17 січня 2024 року м. Дніпросправа № 160/10876/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/10876/23 за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, треті особи: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Вища рада правосуддя про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення у штаті,-
19.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021 р. №02-КГ “Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ”; поновлення суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у штаті Верхньодніпровського районного суду з 26.02.2021р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Вищої Ради Правосуддя від 23 лютого 2021року № 428/0/15-21 її було звільнено з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Наказом Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області №02-КГ від 26.02.2021 року позивача було відраховано зі штату суду з 26.02.2021 року, підставою прийняття вказаного наказу - рішення Вищої Ради Правосуддя від 23 лютого 2021року № 428/0/15-21. Зазначене рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021року № 428/0/15-21 було оскаржено в судовому порядку та скасовано (справа №9901/94/21). Судові рішення у справі №9901/94/21 набрали законної сили 23.03.2023р. Позивачка звернулась до відповідача з відповідною заявою про скасування наказу від 26.02.2021 та поновлення її у штаті суду, враховуючи, що підстава для відрахування її зі штату суду, що була зазначена у наказів, відсутня. Оскільки відповідач не вирішив питання щодо скасування наказу, звернулась до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області та Вищу раду правосуддя.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2023 року щодо скасування наказу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області №02-КГ від 26.02.2021 року та щодо її поновлення в штаті Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, з врахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Позивачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду не відповідає обставинам справи, а висновки не ґрунтуються на нормах матеріального права. Крім того, суд першої інстанції розглянувши справу та приймаючи рішення, вийшов за межі заявлених позовних вимог, проте прийняте судом рішення не призведе до ефективного захисту прав та інтересів позивача.
Третіми особами у справі подані відзиви на апеляційну скаргу.
Вища рада правосуддя у відзиві зазначила про прийняття рішення судом апеляційної інстанції у відповідності до норм законодавства. У відзиві ВРП зазначила про наявність рішення про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, рішення про відмову у задоволенні скарги, а також рішення про звільнення. Також у відзиві ВРП вказала про наявність судових рішень у справі №11-98 сап21 та справа №9901/94/21 та здійснення 13.11.2023 автоматизованого розподілу матеріалів на виконання постанови Великої палати Верховного Суду у справі №11-98 сап21. Додатково повідомила суд, що до ВРП 22.10.2018 надійшло подання від 22.10.2018 №21-5604/18 з рекомендацією ВККСУ від 21.09.2018 №1662/ко-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, але оскільки рішенням ВРП від 23.02.2021 №428/0/15-21 ОСОБА_1 було звільнено, ВРП прийнято ухвалу від 11.07.2021 №613/0/15-21 про залишення подання ВККСУ без розгляду.
Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зокрема просить суд апеляційної інстанції врахувати, те, що до повноважень ВРП належить вирішення питання про поновлення позивача на посаді, а також те, що строк повноважень судді Трофимової Н.А., на який її було призначено, закінчився 25.02.2016р. Стосовно питання розподілу судових витрат, зазначило про ненадання позивачем належних доказів заявлених витрат.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з'явились. Треті особи у відзивах вказували суду про розгляд справи у відсутності їх представників.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2011 року №246/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п'ять років та зараховано до штату суду 15 березня 2011 року, відповідно до наказу №06-К від 15.03.2011 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року № 428/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя наказом голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2021 року №02-КГ суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 26.02.2021 року, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, про що внесено запис №5 до трудової книжки позивача.
Позивачкою було оскаржено рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2021р. провадження № 11-98 сап 21, задоволено скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20, та скасоване рішення Вищої ради правосуддя від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20.
25.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України” та поновлення на посаді (справа №9901/94/21).
Рішенням Верховного Суду від 09.12.2021р. у справі №9901/94/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України”, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2023 року у справі №9901/94/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Згідно матеріалів справи, копію Постанови ВП ВС від 23.03.2023 року позивачем було отримано на електрону адресу - 18.04.2023 року.
19.04.2023 року позивачем на офіційну електрону адресу Верхньодніпровського районного суду, на ім'я голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області направлений лист (заява) від 19.04.2023р. з проханням скасувати наказ Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області №02-КГ від 26.02.2021р. про відрахування зі штату суду та відновлення позивача у штаті суду з 26.02.2021 року.
Вказаний лист (заява) від 19.04.2023 року підписаний позивачем електронним підписом.
Відповідач у своїх письмових поясненнях не заперечує щодо отримання ним вказаного листа позивача від 19.04.2023 року.
Позивач посилається на те, що у результаті скасування рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 в частині звільнення її з посади судді, відпала єдина правова підстава для відрахування її зі штату Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, а тому, за її позицією, відповідач зобов'язаний був скасувати наказ №02-КГ від 26.02.2021р.
З підстав не скасування відповідачем наказу від 26.02.2021р. №02-КГ та не поновлення її у штаті суду, позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позов, та виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку, що належним способом захисту позивача та відновлення її порушеного права буде саме зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 19.04.2023 року, з врахуванням висновків суду здійснених у цьому рішенні.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Голова місцевого суду, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 24 Закону №1402-VIIІ, видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
Згідно з ч.2 ст. 24 Закону №1402-VIIІ голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Згідно з ч.1 ст. 112 Закону №1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Частина друга ст. 112 Закону №1402-VIII передбачає, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Як свідчать встановлені обставини справи, рішенням Вищої Ради Правосуддя від 23 лютого 2021 року № 428/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Наказом голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2021 року №02-КГ суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 26.02.2021 року, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Підставою прийняття наказу зазначено - рішення Вищої Ради Правосуддя від 23 лютого 2021 року № 428/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Рішенням Верховного Суду від 09.12.2021р., яке набрало законної сили 23.03.2023р., у справі №9901/94/21 визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 “Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України”.
У контексті викладеного, суд враховує, що оскаржений наказ відповідача є кадровим рішенням, що прийнятий на виконання рішення ВРП, а скасування такого рішення призводить до скасування і кадрового наказу, оскільки з моменту набрання чинності судового рішення про скасування рішення ВРП, не стало існувати і підстави прийняття наказу відповідача.
Ураховуючи зазначене, позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування наказу підлягають задоволенню.
В той же час, колегія суддів доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог про поновлення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у штаті Верхньодніпровського районного суду, слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
Отже, голова суду має повноваження видати кадрові рішення, що стосуються зокрема про зарахування судді до штату суду або відрахування судді зі штату, однак виключно за умови наявності передбаченого законом акта.
Матеріали справи містять копію трудової книжки позивачки, з якої вбачається, що запис №3 15.03.2011 здійснено на підставі наказу відповідача від 15.03.2011 №06-к з підстав призначення позивача на посаду судді Верхньодніпровського районного суду, запис №4 06.04.2011 про прийняття позивачкою присяги судді та запис №5 26.02.2021 здійснено на підставі наказу відповідача від 26.02.2021 №02-КГ про відрахування позивачки зі штату. (а.с. 116 Т1)
Оскільки наказ про відрахування позивача зі штату скасовано, колегія суддів вважає, що становище позивача є відновленим.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Адвокатським Бюро “Лихопьок Д.П.” укладений Договір №30/18 від 14.11.2018р. про надання правової допомоги та у Додатку №1 (змінений) до Договору від 01.02.2023р. сторони узгодили види послуг та їх вартість (із розрахунку 2000,00 грн. за 1 годину).
Відповідно до Додаткової угоди від 06.08.2019р. строк дії Договору продовжено до 31 грудня 2024р. та адвокатом надані послуги зі складання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (вивчення документів, визначення релевантних джерел права та судової практики зі спірних правовідносин) вартість послуги 5000 грн. (2 год. 30 хв. * 2000 грн). (а.с. 42-47, 138, 139 Т1)
В подальшому позивачем до матеріалів справи також було долучено акт про надання послуг-правової допомоги згідно із договором №30/18 від 14.11.2018 року на загальну суму 12000,00 грн., ордер №АЕ №1193091 від 15.05.2023 року, договір №30/18 про надання правової допомоги від 14.11.2018 року, додаткову угоду №1 до договору №30/18 про надання правової допомоги від 06.08.2019 року, договірну вартість послуг з надання правової допомоги від 01.02.2023 року (з описом робіт), свідоцтво по право на заняття адвокатською діяльність серія ДП №0954 від 19.12.2018 року. (а.с. 203-215 Т1)
Позивачка наполягала на відшкодуванні витрат на правничу допомогу у розмірі 12000грн, про що зазначила в суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання - передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі №726/549/19, від 21.05.2020 року у справі №240/3888/19.
Крім того, висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Колегія суддів доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 12000грн є завищеними, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 5000,00грн, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/10876/23 - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2021р. №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 02890713) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00грн (п'ять тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник