Справа № 620/5160/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
16 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Мельник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 03 лютого 2023 року за № 103230001481 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтей 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в Представництві фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А. " в Україні на посаді перекладача - асистента офісу групи керування проектом на Чорнобильській АЕС з 01 січня 1998 року по 04 жовтня 2005 року, в зв'язку з досягненням віку 45 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 , з 23 січня 2023 року, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтей 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в Представництві фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А. " в Україні на посаді перекладача - асистента офісу групи керування проектом на Чорнобильській АЕС з 01 січня 1998 року по 04 жовтня 2005 року, в зв'язку з досягненням віку 45 років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки вона досягла 45-річного віку та на момент звернення за призначенням пенсії мала страховий стаж 23 роки 6 місяців 8 днів, пільговий стаж 11 років 7 місяців 21 день.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 26.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 80).
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було розглянуто документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 03.02.2023 №103230001481 (а.с. 82).
Згідно вищевказаного рішення відповідача від 03.02.2023 №103230001481, позивачці було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки позивачка не досягла необхідного пенсійного віку - 50 років. Також, у рішенні зазначено, що вік заявниці 45 років 4 дні; страховий стаж становить 23 роки 6 місяців 8 днів; пільговий стаж 11 років 7 місяців 21 день (з врахуванням кратності).
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» позивачка не має право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки, на день звернення ОСОБА_1 із заявою до Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії на пільгових умовах, вона не досягла пенсійного віку, а саме - 50 років.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, який доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Водночас, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, було збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно пункту 3 резолютивної частини зазначеного рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим, вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно, Конституційний суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, з огляду на що, Закон України «Про пенсійне забезпечення» встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного суду України).
Колегія суддів звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з іншого, саме в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, адже перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
В свою чергу слід зазначити, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, що, у даному випадку, є необхідність застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, саме як найбільш сприятливий для позивача, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 за подібних правовідносин: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з досягненням ОСОБА_1 відповідного віку - 45 років, з урахуванням наявного у неї загального страхового стажу та спеціального страхового стажу роботи на посадах та за професією в особливо шкідливих умовах праці, що дає право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, затвердженого постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 173; Кабінету Міністрів України №' 36 віл 16.01.2003 р., № 461 від 24.06.2016 р. під час роботи в Представництві фірми "Вестінгауз Енерджи Системз Юроп С.А. " (Швейцарія) в Україні, яке в подальшому було перейменовано на Представництво фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А. " в Україні з 01 січня 1998 року по 04 жовтня 2005 року безпосередньо у зоні відчуженій Чорнобильської АЕС, у відповідності до п. «а» ст. 13 ст. ст. 100-101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», ст. ст. 55 - 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 року у справі № 1-5/2018/746/15, 26 січня 2023 року позивач звернулася за місцем свого фактичного проживання до ГУ ПФУ у Київській області з заявою за призначенням пенсії за віком з урахуванням зазначеного періоду спеціального страхового стажу за період роботи в вищевказаному підприємстві за Списком № 1.., що дає право на зниження пенсійного віку, з розрахунку рік за півтора.
На підтвердження факту її роботи безпосередньо у зоні відчуження на об'єктах Чорнобильської АЕС в особливо шкідливих умовах праці на умовах повного робочого дня на посадах за Списком № 1 в Представництві фірми "Вестінгауз Енерджи Системз Юроп С.А." (Швейцарія) в Україні, яке в подальшому-було перейменовано на Представництво фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А." в Україні з 01 січня 1998 року по 04 жовтня 2005 року ОСОБА_1 подавала до ГУ ПФУ у Київській області разом з заявою за призначенням пенсії:
- копію трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , в якій на сторінках 2-7 здійснені записи про період її роботи в Представництві фірми "Вестінгауз Електрік С.А." (Швейцарія) в Україні; Представництві фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А." в Україні;
- довідку Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв дирекція "Інпредкадри" № 229 від 02.12.2022 про підтвердження роботи в Представництві фірми "Вестінгауз Електрік С.А." (Швейцарія) в Україні; Представництві фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А." в Україні та перейменування представництва;
- довідку форми № 122 Представництва фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А." в Україні за вих. № 05-02/31 від 04.10.2005 про зайнятість ОСОБА_1 з 01 січня 1998 року по 04 жовтня 2005 року на роботах, що надають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до Списку № 1...;
- Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 1998 - 2020.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення до пенсійного органу досягла 45 років, за наявності необхідного стажу, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправною, тому рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 03 лютого 2023 року за № 103230001481 підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно вимог ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2147 гривень 20 копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 гривень 80 копійок.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 03 лютого 2023 року за № 103230001481 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтей 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в Представництві фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А. " в Україні на посаді перекладача - асистента офісу групи керування проектом на Чорнобильській АЕС з 01 січня 1998 року по 04 жовтня 2005 року, в зв'язку з досягненням віку 45 років;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 , з 23 січня 2023 року, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтей 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведеного розрахунку страхового стажу та періоду роботи з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу, що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС в Представництві фірми "Вестінгауз Електрик Бельджіум С.А. " в Україні на посаді перекладача - асистента офісу групи керування проектом на Чорнобильській АЕС з 01 січня 1998 року по 04 жовтня 2005 року, в зв'язку з досягненням віку 45 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати до Чернігівського окружного адміністративного суду у місячний строк звіт про виконання судового рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2147 гривень 20 копійок, та за подання апеляційної скарги в сумі 3 220 гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено «22 » січня 2024 року.