Справа № 620/12881/23 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
22 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Чернігівській області" про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Чернігівській області" (далі - відповідач, ДУ "ТМО МВС по Чернігівській області"), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою станом на 19 листопада 2019 року для проведення перерахунку пенсії із обов'язковим зазначенням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача за прирівняною посадою поліцейського станом на 19 листопада 2019 року для перерахунку пенсії позивача із обов'язковим зазначенням, крім відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), премії, зазначених у довідці від 08 червня 2021 року №33/45-405, індексації грошового забезпечення за листопад 2019 року в сумі 887,09 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року позову заяву повернуто на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з неусуненням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо наведення обґрунтованих причин поважності пропуску строку звернення до суду. Суд підкреслив, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися не пізніше листопада-грудня 2021 року і отримання листа відповідача від 14 серпня 2023 року такої початкової дати не змінює, а відтак звернення до суду із цим позовом у серпні 2023 року свідчить про пропуск шестимісячного строку без поважних причин.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що застосування судом шестимісячного строку звернення до суду із вказаним позовом є помилковим, оскільки зазначення у довідці для перерахунку пенсії індексації можлива тільки за рішенням суду, а про існування суми індексації позивач при видачі довідки від 08 червня 2021 року взагалі не був обізнаний. Наголошує, що судом безпідставно не було застосовано до спірних правовідносин норми ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також здійснено посилання на нерелевантну практику Верховного Суду.
Після усунення визначених в ухвалі від 10 листопада 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року продовжено строк розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ДУ "ТМО МВС України по Черкаській області" просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що із змістом довідки від 08 червня 2021 року №33/45-405 позивач був ознайомлений 11 червня 2021 року, оскільки отримав її у цей день самостійно. Відтак звернення до суду із вказаним позовом лише у серпні 2023 року мало місце поза межами встановленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку. Крім того, зауважує, що з аналогічним позовом позивач звертався ще у січні 2023 року (справа № 620/415/23).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду, оскільки з моменту ознайомлення із змістом довідки від 08 червня 2021 року №33/45-405 у листопаді-грудні 2021 року позивач не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на з'ясування правильності визначених у ній складових грошового забезпечення.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду першої інстанції від 07 вересня 2023 року позовну заяву було залишено без руху з підстав пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку звернення до суду і неподанням заяви про його поновлення. Судом встановлено позивачу десятиденний строк для усунення визначених в ухвалі недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних підстав для поновлення строку. Копію цієї ухвали отримано позивачем 13 вересня 2023 року (а.с. 10).
На виконання вимог ухвали від 07 вересня 2023 року позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, в якій останній просив визнати причини пропуску строку поважними і поновити його. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначив, що у заяві від 13 травня 2021 року, адресованої ДУ "ТМО МВС України по Чернігівській області", позивач не просив включити до довідки для перерахунку пенсії індексацію грошового забезпечення, оскільки це не передбачено жодним нормативним актом. Питання можливості включення до такої довідки індексації виникло пізніше після отримання відомостей про те, що у листопаді до грошового забезпечення поліцейських була включена індексація. Крім того, про необхідність включення індексації до відповідної довідки висловився й Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі №480/11090/21. Також у заяві зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише у серпні 2023 року, а в силу положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" строки до спірних правовідносин не застосовуються.
За наслідками розгляду вказаної заяви суд першої інстанції постановив оскаржувану у цій справі ухвалу, зміст якої було викладено вище.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги та мотиви відзиву на неї, вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Указана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 240/8934/19 в аналогічних за своїм змістом правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є незгода ОСОБА_1 з тим, що у довідці від 08 червня 2021 року №33/45/405, виданої ДУ "ТМО МВС України по Чернігівській області" станом на листопад 2019 року для перерахунку пенсії, не було включено індексацію грошового забезпечення у розмірі 887,09 грн.
У свою чергу, початок перебігу строку звернення до суду із цим позовом позивач пов'язує з моментом, коли останній ознайомився із змістом листа відповідача від 14 серпня 2023 року №33/45-Г-434.
У розрізі наведеного судова колегія звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19 підкреслено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатися.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, про складові, включені у довідку ДУ "ТМО МВС України по Чернігівській області" від 08 червня 2021 року №33/45-405, ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися не пізніше листопада-грудня 2021 року, коли набрало законної сили рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі №620/7993/21 про перерахунок пенсії позивача на підставі вказаної довідки.
Крім іншого, з урахуванням мотивів відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що у січні 2023 року ОСОБА_1 звертався до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДУ "ТМО МВС України по Чернігівській області", в якому просив; визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому врахувати індексацію грошового забезпечення у новій довідці для перерахунку пенсії; зобов'язати відповідача скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оновлену довідку про складові та розмір його грошового забезпечення станом на листопад 2019 року для перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року, спираючись на неоскаржувані складові та розміри грошового забезпечення у довідці від 08 червня 2021 року №33/45-403 з урахуванням індексації грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальним званням полковник поліції, надбавки за стаж служби в поліції (50%), надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції (74,18%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%), премії (67,30%), індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 620/415/23 указану позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі відповідного клопотання позивача.
Посилання позивача на те, що жодним законом не передбачено включення до довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії індексації і на час звернення у січні 2023 року до суду з аналогічним позовом існувала негативна судова практика, на переконання суду апеляційної інстанції жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права саме у серпні 2023 року, а не під час розгляду справи №620/7993/21.
Аргументи апелянта про те, що лише у постанові від 21 червня 2023 року у справі №480/11090/21 Верховний Суд зазначив про необхідність включення індексації до розміру грошового забезпечення, з якого здійснюються перерахунок пенсії, також не змінюють моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тим більше, у справі, яка переглядалася судом касаційної інстанції, позивач звернувся з позовом за захистом своїх прав у листопаді 2021 року, у той час як довідка, правильність складання якої оскаржувалася, була видана відповідачем 27 вересня 2021 року.
Твердження ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було враховано приписи ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які унеможливлюють поширення на спірні правовідносини положення ч. 2 ст. 122 КАС України, судова колегія вважає помилковим.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 51 указаного Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Колегією суддів враховується, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23 сформулював висновок, що до правовідносин про оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, указані висновки Верховного Суду, як і норми ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не можуть бути поширені на спірні правовідносини, оскільки у цій справі оскаржуються складові грошового забезпечення, зазначені у виданій ще у червні 2021 року довідці для перерахунку пенсії, а не невидача такої довідки взагалі.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковими аргументи ОСОБА_1 про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа ДУ "ТМО МВС України по Чернігівській області" від 14 серпня 2023 року №33/45-Г/434, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Відтак, за встановлених обставин, судова колегія вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про те, що звернення до суду із вказаним позовом 29 серпня 2023 року мало місце поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, а належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку позивачем не надано.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України" визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №160/6430/20.
Таким чином, з'ясування, за твердженням позивача, лише у червні-серпні 2023 року причин невключення у червні 2021 року до складу грошового забезпечення, яке враховується при перерахунку пенсії, індексації, не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, позаяк, як вже було неодноразово наголошено вище, про правильність чи неправильність зазначених у довідці складових позивач дізнався або повинен був дізнатися при отриманні такої довідки.
У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Великої Британії" Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Поряд з іншим, колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеєр проти Бельгії").
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
За таких обставин подання ОСОБА_1 у серпні 2023 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, дій та бездіяльності ДУ "ТМО МВС України по Чернігівській області" щодо безпідставного, на думку позивача, невключення у червні 2021 року суми індексації до розміру грошового забезпечення, з якого здійснюється перерахунок пенсії, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду. Відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду із вказаним позовом, підтверджуються матеріалами справи, у той час як доводи апеляційної скарги відповідну позицію суду не спростовують.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 242-244, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку