банкомату АТ КБ «ПриватБанк» СAND 2088, на вул. Шевченко, буд. 13 в м. Жовті Води, Кам'янського району, Дніпропетровської області, використовуючи викрадену у ОСОБА_6 , банківську картку, здійснив зняття грошових коштів у сумі 3800 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив збиток потерпілому в розмірі 3800 грн.
В подальшому, діючи повторно, в умовах воєнного стану, у ОСОБА_7 13.11.2023 приблизно о 09 год. 30 хв., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, у невстановленому під час досудового розслідування місці, маючи у розпорядженні раніше викрадену 12.11.2023 року у ОСОБА_6 банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» для виплат № НОМЕР_1 , яка прив'язана до рахунку НОМЕР_4 та розуміючи, що на рахунку банківської картки є грошові кошти, повторно виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна грошових коштів, що належать ОСОБА_6 .
Цього ж дня, тобто 13.11.2023 приблизно о 09 год. 35 хв., перебуваючи в магазині «ОПТОВИЧОК» розташований за адресою: бульвар Свободи, буд. 1, м. Жовті Води, Кам'янського району, Дніпропетровської області, визначивши грошові кошти на банківській картці № НОМЕР_1 , як предмет свого злочинного посягання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, умисно, таємно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що він посягає на чуже майно і не має права розпоряджатись ним, з метою наживи, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та не контролює їх, використовуючи викрадену у ОСОБА_6 банківську картку, здійснив придбання товарів о 09 год. 35 хв. на суму 293 грн. 80 коп. та о 09 год. 36 хв. на суму 77 грн. 70 коп., чим таємно викрав грошові копни в загальній сумі 371 грн. 50 коп., якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив збиток потерпілому в розмірі 371 грн. 50 коп.
17 січня 2024 року між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_8 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості від 17.01.2024 року і призначити обвинуваченому узгоджене покарання.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, однак надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному проваджені.
Обвинувачений в судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому повністю і беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та строку покарання. Зазначив, що наслідки укладення та затвердження угоди йому роз'яснені та зрозумілі. Окрім цього, зрозумілі наслідки невиконання угоди про визнання винуватості. Зазначив, що угода укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Відмовився від справедливого судового розгляду кримінального провадження. Зазначив, що повністю розуміє наслідки обмеження апеляційного та касаційного оскарження вироку суду ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між підозрюваним та прокурором.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши угоду про визнання винуватості, матеріали судового провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_3 повністю і беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України, є за ч.4 ст.185 КК України - тяжким злочином, за ч.1 ст.357 КК України - кримінальним проступком.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 в повній мірі розуміє положення ст.ст. 394, 424, 473, 474,476 КПК України, ст.389-1 КК України.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Суд, з'ясував у обвинуваченого та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер кожного обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.1 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому - рецидив кримінальних правопорушень, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Враховуючи викладене, те, що умови угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та підозрюваним, в присутності захисника, відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати:
- за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану;
- за ч.1 ст.357 КК України як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Обвинуваченому слід призначити узгоджений сторонами угоди про визнання винуватості вид та строк покарання.
Сторони угоди /прокурор та обвинувачений/ домовились про призначення ОСОБА_3 , узгодженого покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- за ч.1 ст.357 КК України - у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалість якого визначить суд та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Сторони узгодили долю речового доказу. Речові докази у кримінальному провадженні: електронний носій CD-R диск з записом, який зберігається при матеріалах
кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Долю речового доказу у даному кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374-376, 468-470, 472-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 17 січня 2024 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України, яка укладена між прокурором Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_8 .
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:
- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років;
- за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 3 /три/ роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 5 /п'ять/ років.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 3 /три/ роки.
Покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, передбачені:
- п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ у кримінальному провадженні: електронний носій CD-R диск з записом, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвалу слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту - скасувати.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої ст.389 -1 КК України.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя