16 січня 2024 р.Справа № 641/10058/16-а
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. (постановлену суддею Сліденко А.В.) по справі № 641/10058/16-а за заявою ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, по справі № 641/10058/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив: визнати протиправним зволікання з виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а; визнати протиправною бездіяльності в частині необчислення при виконані рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021р. у справі № 641/10058/16-а надбавки у розмірі 40% основного розміру пенсії за вислугу відповідно до п. "г" ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за одержання пенсії з більш пізнього строку (при виникненні права на пенсію за вислугу років в день звільнення з льотної роботи - 23.10.2003 р. та при одержанні пенсії за вислугу років з 27.10.2015 р.); скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 963280852320 від 17.03.2023 р. стосовно скасування вірного перерахунку пенсії з 01.03.2022 р.; зобов'язати утриматись від виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а у строк більше 10 днів з дати набрання законної сили; зобов'язати здійснити позивачу з 01.03.2022 р. перерахунок пенсії, відповідно до п.п. «в» п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. № 418); зобов'язати здійснити окремим платежем виплату різниці між перерахованою з 01.03.2021 р. пенсією та раніше обчисленими сумами; зобов'язати обчислити з 27.10.2015 р. надбавку у розмірі 40 % основного розміру пенсії без урахування надбавок, підвищень, додаткової пенсії; утриматись від посягання на пенсійні права позивача (утриматись від прийняття рішень щодо непроведення передбачених п.п. «в» п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. №418, щорічних 01 березня перерахунків пенсії ОСОБА_1 за вислугу років із посиланням на те, що в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а не міститься обов'язків з приводу проведення подальших перерахунків пенсії у порядку п.п. «в» п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. 418); постановити окрему ухвалу, згідно із ч. 2 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України про наявність підстав для розгляду питання стосовно притягнення до відповідальності в.о. начальника Головного Управління ПФУ в Харківській області - Баєвої Г.О.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. та задовольнити заяву позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання учасники справи своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р., яке згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрало законної сили 18.11.2021 р., визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова з приводу обчислення з 27.10.2015 р. розміру пенсії ОСОБА_1 у порядку ст.54 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" із використанням правил з ч. 3 ст. 53 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. № 418; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 27.10.2015 р. провести обчислення і виплату пенсії ОСОБА_1 у порядку ст. 54 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" із використанням правил з ч. 3 ст. 53 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. № 418, на підставі довідки Харківського державного авіаційного підприємства № 9/85 від 14.04.2015 р. за період 01.01.1986 р. - 31.12.1990 р.; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Листом Головного управління ПФУ в Харківській області від 20.03.2023 р. № 2000-0202-8/35983 позивачу повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а позивачу здійснено перерахунок пенсії з 27.10.2015 р. та нараховано борг за період з 27.10.2015 р. по 30.09.2022 р.
Крім того, листом Головного управління ПФУ в Харківській області від 01.05.2023 р. № 11312-11579/М-02/8-2000/23 позивачу повідомлено: що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а виконано; перерахунок пенсії з 27.10.2015 р. проведений; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а не поширюється на інші майбутні перерахунки пенсій заявника та не містить зобов'язань щодо проведення подальших перерахунків, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 р.; з 01.03.2022 р. помилково проведено перерахунок пенсії заявника у порядку постанови Кабінету Міністрів України № 418 від 21.07.1992 р., пенсійну справу переглянуто, помилку виправлено, з 01.03.2021 р. пенсію встановлено у 15767,89 грн.
Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно, у встановлений чиним законодавством строк, не виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а, звернувся до суду з вказаною заявою.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи № 641/10058/16-а вирішувалося питання виключно щодо обчислення розміру пенсії із використанням відомостей про заробіток заявника за довідкою Харківського державного авіаційного підприємства № 9/85 від 14.04.2015 р. за період 01.01.1986 р. - 31.12.1990 р. та не стосувалися інших правовідносин.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що вона спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили, тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Тобто, застосування судом до суб'єкта владних повноважень вимог ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , позивач не погоджується з тим, що відповідачем при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а не встановлено надбавку в розмірі 40% основного розміру пенсії за вислугу відповідно до п. "г" ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за одержання пенсії з більш пізнього строку (при виникненні права на пенсію за вислугу років в день звільнення з льотної роботи - 23.10.2003р. та при одержанні пенсії за вислугу років з 27.10.2015р., що не було предметом розгляду справи № 641/10058/16-а, оскільки при розгляді вказаної справи вирішувалось питання щодо перерахунку пенсії з 27.10.2015 р. у порядку ч. 3 ст. 53 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 р. № 418 в частині заробітку, згідно із довідкою Харківського державного авіаційного підприємства № 9/85 від 14.04.2015 р. за період 01.01.1986 р. -31.12.1990 р.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач фактично не погоджується з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо подальшого перерахунку його пенсії, а не з перерахунком його пенсії, здійсненими на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а.
Щодо заяви ОСОБА_1 в частині несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 р. у справі № 641/10058/16-а набрало законної сили 18.11.2021 р.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, а перерахунок пенсії позивачу здійснений у лютому 2022 року, після видачі позивачу виконавчого листа по справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні докази бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 р. по справі № 641/10058/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. .
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 22.01.2024 року