Справа № 702/897/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жежер Ю.М.
19 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2023 року (місце ухвалення: місто м. Монастирище, Черкаської області, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 22.11.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції Грицая Руслана Олександровича, Головного управління Національної поліції у Черкаській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовом до Інспектора СРПП ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції Грицая Руслана Олександровича, Головного управління Національної поліції у Черкаській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД №345926 від 21.10.2023 року про притягнення до адміністративної відповаідальносіт за ч. 4 ст. 126, ч. 5, 6 ст121КУпАП;
- закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126, ч. 5, 6 ст121 КУпАП.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції розглянуто справу у відсутності його представника чим позбавлено права на належний захист порушених прав.
Крім того, апелянтом вказується, що при винесенні постанови грубо порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, на право знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2023 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 09.02.2023 у справі № 702/48/23 визнано винним ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постанова Монастирищенського районного суду Черкаської області від 09.02.2023 у справі № 702/48/23 набрала законної сили 21.02.2023.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 21.10.2023 серії БАД № 345926 позивача, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч. 6 ст. 121, ч. 5 ст. 121 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 400,00 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 21.10.2023 року о 14:17 год в м. Монастирище по вул. Київська, Уманського району, Черкаської області позивач керував транспортним засобом, а саме скутером «Вайпер» без реєстраційного номерного знаку, без посвідчення водія, будучи позбавленим права керування транспортними засобами Монастирищенським районним судом Черкаської області, не зареєстрованим у встановленому Законом порядку, та без мотошолому, чим порушив п.п. 2.1 (а), 30.1 та 2.3 (г) ПДР України.
Вважаючи вказану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред'явити його.
Відповідно до п. 2.4 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В спірному випадку інспектором СРПП ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції Грицаем Р.О. 21.10.2023 при перевірці документів встановлено та в оскаржуваній постанові зафіксовано факт позбавлення позивача права керування транспортним засобом в судовому порядку строком на один рік.
Відповідно до наявних у справі доказів вбачається, що постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 09.02.2023 у справі № 702/48/23 визнано винним ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
За правилами ч.4 ст.291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матерів справи та не заперечується апелянтом, постанова Постанова Монастирищенського районного суду Черкаської області від 09.02.2023 у справі № 702/48/23 набрала законної сили 21.02.2023.
Відповідно до змісту заявленого позову та доводів апеляційної скарги позивачем заперечується факт керування 21.10.2023 транспортного засобу. Зазначається, що був пасажиром, а перевірку документів та складання спірної постанови відповідачем здійснено коли він стояв поруч із транспортним засобом.
Поряд із цим, такі доводи апелянта у повній мірі спростовують надані до відзиву на позову заву відео-файли з боді-камер співробітників поліції та відеозапису із території СТО де складено спірну постанову.
Вказаними матеріалами підтверждується, що саме позивач керував транспортним засобом при зазначених обставинах, при цьому на транспортному засобі був відсутній реєстраційний номер та на прохання поліцейських надати їм реєстраційні документи, позивач повідомив, що вони в нього відсутні та став заперечувати факт керування вищезазначеним транспортним засобом. Позивачеві надано можливість ознайомитися з відеозаписом, яким підтверджено його винуватість в інкримінованих правопорушеннях, зокрема підтверджено факт керування, однак позивач продовжував заперечувати факт керування, також позивачу надано можливість надати пояснення, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою.
Також з відеозапису, вбачається, що після винесення оскаржуваної постанови, позивач відмовився підписувати її та отримувати її копію, при цьому не заявляючи ніяких заяв та клопотань. У зв'язку з відмовою позивача підписувати оскаржувану постанову та отримувати її копію, постанову БАД № 345926 від 21.10.2023 останньому направлено поштою, що не заперечується самим позивачем та підтверджено наявними матеріалами.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до цілком обґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 ознак і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 6 ст. 121 КУпАП.
З матерлів справи вбачається, що ОСОБА_1 не лише керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія (будучи позбавленим права керування). Крім того, транспортний засіб не зареєстрований у встановленому законом порядку та керував транспортним засобом без мотошолому, чим порушив п. 30.1 та 2.3 Г ПДР України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу ч. 5, 6 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП вбачається, що диспозиція даних норми є бланкетними, тобто такими, де закріплюються лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення конкретних ознак слід звертатись до положень іншого нормативного акта; бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб'єкта реалізації до інших правових норм, тому посилання на спеціальну норму закону є обов'язковим. За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає, оскільки неможливо встановити наявність однієї з обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення - об'єктивної сторони.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.3 Г Правил для забезпечення безпеки дорожнього руху водій, зокрема, зобов'язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Згідно з п.30.1 Правил власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Згідно з п. 2.9. в Правил водієві, зокрема, заборонено керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Механічний транспортний засіб -це транспортний засіб, що рухається за допомогою двигуна. Цей термін поширюється і на трактори, і на самохідні машини та механізми, і на тролейбуси, а також на всі транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3кВт.
Мопед (за ПДР) це двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 см3 або електродвигун потужністю 4 кВт.
Як вбачається з матерлів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач керував транспортним засобом - мопед VIPER RACE 50, робочий об'єм двигуна до 50 см3.
Крім того, наданий на адресу суду позивачем талон на транспортний засіб передбачає об'єм двигуна мопеда Райсер-50 49 см3.
Відтак, такий є транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху України, що підлягає реєстрації в уповноваженому органі МВС, а вимога щодо пред'явлення документів, що підтверджують реєстрацію транспортних засобів є законною.
Обставини, які викладені в позовній заяві щодо відсутності доказів керування транспортним засобом не зареєстрованим у встановленому законом порядку та керування транспортним засобом без мотошолома, спростовуються відеозаписом події вчинення адміністративного правопорушення, який наданий відповідачами у справі.
При цьому, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивачем вказані обставини не спростовуються.
Також, цілком безпідставним є посилання апелянта на недотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з наданих доказів та вірно встановлено судом першої інстанції, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівником поліції роз'яснено права, продемонстровано докази вчинення адміністративних правопорушень, ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом постанови.
Позивач відмовився від проставлення підписів у постанові та від ознайомлення з нею, у зв'язку із чим копію даної постанови позивачу надіслано рекомендованим листом поштою, що підтверджується, як самою спірною постановою, копією журналу обліку вихідних та внутрішніх документів, що і не заперечував сам позивач.
Таким чином, доводи позивача щодо відсутності доказів події вчинення адміністративного правопорушення, спростовуються наявним у справі доказами.
Більш того, окремої уваги заслуговує та обставина, що даний поов позивачем заявлено до неналежних відповіачів.
Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.4 ст.126 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст.126 КУпАП.
Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.4 ст.126 КУпАП Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції діє не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачні зокрема ч.4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає Управління патрульної поліції в Чекаській області Департаменту патрульної поліції, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Департамент патрульної поліції, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи як співвідповідач судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено також не було.
Окрім того, колегія суддів зазначає, Управління патрульної поліції в Чекаській області Департаменту патрульної поліції є структурним органом Департаменту патрульної поліції та не є юридичною особою, а отже не може бути відповідачем у даній справі у розумінні КАС України.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежних відповідачів, тоді як належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області капітана поліції Грицая Руслана Олександровича, Головного управління Національної поліції у Черкаській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 листопада 2023 року залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 19.01.2024)