Справа № 640/19051/22
22 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 27.10.2022 № 1699 о/с, підписаний начальником ГУНП у м.Києві Виговським;
- поновити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на службі в поліції на посаді згідно штатного розпису ГУ НП у м. Києві, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 невиплачену додаткову винагороду за три місяці у сумі 88 650 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
22 січня 2023 року суддею Мєзєнцевим Є.І подано заяву про самовідвід, обґрунтовану тим, що він брав участь у розгляді та вирішенні справи між тими самим сторонами у справі №826/1765/17 під час прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, за результатами розгляду якої, позивача наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 листопада 2018 року № 1149 о/с «Щодо особового складу» було поновлено на службі в поліції. В подальшому, оскаржуваним наказом від 27.10.2022 № 1699 о/с було скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 листопада 2018 року № 1149 о/с. За таких обставин, з метою виключення будь-яких сумнівів у неупередженості суддів, заявив самовідвід.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Отже, правовою підставою для відводу судді є наявність обґрунтованих, об'єктивних та беззаперечних обставин, передбачених статтею 36 КАС України, які викликають сумнів у його неупередженості.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/1765/17 від 20.12.2017 позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправними дії Національної поліції України щодо порядку та процедури проведення службового розслідування, яке було проведено на підставі наказу Національної поліції України від 04.12.2016 № 1261 «Про призначення та проведення службового розслідування» в частині, що стосується позивача, визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Національної поліції України від 17.01.2017 № 43, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 27.01.2017 № 52 о/с у частині звільнення позивача зі служби в поліції згідно з п. 6 ч. 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади начальника управління карного розшуку ГУНП України у м. Києві, поновлено на службі в Національній поліції України на посаді начальника УКР ГУНП у м. Києві з 27.01.2017, стягнуто з ГУНП у м. Києві на користь позивача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 27.01.2017 по 20.12.2017 у розмірі 104 701, 28 грн.
У порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2017 у справі №826/1765/17 наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.11.2018 № 1149 о/с «Щодо особового складу» поновлено ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) на службі в поліції на посаді начальника управління карного розшуку Головного управління та в спеціальному званні «полковник поліції», без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно», з 27 січня 2017 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 (колегія суддів ОСОБА_3 , Мельничук В.П., Мєзєнцев Є.І.) змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2017. Змінено пункти п'ять, шість рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2017 шляхом викладення їх в такій редакції: «Поновити ОСОБА_2 на службі в Національній поліції на посаді начальника УКР ГУНП в м. Києві з 30.01.2017. Стягнуто з ГУНП у м. Києві на користь позивача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 30.01.2017 по 20.12.2017 в розмірі 150 566,00 (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень без урахування податків та обов'язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.02.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/1765/17 від 20.12.2017 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Києва.
Головне управління Національної поліції у м. Києві видало оскаржуваний наказ від 27.10.2022 № 1699 о/с «Про особовий склад», яким було скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 листопада 2018 року № 1149 о/с «Щодо особового складу» про поновлення ОСОБА_2 (0017743) на службі в поліції на посаді начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві та в спеціальному званні «полковник поліції», без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно», з 27 січня 2017 року.
Таким чином, суддя Мєзєнцев Є.І. брав участь у розгляді та вирішенні справи між тими самим сторонами у справі №826/1765/17 під час прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, за результатами розгляду якої, позивача наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 листопада 2018 року № 1149 о/с «Щодо особового складу» було поновлено на службі в поліції. Водночас, оскаржуваним наказом від 27.10.2022 № 1699 о/с було скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 листопада 2018 року № 1149 о/с. У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ветштайн проти Швейцарії» Суд зазначив, що безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (справа Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) п. 98).
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Враховуючи, що існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. «Де Куббер проти Бельгії», 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).
Відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з цією нормою унеможливлюється участь суддів у розгляді справи за наявними в учасника судового розгляду викликаного певними обставинами сумніву щодо його неупередженості.
Таким чином, з метою уникнення сумнівів в об'єктивності та неупередженості складу суду по розгляду даної справи, заяву ОСОБА_1 про самовідвід слід задовольнити, а справу передати на новий розподіл автоматизованою системою документообігу суду, для визначення іншого складу суду.
Керуючись статтями 31, 34, 35, 36, 37, 39, 40, 45 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про самовідвід у справі № 640/19051/22 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Передати справу № 640/19051/22 для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Карпушова
суддя В.В.Файдюк