П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26984/21
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Дата і місце ухвалення: 30.08.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
В грудні 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 544 530,58 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2018-2019р.р. у загальному розмірі 544 530,58 грн. Вказана сума боргу виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, що нараховані їй згідно податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019р. №0125310-5407-1517, №0125311-5407-1517 та №0125309-5407-1517, а також податкових повідомлень-рішень від 19.03.2020р. №0035110-5406-1517, №0035111-5406-1517 та №0035112-5406-1517. Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу ОСОБА_1 надсилалася податкова вимога від 21.10.2020р. №10368-13, однак заборгованість відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим у податкового органу виникли підстави для стягнення суми боргу в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суму податкової заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 544 530,58 грн. на бюджетний рахунок №UA298999980314070512000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Одеса/18010300.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та на недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить скасувати рішення від 30.08.2023р. з ухваленням у справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що позовні вимоги Головне управління ДПС в Одеській області обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2018-2019р.р. Однак, починаючи з листопада 2018 року відповідне нерухоме майно не належить ОСОБА_1 на праві власності, оскільки рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 30.11.2018р. у справі №523/10160/18 було розірвано договори ренти №227 та №228 від 02.02.2016р., на підставі яких відповідач набула право власності на нерухоме майно. Відомості про судове рішення, а також про припинення права власності на його підставі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2019 році.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що про відповідне судове рішення ОСОБА_1 повідомляла Головне управління ДПС в Одеській області листом від 20.09.2021р. Зазначене свідчить про те, що станом на дату звернення з даним позовом до суду контролюючий орган був обізнаний про неналежність ОСОБА_1 відповідного майна та, на виконання вимог ст.266 ПК України, зобов'язаний був здійснити перерахунок суми податку з одночасним відкликанням податкових повідомлень-рішень.
Також, апелянт посилається на те, що наявність факту надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень не є достатньою підставою для задоволення позову про стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з'ясуванню підлягає, передусім, наявність у відповідача статусу платника податку, наявність у нього об'єкту оподаткування, пільг тощо. Жодних належних доказів того, що у 2018-2019р.р. ОСОБА_1 мала статус платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості, Головне управління ДПС в Одеській області не надало.
Посилається апелянт і на те, що контролюючим органом не дотримано порядку надсилання податкових повідомлень-рішень на поштову адресу ОСОБА_1 . Зокрема, в наявних в матеріалах справи податкових повідомленнях-рішеннях відсутня дата надсилання (вручення) їх платнику податків. Ані повідомлення про вручення, ані конверти поштових відправлень не містять відомостей, з яких являлося б за можливе встановити коли саме Головним управлінням ДПС в Одеській області були направленні податкові повідомлення-рішення відповідачу.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Пунктом 266.10.1 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. (п.п.266.10.2 ст.266 ПК України).
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.
ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
При зверненні з даним позовом до суду Головне управління ДПС в Одеській області посилалося на те, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2018-2019р.р. у загальному розмірі 544 530,58 грн., нарахованого ОСОБА_1 податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2019р. №0125310-5407-1517, №0125311-5407-1517, №0125309-5407-1517 та від 19.03.2020р. №0035110-5406-1517, №0035111-5406-1517, №0035112-5406-1517.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими такі доводи контролюючого органу та задовольнив поданий ним позов.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує факт наявності у неї заборгованості за сплати грошових зобов'язань, визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями. Зазначає, що починаючи з листопада 2018 року відповідне нерухоме майно ( АДРЕСА_1 , площею 5253,5 кв.м. та площею 11674,5 кв.м.; АДРЕСА_2 , площею 3118,8 кв.м.) не належить ОСОБА_1 на праві власності, оскільки рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 30.11.2018р. у справі №523/10160/18 було розірвано договори ренти №227 та №228 від 02.02.2016р., на підставі яких відповідач набула права власності на відповідне нерухоме майно. Відомості про судове рішення, а також про припинення права власності на його підставі внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2019 році.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки враховує, що податковими повідомленнями-рішеннями від 25.06.2019р. №0125310-5407-1517, №0125311-5407-1517, №0125309-5407-1517 та від 19.03.2020р. №0035110-5406-1517, №0035111-5406-1517, №0035112-5406-1517 ОСОБА_1 визначено грошові зобов'язання зі сплати податку за 2018 - 2019 рр.
Як вбачається з наданого апелянтом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 02.02.2016р. ОСОБА_1 набула право власності на нежитлові приміщення за адресами: АДРЕСА_1 , площею 5253,5 кв.м. та площею 11674,5 кв.м.; АДРЕСА_2 , площею 3118,8 кв.м. Право власності на вказані об'єкти нерухомості припинено 22.05.2019р.
Припинення права власності на нерухомість, як і його виникнення, обтяження та перехід, згідно з нормами Цивільного кодексу України, підлягають державній реєстрації. Відповідно, право власності та інші речові права, а також його припинення, виникають з моменту реєстрації. Рішення суду є лише підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру, однак не визначає дати, з якого право власності є набутим чи припиненим.
З вказаного слідує, що ОСОБА_1 у 2018-2019р.р. належати об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні ст.266 ПК України.
У зв'язку з цим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що вона повідомляла Головне управління ДПС в Одеській області листом від 20.09.2021р. про судове рішення по справі №523/10160/18, а тому, на виконання вимог ст.266 ПК України, податковий орган зобов'язаний був здійснити перерахунок суми податку з одночасним відкликанням податкових повідомлень-рішень.
Що ж до обставин надіслання податкових повідомлень-рішень на адресу ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, копію податкових повідомлень-рішень від 25.06.2019р. №0125310-5407-1517, №0125311-5407-1517, №0125309-5407-1517 та від 19.03.2020р. №0035110-5406-1517, №0035111-5406-1517, №0035112-5406-1517 надіслано Головним управлінням ДПС в Одеській області за адресою: м.Одеса, вул.Серогодського, 1.
Поштові відправлення повернулися до податкового органу без вручення їх адресату із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.42.1, п.42.2, п.42.3 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Податкові повідомлення-рішення надсилались Головним управлінням ДПС в Одеській області відповідачу за податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тобто з дотриманням вимог Податкового кодексу України.
Невручення в даному випадку відповідачу податкових повідомлень-рішень відбулось з незалежних від податкового органу причин та, згідно ст.42 ПК України, такі рішення вважаються належним чином врученими.
Колегія суддів звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов'язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних наслідків.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2022р. по справі №120/479/21-а.
Не зазначення безпосередньо в податкових повідомленнях-рішеннях дати їх відправлення не спростовує висновків суду про належне надіслання таких рішень на адресу платника податків. Більше того, апелянт не заперечує свою обізнаність про наявність цих податкових повідомлень-рішень та зазначає, що листом від 20.09.2021р. вона зверталася до контролюючого органу про перерахунок податкових платежів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення від 30.08.2023р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа відповідно до п.7 ч.6 ст.12 КАС України є справою незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 січня 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук