П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 814/1003/18
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська Ера» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська Ера" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
23 квітня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська Ера» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 07.03.2018 року № 00016871402 та № 00016861402, якими визначено податок на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Миколаївська Ера» зазначило, що висновки контролюючого органу за результатами проведеної документальної планової перевірки про нереальність господарських операцій з ТОВ «Карго Інвест», ТОВІ «Рент Євродізайн» та ТДВ «МП «Ера» є безпідставними. Порушення податкової дисципліни контрагентами не спростовують фактів отримання товарів, які оплачені підприємством та в подальшому реалізовані у власній господарській діяльності. Первинні документи оформлені згідно з вимогами Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік”, податковий кредит сформований згідно з отриманими та зареєстрованими у встановленому законом порядку податковими накладними. Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, є безпідставними.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Наслідки для податкового обліку створюють лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту. Відповідач наголошував, що сукупність фактів та обставин, що характеризують контрагентів позивача, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для формування податкового кредиту, без фактичного здійснення господарських операцій, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
04 січня 2019 року рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, позовну заяву ТОВ «Миколаївська Ера» задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті 07.03.2018 Головним управлінням ДФС у Миколаївській області податкові повідомлення-рішення № 00016871402 та № 00016861402.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем були надані документи, які містять всі необхідні відомості щодо здійснюваних господарських операцій та дають змогу встановити їх зміст, а також кількісні та якісні характеристики.
Постановою Верховного Суду від 10 червня 2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 січня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
При цьому касаційним судом зазначено про необхідність вжиття заходів, направлених на з'ясування всіх обставин у справі, дослідити докази, на підставі яких позивачем здійснювався бухгалтерський облік господарських операцій з ТОВ «Карго-Інвест», ТОВ «Рент Євродизайн», ТДВ «МП Ера», надати правову оцінку фактичним обставинам, встановленим відповідачем під час документальної перевірки, оцінити всі докази у справі у їх сукупності та вирішити справу з дотриманням принципу верховенства права.
При новому розгляді справи рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року ТОВ «Миколаївська Ера» відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що лише відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність, зокрема, суб'єктів господарювання, записів щодо можливості здійснення ними певної діяльності та, відповідно, вчинення тих чи інших правочинів не тягне за собою визнання таких правочинів за їх участю недійсними, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про нереальність господарської операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Миколаївська Ера» (код ЄДРПОУ 39397396) зареєстровано 17.09.2014, основним видом діяльності за КВЕД є 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування.
В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Миколаївська Ера» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.09.2014 року по 31.03.2017 року, за результатами якої складено акт від 25.01.2018 № 165/14-29-14-02/39397396, встановлені порушення вимог податкового законодавства:
- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 780 083 грн,
- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 69 450 грн за березень 2017 року.
На підставі висновків акту перевірки 07.03.2018 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 00016871402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 975 103,00 грн, у тому числі за основним зобов'язанням на суму 780 083 грн та штрафними санкціями на сумі 195 020,75 грн;
- № 00016861402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року на 69 450 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог при новому розгляді справи, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи позивачем не спростовано належними доказами правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, до суду не надано обґрунтованих пояснень, які б спростовували висновки акту перевірки щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт “а”).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що первинними документами, наданими позивачем, не підтверджується факт проведення ним господарських операцій із зазначеними контрагентами - постачальниками товарів, оскільки відсутні докази на підтвердження наявності у постачальників можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, з огляду на відсутність у них трудових та матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, відсутність факту подання податкової звітності тощо.
Як вбачається з акту перевірки, позивач декларував взаємовідносини з ТОВ «Карго Інвест» з придбання у грудні 2015 року - січні 2016 року запчастин та комплектуючих на загальну суму 1 687 097,95 грн, у тому числі ПДВ - 281 182,99 грн. На підтвердження здійснення господарської операції з поставки товару позивач надав видаткові та податкові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів (стор.23-31 акту перевірки).
З наданого до позовної заяви копії договору поставки від 21.12.2015 № 01/17-15 поставка товару від ТОВ «Карго Інвест» мала відбуватися виключно за замовленням позивача.
Проте, позивачем в ході розгляду справи не надано заявок ТОВ «Миколаївська ЕРА» на поставку товару від ТОВ «Карго Інвест», рівно як і не надано в ході повторного розгляду справи копії довіреностей Бурцева О.В. № 65 від 22.12.2015, № 67 від 22.12.2015, № 68 від 23.12.2015, № 1 від 11.01.2016, які зазначені у видаткових накладних на отримання товару (т.1 а.с.79,81,84,102). Не надано позивачем і товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару від ТОВ «Карго-Інвест» до ТОВ «Миколаївська ЕРА» вантажним транспортом з огляду на певну відстань підприємств один від одного в межах міста Миколаєва та значну кількість запчастин, кожна з яких обраховується у тисячах одиниць.
Привертає увагу той факт, що підтверджуючи використання отриманого від ТОВ «Карго-Інвест» товару для виконання ремонтних робіт на буксирі на замовлення ТОВ «Краншип», а також продаж частини отриманого товару на адресу ТОВ «Смарт-Мерітайм груп», позивач до суду надав серед інших документів довіреності від комерційного директора ТОВ «Краншип» Тодорова Д.О. та довіреність від економіста ТОВ «Смарт-Мерітайм груп» Величка М.С. на отримання ТМЦ від ТОВ «Миколаївська Ера». В той же час довіреності на уповноваження комерційного директора Бурцева О.В. на отримання товару від ТОВ «Карго-Інвест» або реєстр/журнал видачі довіреності на підприємстві позивач не надає та не зазначає про причини їх відсутності.
Судова колегія враховує доводи відповідача на підтвердження нереальності господарської операції позивач з ТОВ «Карго-Інвест», а саме: відсутність у постачальника трудових ресурсів, основних фондів, неподання податкової звітності, починаючи з лютого 2016 року, а також неможливість встановити походження товару, оскільки згідно Реєстру податкових накладних постачальник не купував товар, який в подальшому, нібито, поставив позивачу.
Аналогічна ситуація щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Рент Євродизайн» та ТДВ «МП «Ера».
З акту перевірки вбачається, що позивач декларував поставку від ТОВ «Рент Євродизайн» виробів з металу у червні 2016 року на загальну суму 3 312 926,16 грн, у т.ч. ПДВ - 552 154,36 грн.
Позивачем до перевірки надано лише рахунки-фактури, видаткові накладні та копії платіжних доручень (стор.31-32 акту перевірки). Даних щодо транспортування металу та виробів з нього вантажним транспортом, оскільки вага поставки обраховується у тонах, рівно як і довіреностей Бурцева О.В. б/н на отримання товару від ТОВ «Рент Євродизайн», позивачем ані до перевірки, ані до суду не надано. При цьому судова колегія враховує, що підприємство знаходиться у м.Києві та яким чином метал був доставлений до м.Миколаєва позивач не зазначає.
Не спростовані позивачем і доводи про неможливість поставки металу від ТОВ «Рент Євродизайн» у зв'язку з тим, що єдиним видом діяльності постачальника є надання в оренду нерухомого майна.
Також судова колегія враховує податкову інформацію, у т.ч., ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 16.11.2016 № 957/7/14-02-14-02-12 за період червень 2016 року, з якої вбачається, що ТОВ «Рент Євродизайн» не декларує наявність основних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, не придбавало продукції, яку в подальшому продало позивачу, не подає податкову звітність, внаслідок чого не підтверджується реальність здійснення господарської діяльності з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за червень 2016 року (стор.33-35 акту перевірки).
Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТДВ «МП «Ера» в ході перевірки встановлено, що 02.03.2015 між сторонами укладений договір поставки № 35, відповідно до умов якого ТДВ «МП «Ера» зобов'язувалось поставити ТОВ «Миколавська Ера» товар.
На виконання зазначеного договору позивач декларував поставку 08 грудня 2015 року комплектуючих, зокрема, автоматичних вимикачів, підлогової шафи, реле, контакторів тощо, на загальну суму 592 026,00 грн, у т.ч. ПДВ - 98 671,00 грн.
В ході перевірки позивачем первинні документи з даним контрагентом-постачальником надано не у повному обсязі, зокрема, не надано ТТН, якими б підтверджувався факт перевезення товару. В порушення умов договору розрахунок за поставлений товар частково здійснено готівкою, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31 від 30.12.2015 (т.1 а.с.116), інші розрахунки здійснені з перепризначенням платежу за окремими листами ТОВ «Миколаївська «Ера», в яких останній просив постачальника вважати перераховані кошти за оренду приміщення за період з грудня 2015 року по березень 2016 року вважати перерахованими за поставку ТМЦ (т.1 а.с.118, 121, 126, 128, 130, 132).
За даними контролюючого органу, у постачальника відсутні трудові ресурси, основні фонди, неможливо встановити походження товару, оскільки згідно Реєстру податкових накладних постачальник не покупав товару, який в подальшому, нібито, поставив позивачу.
Судова колегія також враховує, що директором та підписантом первинних документів від ТДВ «МП «Ера» був ОСОБА_1 , якій одночасно є засновником та бенефіціаром ТОВ «Миколаївська Ера» (т.1 а.с.11-14), що свідчить, що угода про поставку ТМЦ укладена між однією і тією ж особою.
Судова колегія відхиляє доводи позивача щодо подальшої реалізації товарів, а також використання отриманих від зазначених контрагентів товарів під час виконання монтажних робіт на замовлення свої контрагентів-покупців, як свідчення реальності проведених господарських операцій, оскільки вони не підтверджують фактів їх придбання у наведених в акті документальної перевірки контрагентів.
Вказане у сукупності свідчить, що поставку товарів, які в подальшому використано позивачем у власній господарській діяльності, здійснено особами, яких ідентифікувати неможливо.
Привертає увагу і той факт, що позивач після розгляду справи Верховним Судом та визначення останнім кола питань, які необхідно перевірити, не надав жодного пояснення на підтвердження правомірності своєї позиції, не брав участь у засіданнях, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, фактично усунувшись від розгляду справи. Апеляційна скарги ТОВ «Миколаївська ЕРА» не пояснює, яким чином поставлявся товар від ТОВ «Карго-Інвест», ТОВ «Рент Євродизайн», ТДВ «МП Ера», чому не можливо надати копії довіреностей або реєстр/журнал довіреностей по підприємству на отримання товару від постачальників, як обиралися підприємства для поставки специфічного товару, які не мали матеріально-технічної бази.
Правова позиція апелянта фактично ґрунтується на тому, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства у відносинах з іншими контрагентами.
Судова колегія враховує, що висновок про нереальність господарських операцій ґрунтується на тому, що поставку великого обсягу комплектуючих та запчастин не могло бути зроблено силами ТОВ «Карго-Інвест», ТОВ «Рент Євродизайн», ТДВ «МП Ера», а зроблено невідомими особами. На підставі викладеного, первинні документи, складені зазначеними контрагентами, є недостовірними. Зазначені висновки суду апелянтом не спростовані.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих витрат навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська Ера» - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко